Презентація. "Поезія Срібного століття російської поезії. Символізм". 11 клас

Поезія “Срібного століття ” Символізм

Філософи символізму Філософія і естетика символізму складалася під впливом різних вчень - від поглядів античного філософа Платона до сучасних символістам філософських систем В. Соловьева , Ф. Ніцше, А. Бергсона. Володимир Сергійович Соловйов (1853-1900) — російський релігійний філософ, поет, публіцист, літературний критик. Фрідріх Вільгельм Ніцше (1844 — 1900) — німецький філософ, представник ірраціоналізму, піддав різкій критиці релігію, культуру і мораль свого часу. Його філософія справила величезний вплив на формування екзистенціалізму і постмодернізму. Анри́ Бергсо́н (1859—1941)  -філософ ХХ ст, представник інтуїтивізму і філософії життя.

Володимир Соловйов Володимир Соловйов – видатний російський релігійний філософ, поет, публіцист і критик. В. Соловйов вірив у релігійне перетворення дійсності. Мав вплив на релігійну філософію М.  Бердяєва, С.Булгакова, П. Флоренського, а також на творчість поетів-символістів — А. Білого, О. Блока, які називали його «духовним батьком» Не приймаючи крайніх жорстокостей самодержавства, філософ разом з тим відкидав і революційний шлях зміни існуючого правопорядку. Надії на можливе перетворення світу він пов'язував з духовним його оновленням. Головне місце в його вченні займає образ Дружини, Одягнутої в Сонце, Душі Світу, втілення краси, добра і справедливості, що дарує миру нового Бога. Володимир Соловйов Портрет роботи І.Рєпіна (1891)

Володимир Соловйов *** Милый друг, иль ты не видишь, Что всё видимое нами – Только отблеск, только тени От незримого очами? Милый друг, иль ты не слышишь, Что житейский шум трескучий – Только отклик искаженный Торжествующих созвучий? Милый друг, иль ты не чуешь, Что одно на целом свете – Только то, что сердце к сердцу Говорит в немом привете? Вірш Володимира Соловйова “Милий друг” сприймався як девіз “молодших символістів” Володимир Соловйов Портрет роботи І.Крамського (1885)

Представники символізму в літературі, які вплинули на формування рос. символізму Поети-символісти здійснили глибинний переворот у національній та світовій поезії, відкрили незвідані горизонти й невикористані потенції поетичного слова. Передусім йдеться про “великих символістів”, як їх традиційно називають у Франції: Поля Верлена, Артюра Рембо, Стефана Малларме. На світове визнання заслужила творчість бельгійських поетів-символістів: Еміля Верхарна і засновника символістської драми Моріса Метерлінка. Поль Верлен Артюр Рембо Стефан Малларме М. Метерлинк Е. Верхарн

Особливості російського символізму Російський символізм – явище глибоко самобутнє, відзначене апокаліптичними мотивами і пошуками ідеалу. Найяскравіші представники: Валерій Брюсов, Костянтин Бальмонт, Андрій Бєлий, Олександр Блок. Валерій Брюсов Олександр Блок Андрій Бєлий

Символізм Творчість в розумінні символістів - підсвідомо-інтуїтивне споглядання таємних сенсів, доступне лише художникові-творцеві. Поезія символістів є «тайнопис несказаного»(Вячеслав Іванов). Від художника потрібна не тільки надраціональна чуттєвість, але й якнайтонше володіння мистецтвом натяку: цінність віршованої мови - в «недомовленості», «утаємниченості смислу». Головним засобом передачі прихованого смислу став символ. Категорія музики - друга по значущості (після символу) в естетиці і поетичній практиці нової течії. Вірші символістів деколи будуються як потік словесно-музичних чарівних співзвуч і перекличок. Плідними виявилися пошуки у сфері поетичної фонетики: майстрами виразного асонансу і ефектної алітерації були К. Бальмонт, В. Брюсов, І. Анненській , О. Блок, А. Бєлий. Символісти додали поетичному слову невідому раніше рухливість і багатозначність, навчили російську поезію відкривати в слові додаткові відтінки і грані смислу.

