Розвиток культури та духовного життя в умовах десталінізації.

Зміни в культурному життіВиконала: Вчитель історії та правознавства. Школи І-ІІІ ступеня №256 м. Києва. Марко Ліля Петрівна

ОСВІТАУ 60-ті pp. українські школи в містах республіки становили близько 20%, 1958 – вивчення української мови стає факультативним – посилення русифікації. Обов'язковою стає 8-річна середня освіта. Квітень 1959 p. — Закон «Про народну освіту» (принцип поєднання загальноосвітнього і політехнічного навчання; створення матеріальної бази для оволодіння учнями робочими професіями; зросійщення мовного режиму). Перехід на 11-річну повну середню освіту. 2 роки після школи треба відпрацювати перед вступом до внз.

НАУКАПровідну роль у розвитку науки в республіці відігравала Академія наук України, президентом якої у (1946-1962 рр.) був О. Палладін, а з 1962 р. став Борис Патон. 60-70 рр. найвизначніші науково-дослідні інститути: Харківський фізико-технічний інститут, Інститут теоретичної фізики (М. Боголюбов), Обчислювальний Центр, перетворений в 1962 в Інститут кібернетики – розвиток науки, яка при Сталіні нещадно переслідувалася, створення ЕОМ (В. Глушков), Інститут електрозварювання (В. Патон). Українські науковці багато зробили для розвитку космонавтики і безпосередньо причетні в особі С. Корольова до запуску штучного супутника Землі в 1957 р. й польоту в космос першої людини – Юрія Гагаріна на кораблі «Восток» 1961 р. В Інституті фізики в 1960 р. створено ядерний реактор, за допомогою якого здійснювалися наукові дослідження.

Медицина: під керівництвом М. Амосова запроваджено нові методи хірургічного лікування серцевих захворювань, директор Інституту серцево-судинної хірургії в 1963 р уперше у СРСР зробив протез мітрального клапана (один із клапанів серця). Авіабудування: О. Антонов - випустив турбогвинтовий літак АН-24, який став в основному використовуватися для пасажирських перевезень в СРСР. Гуманітарні науки: засновані спеціалізовані журнали академічних установ – «Український історичний журнал», «Радянське право», «Народна творчість та етнографія», починається робота над виданням першої багатотомної «Української радянської енциклопедії».

Сергій Корольовконструктор, першовідкривач практичної космонавтики, родом з Житомирщини. Під його керівництвом створено ракетні і пілотовані кораблі «Восход», «Восток», міжпланетні автоматичні станції, що літали до Марса, Венери, Місяця

Олег Антонов. Радянський літакобудівельник, один із провідних авіаконструкторів СРСР;У післявоєнні роки під керівництвом Антонова розроблено транспортні літаки Ан-8, Ан-12, Ан-22, Ан-26, Ан-32, Ан-72, Ан-124;У 1962—1984 роках — генеральний конструктор ДКБ Міністерства авіаційної промисловості СРСР у місті Києві;Відзначився підтримкою дисидентів на початку першої хвилі арештів 1965 р. , підписавши листа до ЦК КПУ та ЦК КПРС на захист арештованих.

ЛІТЕРАТУРАДруга половина 50-х рр.(«шістдесятники») — Б. Олійник, Д. Павличко, В. Симоненко, Л. Костенко. Незважаючи на хрущовську «відлигу», не були надруковані твори В. Сосюри «Третя рота», «Мазепа»; заборонено книжку Д. Павличка «Правда кличе». Перша половина 60-х рр. («шістдесятники») — І. Драч, Вінграновський, В. Коротич, Є. Гуцало, В. Дрозд, В. Стус, В. Шевчук, М. Є. Сверстюк, І. Драч, літературознавці І. Дзюба, І. Світличний. Створено Клуб творчої молоді «Сучасник» — осередок ранніх шістдесятників, що діяв у 1960—1964 роках у Києві.

У 60-х рр. зароджується у літературно-мистецькому житті явище «шістдесятників» як наслідок хрущовської «відлиги» та лібералізації. Шістдесятники – нове покоління митців, які відійшли від шаблонної тематики попередніх часів, не закликали до боротьби за мир, не писали про передовиків колгоспників і робітників заводів, а виходили з того, що «…поезія має бути поезією, а не агітацією у віршованій формі».

Іван Світличний Український літературознавець, мовознавець, поет, перекладач, діяч українського руху опору 1960—1970-их років, репресований. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка.

Іван Дзюба Український літературознавець, літературний критик, громадський діяч, дисидент радянських часів. У вересні 1965 року на прем'єрі фільму «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» (Київ) разом із Василем Стусом і В'ячеславом Чорноволом вийшов на сцену з першим у СРСР публічним протестом проти політики влади, оприлюднивши інформацію про таємні арешти української творчої інтелігенції. 1965 року написав памфлет «Інтернаціоналізм чи русифікація?». В незалежній Україні: Герой України (2001), академік НАНУ, другий Міністр культури України (1992–1994), голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999–2001), керівник відділу загальних енциклопедичних досліджень Інституту енциклопедичних досліджень НАН України.

