Презентація "Політика радянської політики стосовно українців закордоном в 50-60 х рр. ХХст."

Підготувала: Студентка групи ІП-12 МЛіпецька Ірена. Політика радянської системи щодо закордонного українства в 50-60 роках ХХ ст.

Передумови. Українські емігранти не полишали намірів здолати комуністичну владу. Наприкінці 50-х р. почали інтенсивно переосмислювати свою роль у визвольній боротьбі українського народу. Вбачали своїми завданнями успішний розвиток національних осередків на чужині, проведення політичних акцій, гідне здійснення представницьких функцій. Наполегливо поширювали інформацію про становище України та за її межами. Всіма доступними засобами підтримували національно-культурні традиції України, що доводило світові окремішність української націїВзялися за реалізацію концепції Світового конгресу вільних українців. Це завдавало чимало клопотів радянським партійним органам, які не бажали єднання українців УРСР і діаспори

Будь-яка підтримка емігрантів урядами західних держав розцінювалася в СРСР як співробітництво із західними спецслужбами. Важелі боротьби з «націоналістичною» еміграцією були у Москві, республіканським органам державної влади доручалися поточні операції за національними ознаками. З цією метою радянські партійні та державні органи у своїй діяльності широко використовували можливості громадських організацій, створених для зв’язку з емігрантами

Активна пропаганда

За допомогою своїх комітетів і товариств. Намагалися використати українські організації і їх друковані видання для поширення за кордоном вигідних СРСР дезінформаційних матеріалів , повідомлень, чуток. Дискредитації активних противників комуністичної ідеології Виведення на потрібну територію осіб, які вважалися державними злочинцями

Дії суто розвідувального характеру:

Коли вже стало зрозуміло, що умовити емігрантів не вдасться : Громадська організація в травні 1963р. дістала назву «Радянський комітет з культурних зв’язків із співвітчизниками за кордоном»

У 1967р. з ініціативи новопризначеного голови КДБ при Раді Міністрів СРСР Ю. В. Андропова створюються підрозділи для боротьби проти ідеологічних диверсій. Під ідеологічними диверсіями розумілися таємні операції спецслужб країн Заходу, спрямовані на підрив влади в соціалістичних країнах , зокрема шляхом формування й посилення табору противників суспільного ладу всередині держав У руслі цих ініціатив посилювалася боротьба з «буржуазними націоналістами»

На озброєнні Комуністичної партї –єдиної партії в країні- була марксистсько-ленінська ідеологія , трактувати сутність якої могли лише офіційно визначені . Передбачалася організація боротьби із небезпечними для держави і суспільства психологічними й ідеологічними атаками, інспірованими з-за кордону. У складі Центрального управління КДБ та його республіканських органів з’явилося 5-те управління., що швидко стало відомим своєю безкомпромісною боротьбою проти інакодумства і національних рухів

При формуванні 5-те управління КДБ при РМ СРСР нараховувало близько 200-т співробітників і мало шість відділів

Із дослідження Вищої школи КДБ при РМ СРСР про напрямки і методи діяльності органів КДБ проти закордонних антирадянських центрів і організацій 1962

Висновки: Адміністративно-командна система в 50- 60х рр. ХХ ст. робила все, щоб із суспільних відносин виключити національний фактор. Цьому підпорядковувалися гасла про зближення і злиття націй, про утворення нової історичної спільності — радянський народ. На практиці це означало тотальну русифікацію Радянська політика була спрямована на викриття і ліквідацію не тільки політичних, а й культурних, духовних і економічних проявів української діаспори закордоном. Робила все для того, щоб перешкодити єднанню українців УРСР та української діаспори.

Дякую за увагу!!!