Символізм Поетів, що дебютують в 1890-і роки, називають «старшими символістами» В. Брюсов, К. Бальмонт, Д. Мережковській, 3. Гиппіус, Ф. Сологуб . У 1900-і роки в символізм влилися нові сили, течії (А. Блок, А. Белий, В. Іванов та ін.). Назва «другої хвилі» символізму – «младосимволізм». «Старших» і «молодших» символістів розділяв не стільки вік, скільки різниця світосприйняття і спрямованість творчості. Символізм – перше і найзначніше з модерністських течій в Росії. За часом формування і за особливостями світоглядної позиції в російському символізмі прийнято виділяти два основні етапи.

“Старші символісти”. Брюсов Валерий Якович Брюсов (1873-1924) - російський письменник і перекладач. Його літературна діяльність розпочалася в 1890-х роках; разом з Д. Мережковським, 3. Гиппіус, К. Бальмонтом. Валерій Брюсов став одним з засновників російського символізму. У 1894-1895 рр. він підготував і видав три збірки «Російські символісти», де помістив переважно свої власні оригінальні вірші і переклади. Ці вірші відносяться до раннього періоду творчості поета; для них характерні ідеї усамітнення, культ краси, естетизм, а в області форми - імпресіонізм, наслідування західних символістів. Атмосфера першої російської революції 1905-1907 рр. вплинула на зміну характеру поезії Брюсова. Його вірші цього періоду відрізняються підвищеною соціальною активністю автора, що вітає руйнівний вихор революції. Проте дійсні цілі і завдання революції були йому чужі. Валерій Брюсов Портрет роботи М.Врубеля

В.Брюсов *** Есть что-то позорное в мощи природы, Немая вражда к лучам красоты: Над миром скал проносятся годы, Но вечен только мир мечты. Пускай же грозит океан неизменный, Пусть гордо спят ледяные хребты: Настанет день конца для вселенной, И вечен только мир мечты. Июль 1896 Крым *** Великое вблизи неуловимо, Лишь издали торжественно оно, Мы все проходим пред великим мимо И видим лишь случайное звено.

К. Бальмонт Костянти́н Дми́трович Бальмо́нт (1867, Росія — 1942, Франція)— російський поет, перекладач, есеїсеїст. Про К.Бальмонта – "Паганіні російського вірша", М.Цвєтаєва говорила: "Оволодівши 16-ма (здається) мовами, він говорив і писав особливою 17-ю мовою – бальмонтівською". Для К.Бальмонта поезія жила насамперед в звучанні слів. Його естетичним гаслом було Верленівське: "De la musique avant toute chose" – "Музика понад усе". Костянтин Бальмонт (1867-1942)

К.Бальмонт Завет бытия Я спросил у свободного ветра, Что мне сделать, чтоб быть молодым. Мне ответил играющий ветер: «Будь воздушным, как ветер, как дым!» Я спросил у могучего моря, В чем великий завет бытия. Мне ответило звучное море: «Будь всегда полнозвучным, как я!» Я спросил у высокого солнца, Как мне вспыхнуть светлее зари. Ничего не ответило солнце, Но душа услыхала: «Гори!»

Д.Мережковський Дмитро Мережко́вський  — російський письменник, релігійний філософ; чоловік поетеси Зінаїди Гіппіус Більшовицький переворот 1917 р. Д.Мережковський з дружиною не прийняли і в 1920 р. покинули Росію. Дмитро Сергійович писав: «Більшовики нічого не можуть створити, але все можуть зруйнувати. Люди забули Бога — ось причина всього, але і Бог забув людей». Ненависть до більшовиків, які зруйнували світ, у якому жив письменник, штовхала його до незрозумілих для російської еміграції кроків. Наприклад, він привітав А.Гітлера (якого порівняв з Жанною д'Арк) з початком війни нацистської Німеччини проти СРСР. Більшість емігрантів відвернулися від нього. У 1930-і роки письменник висувався на Нобелівську премію з літератури. Він помер 7 грудня 1941 року в Парижі. Дмитро Сергійович Мережковський (1865-1941)