Ліна Костенко Українська письменниця-шістдесятниця. У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним з лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році. Відмовилась від звання Героя України.

Євген Сверстюк Український письменник, мислитель, філософ, гоголезнавець, громадський діяч. Засновник та з 1989 р. незмінний редактор православної газети «Наша віра», президент Українського ПЕН-клубу (міжнародна неурядова організація, яка об'єднує професійних письменників, редакторів і перекладачів). Доктор філософії. Політв'язень радянського режиму. Автор одного з найважливіших текстів українського самвидаву — «З приводу процесу над Погружальським» (неофіційна назва історії про навмисний підпал Державної публічної бібліотеки АН УРСР 1964 р. її співробітником Віктором Погружальським - таємний співробітник КДБ.).

Василь Симоненко Український поет і журналіст, шістдесятник. Уже в ті роки набули великої популярності самовидавні поезії В. Симоненка, що поклали початок українському рухові опору 1960-70-х pp. Тематично становили сатиру на радянський лад («Некролог кукурудзяному качанові», «Балада про зайшлого чоловіка»), зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства («Дума про щастя», «Одинока матір»), викриття жорстокостей радянської деспотії, таврування російського великодержавного шовінізму) тощо. Окремий значний цикл становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї Батьківщини («Задивляюсь у твої зіниці», «Є тисячі доріг», «Лебеді материнства»).

МИСТЕЦТВОХудожники вдалися до пошуків нових форм в образотворчому мистецтві, виходячи за «встановлені» межі соціалістичного реалізму. В цей час худудоню скарбницю загатили: К. Білокур «Хата в Богданівці» - побутовий жанр 1955 р., М. Приймаченко в стилі примітивізму «Звір». А. Горська, Т. Яблонська демонструє новий стиль створення образів на основі давніх традицій українського народу, разом із В. Зарецьким засновує новий фольклорний напрям в образотворчому мистецтві.

Алла Горська українська художниця-шістдесятниця (монументалізм, мозаїка, графіка, живопис) і відомий діяч правозахисного руху 1960-х років в Україні. 1970 р. художницю вбито в помешканні її свекра у місті Василькові Київської області. Похорон Горської 7 грудня 1970 на Міському (Берковецькому) кладовищі в Києві перетворився на мітинг протесту проти існуючого комуністичного режиму в Україні. В Україні поширювалися жахливі чутки про цю смерть. Це вбивство за деякими версіями приписують КДБ, який мстився Горській ще за оприлюднення разом з Лесем Танюком та Василем Симоненком фактів масових розстрілів киян у Биківнянському лісі (імовірно, саме це стало причиною побиття міліціонерами у м. Смілі В. Симоненка, внаслідок чого він помер у лікарні через кілька місяців). У січні 1972, здійнялася найбільша хвиля арештів учасників руху опору, що значною мірою ослабило українську духовну та інтелектуальну еліту.

Катерина Білокур

Нові можливості створювати творчі проекти, не обтяжені жорстокими межами соцреалізму , активно використовували художники, музиканти, діячі театру та кіно.

Майстри театрального мистецтва: А. Бучма. Н. Ужвій, Г. Юра. М. Крушельницький. В. Скляренко.

Кінематограф. С. Параджанов «Тіні забутих предків»В.Івченко «Іванна», «Гадюка»

МУЗИКАБ. Лятошинський. Г. Майборода. Ю. Мейтус. К. Данькевич. П. Майборода, А. Філіпенко, А. Штогаренко, І. Шамо. Третя симфонія. Опера «Мілана»Опера «Украдене щастя»Опера «Богдан Хмедьницький»Композитори-пісняри

Процеси зросійщення та реформа освіти. Зросійщення (русифікація) – це сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в республіках, що входять до складу Росії, чи перебувають у сфері її впливу, за допомогою переходу чи переведення осіб неросійської національності на російську мову й російську культуру та їхньої подальшої асиміляціїІнструментами поширення російського впливу були школа, ВНЗ, армія, церква. Одним із важливих інструментів зросійщення став Закон УРСР «Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в УРСР». (квітень 1959 р.).

Антирелігійна кампанія. У жовтні 1961 р. На ХХІІ з’їзді КПРС офіційно проголосили курс на побудову комуністичного суспільства. Основні напрямки виховання людини комуністичного суспільства ставили за мету звільнити її «від всякої утопії», зокрема й від «релігійної», оскільки комунізм і релігія ідеологічно несумісні.

Наступ на релігію легітимізувався низкою постанов КПРС, КПУ та Ради Міністрів СРСР, що визначали форми й методи проведення кампанії масової атеїзації народу. Уподовж року було здійснено перереєстрацію релігійних громад і ротацію штату священників, а також зняття з реєстрації значної кількості громад і закриття культових споруд. Такі дії влади формували негативне ставлення до радянської системи та її політики в питанні релігії. Сильний вплив релігії зберігався на рівні сімейних традицій. Атеїзм- це світогляд, який характеризується відсутнісью віри в існування будь-яких богів, духів, інших надприродних істот тощо.

Домашнє завдання!Параграф 14.