Презентація "Походження назв народів і географічних об’єктів"

Походження назв народів і географічних об’єктів. Історикоетнографічні регіони України

ПЛАН1. Походження назв народів на території України.2. Походження назв народів на території України.

Вивчаючи минуле, ми зустрічаємося з великою кількістю назв: держав, територій, міст, сіл, народів тощо. Кожна з  них має своє походження. Розібратися з  назвами історикам допомагають науки етноніміка та топоніміка.

Етноніміка вивчає походження назв народів, а топоніміка  — походження назв географічних місцевостей, або топонімів (у перекладі — «місць»). Назви народів можуть розповісти багато цікавого про їхніх носіїв. Зокрема, у  давнину причорноморські степи заселяли кіммерійці. Це перший народ півдня сучасної України, відомий під власною назвою. Згадки про кіммерійців можна знайти в багатьох творах істориків, письменників і поетів давніх часів. Серед сучасних дослідників існує думка, що назва «кіммерійці» походить від фінікійського слова «камер» — «темний». Імовірно, представники цього народу були смаглявими й  мали темне волосся.

Після кіммерійців у  причорноморські степи, за повідомленнями давньогрецького історика Геродота, переселилися скіфи.

Він розповів і  легенди про походження цього народу. За однією з  них, першим жителем Скіфії був син давньогрецького бога Зевса і  доньки Борисфена (річка Дніпро) Таргітай. Він мав трьох синів, яких звали Ліпоксай («Цар-гора»), Арпоксай («Цар-вода») та Колоксай («Цар-сонце»). Одного разу з  неба на землю впали три золоті речі  — плуг із ярмом, двогостра сокира та чаша. Коли їх спробував узяти Ліпоксай  — речі запалали вогнем. Так само сталося із середнім братом. Лише Колоксай зміг оволодіти цими священними предметами. Після цього старші брати визнали владу молодшого та віддали йому царство. Від кожного із цих трьох братів вели родовід скіфські племена, що становили один народ. Походження народу (легенда 1)

За іншою легендою, прабатьками скіфів були античний герой Геракл і  дівчина-змія, яку він зустрів у  заплавах Нижнього Дніпра. Вона народила йому трьох синів. Якось діва-змія спитала Геракла, що робити із синами, коли вони підростуть. Він відповів, що той, хто зможе натягти тятиву його лука й  підперезатися його поясом із підвішеною до нього золотою чашею, залишиться господарем на цій землі. Інші  ж мають іти на чужину. Це зумів зробити молодший син на ім’я Скіф, від якого, за легендою, і  походив народ скіфи. Походження народу (легенда 2)

Наступними володарями причорноморських степів були сармати. Вважається, що назва цього войовничого народу походить від іранського слова «саромат» — «оперезаний мечем». За легендами, серед сарматів було плем’я амазонок.

Чимало версій має і  походження назви слов’ян  — племен предків сучасних українців. Батьківщиною цього народу були землі між річками Дніпро й  Вісла. Дослідники пов’язують назву слов’ян із певними топонімами: Славутич (Дніпро), Случ та інші. Часто походження самоназви слов’ян пов’язують зі «словом». Так, «сло в’я ни» — люди, що говорять «словами» (тобто по-нашому).

В Україні історично склалося 15 історико-етнографічних регіонів: Середня Наддніпрянщина, яка поділяється на Правобережну та Лівобережну, Полісся, Волинь, Поділля, Галичина, Підкарпатська Русь (Підкарпатська Україна, або Закарпаття), Буковина, Покуття, Південна Бессарабія, Таврія, Крим, Запорозька Січ (Запорожжя), Донщина (або Донеччина), Слобожанщина та Сіверщина. Також за межами сучасної України в  сусідніх державах існують регіони, заселені переважно українцями.

Досліджуючи походження цих топонімів, історики з’ясо вують, із якими обставинами пов’язане їх виникнення. Так, назва Галичина походить від міста Галич, про яке вперше згадується в  1113  р. Походження цієї назви одні пов’язують зі слов’янським племенем галичів, а інші — із невеликим чорним птахом галкою. Назва Закарпаття підказує нам, що цей регіон розташований за Карпатськими горами. Слово Буковина спочатку означало «буковий ліс». Наприкінці XV  ст. так стали називати вкрите буковими лісами правобережжя річки Прут.

Цікавим є  походження назви Таврія. У  давнину гірську частину Кримського півострова заселяли племена таврів. Коли в ХIII ст. ці землі захопили ординці, то півострів за назвою їхньої столиці почали називати Крим. Таврією Кримський півострів та сусідні землі стали в  ХIX  ст. після того, як вони опинилися у  складі Російської імперії.

Лісистий характер місцевості спричинив виникнення назви Полісся. Назва Слобожанщина має історичне походження. Поселення, які були засновані на території цього краю в  XVII  ст., називали «слободами». Їхніх жителів звільняли (робили «свободними») від сплати податків, щоб заохотити селитися на цих землях.

Домашнє завдання. Повторити § 3-4. Опрацювати § 5, виконати завдання № 10 ст. 31 (усно).