Д.Мережковський Если розы тихо осыпаются, Если звезды меркнут в небесах, Об утесы волны разбиваются, Гаснет луч зари на облаках, Это смерть,- но без борьбы мучительной, Это смерть, пленяя красотой, Обещает отдых упоительный,- Лучший дар природы всеблагой. У нее, наставницы божественной, Научитесь, люди, умирать, Чтоб с улыбкой кроткой и торжественной Свой конец безропотно встречать. Д. С. Мережковський Портрет роботи І.Рєпіна “Без веры в божественное начало мира нет на земле красоты, нет справедливости, нет поэзии, нет свободы!” (Д. Мережковский)

З.Гіппіус Зінаїда Миколаївна Гиппіус (1869-1945) У 1889 році у Тифлісі вийшла заміж за Д. С. Мережковського, з яким «прожила 52 роки, не розлучаючись ні на один день». Разом з чоловіком у тому ж році переїхала до Петербургу; тут подружжя Мережковських завело широкі літературні знайомства і незабаром зайняло видне місце в художньому житті столиці. Вірші З. Гиппіус відразу здобули скандальну популярність.... На початку століття квартира Мережковських стає одним з центрів культурного життя Петербургу, де молоді поети проходили нелегку перевірку особистим знайомством з «метрессою». Зінаїда Миколаївна Гіппіус (1869-1945)

З.Гіппіус З. Гиппіус пред'являла до поезії високі, граничні вимоги релігійного служіння красі і істині («вірші — це молитви”). З. Гиппіус і Д. Мережковський --непримиренні противники самодержавства, борці з консервативним державним устроєм Росії («Так, самодержавство — від Антихриста», — пише Гиппіус в цей час). Жовтневу революцію З. Гиппіус і Д. Мережковський сприйняли вороже і на початку 1920 р. емігрували, оселилися у Франції. Зінаїда Миколаївна Гіппіус Портрет роботи Леона Бакста

З.Гіппіус Всё кругом Страшное, грубое, липкое, грязное, Жестко тупое, всегда безобразное, Медленно рвущее, мелко-нечестное, Скользкое, стыдное, низкое, тесное, Явно-довольное, тайно-блудливое, Плоско-смешное и тошно-трусливое, Вязко, болотно и тинно застойное, Жизни и смерти равно недостойное, Рабское, хамское, гнойное, черное, Изредка серое, в сером упорное, Вечно лежачее, дьявольски косное, Глупое, сохлое, сонное, злостное, Трупно-холодное, жалко-ничтожное, Непереносное, ложное, ложное! Но жалоб не надо. Что радости в плаче? Мы знаем, мы знаем: все будет иначе. Зінаїда Миколаївна Гіппіус (1869-1945)

Ф.Сологуб Федір Кузьмович Сологуб (псевдонім, справжнє прізвище — Тетерніков; 1863—1927) — поет і прозаїк. У основі поезії Сологуба — відчуття життя, отруєного щогодинним чеканням смерті, занурення в безрадісні сутінки людського духу, стан відчайдушної втоми. На революцію 1905 р. Сологуб відгукнувся рядом віршів, забарвлених симпатіями до неї. Жовтневу революцію Ф. Сологуб зустрів холодно і вороже. В останні роки життя активно займався перекладами. Федір Кузьмович Сологуб (1863-1927)

Ф.Сологуб Федір Кузьмович Сологуб (1863-1927) *** Я — бог таинственного мира, Весь мир в одних моих мечтах. Не сотворю себе кумира Ни на земле, ни в небесах. Моей божественной природы Я не открою никому. Тружусь, как раб, а для свободы Зову я ночь, покой и тьму.

“Молодші символісти”. О.Блок Олекса́ндр Олекса́ндрович Блок  (1880-1921)— російський поет, драматург, перекладач. Батько майбутнього поета — юрист Олександр Львович Блок, талановитий, наділений гострим, скептичним розумом. В житті він був неврівно-важеною, деспотичною людиною, у нього траплялися напади божевільних ревнощів і скаженого роздратування. Олександра Андріївна, його дружина, дочка ректора Санкт-Петербурзького університету Андрія Миколайовича Бекетова, незабаром залишає чоловіка та їде в Петербург до батьків. Там вона і народила 16 листопада 1880 року сина. Хлопчика назвали Олександром. Маленького Сашка обожнювали всі члени великої дружної родини. Дитинство хлопчика минало, наче у спадкового принца. Влітку Бекетови виїжджали до свого маленького підмосковного маєтку Шахматово, і Олександр Блок назавжди палко й ніжно полюбив цей клаптик землі. Олександр Олександрович Блок Портрет роботи К. Сомова

О.Блок Років у шість в Сашка з'явився інтерес до поезії, зокрема до віршів В. Жуковського і Я.Полонського. Саме тоді й виникло в майбутнього митця бажання написати щось самому. У гімназію Сашко вступив, коли йому ще не виповнилося 10 років. Величезна галаслива юрба дітей вразила звиклого до родинного затишку хлопчика. Значну роль у його формуванні як особистості і як поета відіграли інтелігентність та духовність родини. Особливо ж близькою людиною для Олександра була його мати. 30 травня 1898 року Блок закінчив гімназію. А 31 серпня він вступив на юридичний факультет Петербурзького університету, проте незабаром зрозумів, що займатися юриспруденцією йому нецікаво, і перейшов на філологічний факультет, який закінчив 1906 року. .

О.Блок Одним із найбільших захоплень юнака був театр. Влітку 1898 року він бере участь в аматорських спектаклях у маєтку Боблово. Ця садиба, що належала Д. І. Менделєєву, другу й університетському колезі А. М. Бекетова, знаходилась в декількох верстах від Шахматова. Там Олександр побачив 16-річну дочку Менделєєва Любу і закохався в неї на все життя. Влітку 1898 року молодий поет написав багато віршів, що згодом увійшли до циклу «Віршів про Прекрасну Даму». Цей океан любовних гімнів, звернених до Л. Д. Менделєєвої став справжнім ліричним злетом молодого Блока. Роман Олександра Олександровича з Любов'ю Дмитрівною Менделєєвою був досить напруженим, нервовим. Але все одно 17 серпня 1903 року було влаштоване весілля. Любов Дмитрівна Мендєлєєва

О.Блок Поступово Блок входить у літературне середовище. Він знайомиться з В. Брюсовим, Д.Мережковським і 3. Гіппіус. Навесні 1903 року відбувається літературний дебют Блока. А життя в Росії ставало все похмурішим і похмурішим. Блок важко переживав «темну смугу убивчого спустошення» після придушення революції 1905 року. Усе складнішими і заплутанішими стають відносини з дружиною. Іноді їм починає здаватися, що вони далекі один одному, що їх ніщо не пов'язує, що треба розлучитися. І хоч якими складними бували стосунки з Любов'ю Дмитрівною, Блок завжди повертався до неї, своєї Милої, Незрівнянної, кохав її великим, безсмертним коханням, не міг жити без неї. Своїй дружині поет присвятив безліч віршів. Олександр Олександрович Блок (1880-1921)

О.Блок Неприйняття «страшного світу» і жадання оновлення життя характеризують поезію Блока переджовтневого періоду. Центральне місце в його ліриці цих років займає тема Батьківщини, Росії. Роздуми про долю країни, її народу, відчуття грандіозності подій, що насуваються, усвідомлення необхідності власної в них участі — цими настроями проникнуті цикли віршів «Страшний світ», «Арфи і скрипки», «Батьківщина». У поезiях Блока лунає пророче передбачення долi вiтчизни. Величезне значення мають вiршi "Скiфи" та "На полi Куликовому". Поезiя "Русь" просякнута магiчними й казковими мотивами. Перед нами постає така Русь, якою її створив Гоголь, повна обрядiв i таємниць. Росiя для Блока - це особлива країна, приречена перенести жахи й приниження, але стати переможецею. Ключ до перемоги Блок бачив у революцiї. Вiн розглядав революцiю як стихiю, здатну перетворити свiт. Але цього не вiдбулося, i поетова мрiя розвiялась, лишивши в душi лише гiркий осад надiй, якi не справдилися. Олександр Олександрович Блок Портрет роботи К. Сомова

О.Блок Світову війну Блок сприйняв байдуже, а Жовтневу революцію зустрів беззастережно, захоплено, повірив у її могутність. Він відмовився від еміграції, вважаючи, що повинен бути з Росією в такий тяжкий час. 8 січня 1918 року Блок почав писати поему «Дванадцять». Написав він її за два дні, потім, до 28 січня, лише обробляв, допрацьовував. У перші роки Радянської влади Блок багато сил віддавав просвітницькій діяльності, і з гордістю говорив про «купу зробленого» заради щасливого майбутнього молодої держави. Як не дивно, він, звиклий до комфорту, не страждав від матеріальних нестатків, від побутового безладдя. Звичайно, їжі не вистачало, грошей не було. Він не вмів вивертатися, «уривати» пайки. Він умів тільки працювати. З щемливою гіркотою поет довідався, що його улюблене Шахматово розгромлене, що немає вже цього місця, з яким були пов'язані щасливі дні його життя. . Олександр Олександрович Блок (1880-1921)

О.Блок Навесні 1921 року з'явилися перші симптоми страшної хвороби. У травні він поїхав з висту-пами до Москви, повернувся вже смертельно хворим. Нили руки й ноги, виснажувала слаб-кість, було важко дихати, боліло серце. Жити залишалося зовсім недовго. Він лежав у своєму крихітному кабінеті в квартирі на Офіцерській вулиці і задихався. З ним була тільки Любов Дмитрівна. Помер Блок 7 серпня 1921 року. Поховали його на Смоленському цвинтарі, під старим кленом. Олександр Олександрович Блок (1880-1921)

А.Бєлий Андрі́й Бє́лий (літ. псевд. Бугайова Бориса Миколайовича; 1880-1934) — російський письменник, критик, поет-символіст. Разом з В.Брюсовим він був одним з творців теорії символізму в Росії. У 1903 р. Бєлий почав листуватися з А.А. Блоком, а в 1904р. відбулося їх особисте знайомство. У той час найближчим другом для Бєлого був Блок, який дуже специфічно ставився до своєї дружини Л. Д. Менделєєвої , вважаючи її неземним створінням. А їй хотілося простих земних стосунків, тому вона звернула увагу на А.Бєлого, який став приділяти їй дуже багато часу. Вона несподівано закохалася в нього і одного дня відкрила свої відчуття. Бєлий відповів взаємністю. Адрій Бєлий Портет роботи Л.Бакста

А.Бєлий Їх пристрасні стосунки продовжувалися 2 роки, а в 1906р. Блок створив знамениту п'єсу про любовний трикутник, назвавши її «Балаганчик». Тоді ж Любов Менделєєва, остаточно заплутавшись в своїх стосунках з чоловіком і коханим, прийняла рішення на якийсь час розлучитися з коханцем.Так прошло десять важких місяців, коли Бєлий навіть подумував про самогубство, а Менделєєва не могла визначитися остаточно, розриваючись між почуттями і здоровим глуздом. Нарешті вона повідомила А.Бєлому, що залишається з чоловіком, а його хоче назавжди викреслити з життя. Розлучившись зі своєю мрією, пригнічений і покинутий, Бєлий вирушив за кордон. Любов Дмитрівна Менделєєва

А.Бєлий Перу А.Бєлого належить немало віршів, прозових творів, літературно-публіцистичних статей. Найголовнішою його теоретичною роботою є книга «Символізм». Він так і не зумів забути колишню кохану. Родинне життя у нього не ладналося. Навіть коли в 1921 році помер Блок, поет не зробив жодних спроб повернути Менделєєву. З часом в його житті з'явилася жінка, якій призначено було провести з ним останні роки. Клавдія Миколаївна стала останньою подругою Бєлого, до якої він не відчував кохання, проте тримався за неї, немов за рятівника. Тиха, покірна, дбайлива Клодя, як називав її письменник, в 1929 стала його дружиною. Письменник помер у неї на руках 8 січня 1934 року в Москві. Любов Дмитрівна Менделєєва пережила колишнього коханого на п'ять років. Адрій Бєлий (1880-1934)

А.Бєлий Гимн Солнцу Пусть говорят слепцы, что замолчали наши лиры, Пусть говорят слепцы, что смерть нам всем грозит. Что ей повержены гражданские кумиры, Что прежний идеал поруган и разбит. Что средь пустынного, мучительного ада Желанный луч не заблестит для нас, Что мы в бездействии погибнем без возврата, Что путь наш тьмой покрыт, что свет давно погас... Опять настанет день, и он не за горами, Когда коснемся мы до радужных высот. Когда с рыданьями и сладкими слезами, В ночи перед собой, у видя свет, парод Восторженно помчится за мечтами К востока светлому вперед. И солнце дивное из дали к нам проглянет, Стенанья радости на запад полетят, И крест, поверженный, торжественно восстанет, И гимн, под гром небес, перед востоком грянет, И херувимы к нам слетят. Пред миллионами коленопреклоненных Покажется Христос из туч воспламененных

В’ячеслав Іванов В'ячеслав Іванович Іванов (1866-1949) — поет і теоретик російського символізму, На теоретичний світогляд і поетичну творчість В'ячеслава Іванова вплив мали, з одного боку, німецькі романтики і філософія Ніцше, з іншої — слов'янофіли і вчення Володимира Соловьева. Важливе місце в поезії В'ячеслава Іванова займає ідея культурної спадкоємності, звідси — постійна увага поета до світу античної Греції, італійського Відродження, Древньої Русі, нарешті, виняткова роль мотиву пам'яті як торжества людини над смертю. В’ячеслав Іванов Портрет роботи К.Сомова

В’ячеслав Іванов Любовь Мы — два грозой зажженные ствола, Два пламени полуночного бора; Мы — два в ночи летящих метеора, Одной судьбы двужалая стрела! Мы — два коня, чьи держит удила Одна рука, — одна язвит их шпора; Два ока мы единственного взора, Мечты одной два трепетных крыла. Мы — двух теней скорбящая чета Над мрамором божественного гроба, Где древняя почиет Красота. Единых тайн двугласные уста, Себе самим мы — Сфинкс единый оба. Мы — две руки единого креста.

Використані ресурси Александр Блок. Лирика. Москва: Правда, 1988. А. Ф. Лосев «Творческий путь Владимира Соловьёва» Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя — К.: "Навчальна книга", 2002. Сивоволов Б. М. Брюсов и передовая русская литература его времени. Харьков, 1985. Лавров А. В. Русские символисты, М., 2006. Зобнин Ю. В. Дмитрий Мережковский : жизнь и деяния. Москва : Молодая гвардия, 2008. (Жизнь замечательных людей) http://slova.org.ru/ http://www.silverage.ru/ http://uk.wikipedia.org/ http://ru.wikipedia.org/ http://all-photo.ru/portret/ http://www.litera.ru/stixiya/authors/balmont.html http://alexander-block.ru/ http://www.stihi-rus.ru/

Підготувала: Говорунець З.В., учитель зарубіжної літератури Черкаської ЗОШ № 5