Презентація "ПОЛІТИЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО РУХУ НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ"

Політизація українського руху в Україні на початку ХХ ст.

Розкол «громадівського» руху. Українофільство втратило свою національно-мобілізуючу функцію, вже в 90-х роках XIX ст. воно виглядало як відвертий анахронізм, який в молоді викликав лише різку критику, бо життя стрімко оновлювалося.

Перша партія. Під впливом ідей М. Драгоманова у Східній Галичині, у Львові, у жовтні 1890 р. постала Русько-українська радикальна партія (РУРП). До проводу партії увійшли С. Данилович, Є. Левицький, М. Павлик, І. Франко та Р. Яросевич.

13 червня 1891 р. в Каневі студенти М. Базькевич, М. Байздренко, В. Боровик та І. Липа створили таємне товариство «Братство тарасівців» – організацію, що пріоритетною визнавала політичну діяльність.

Перехід від культурно-освітньої діяльності до політичної боротьби. В. Антонович і О. Кониський – ініціатори створення Загальної української безпартійної організації Братство тарасівців

"Україна irredenta"Вперше з цілковитою однозначністю проблему політичної незалежності українського народу, державної самостійності України сформулював 1895 р. у брошурі "Україна irredenta" Ю. Бачинський.

Українська соціал-демократія. На початку 1896 р. у Києві І. Стешенко та Леся Українка створили першу українську соціал-демократичну організацію "Українська соціал-демократія". У 1896—1897 роках відбувалася по­леміка між Лесею Українкою та І. Франком з питань тактики укра­їнського громадсько-політичного руху.

Українська національно-демократична партія26 грудня 1899 р. у Львові було створено Українську національно-демократичну партію (УНДП). її керівний орган — Тісніший Народний комітет — складався з 13 осіб на чолі з Ю. Романчуком, членами комітету були М. Грушевський, К. Левицький, І. Франко та ін. Партія оголосила, що її ідеалом є «незалежна Русь-Україна».

Революційна українська партія. Лівішою за політичним спектром від УНДП виявилася створена у січні 1900 р. у Харкові Революційна українська партія (РУП) — перша масова українська політична організація. Існувало шість організацій (вільних громад) партії в Україні, Північний комітет РУП у Петрограді та група в Москві. В грудні 1902 р. в Києві відбувся І з'їзд РУП, який обрав до складу ЦК партії Д. Антоновича, Є. Голіцинського та В. Винниченка.

Еклектичність ідейної бази РУП призвела до розколу партії, який стався наприкінці 1904 р. при спробі провести II з'їзд партії. В центрі уваги делегатів постало національне питання, проблема з включенням до програми тези про автономію України.

Українська соціал-демократична спілка. На початку січня 1905 р. конфлікт отримав продовження, прибічники М. Меленевського, які виступали проти автономії України, вийшли з РУП і створили Українську соціал-демократичну спілку. З часом "спілка" стала складовою частиною пар­тії російських меншовиків.

Українська соціал-демократична робітнича партія Більшість РУП на II з'їзді партії у грудні 1905 р. перейменувала себе в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП), тоді ж була ухвалена програма партії. Вона вимагала демократизації Російської держави з забезпеченням автономії України.

Українська народна партія Вийшовши з РУП, М. Міхновський зібрав довкола себе групу націонал-революціонерів (М. і С. Шемети, О. Макаренко, О. Степаненко, М. Шаповал), яка утворила в 1902 р. Українську народну партію (УНП). Українська народна партія не дістала якоїсь широкої підтримки, вона залишалася невеликою групою інтелігентів,

Українська загальна позапартійна організація1897 р. у Києві була створена за ініціативою О. Кониського Українська загальна позапартійна організація (УЗПО). У 22 місцевих громадах, що входили до УЗПО, налічувалося 438 членів. Серед почесних та найактивніших був, по суті, цвіт української національної еліти — В. Антонович, Б. Грінченко, О. Кониський, С Єфремов, М. Лисенко, О. Лотоцький, Ф. Матушевський, М. Старицький, В. Чехівський, Є. Чикаленко, І. Шраг.

Українська демократична партія Під впливом наростання революційних подій у країні назрівав конфлікт поколінь і в УЗПО. Молодші її члени наполягали на політизації організації. Як наслідок конфлікту, у 1904 р. виникла Українська демократична партія (УДП).

Українська радикальна партія Наприкінці 1904 року Б. Грінченко, С Єфремов і М. Левицький вийшли з УДП і невдовзі утворили Українську радикальну партію (УРП). У платформі партії центральне місце було відведено національній проблемі, говорилось про принизливе становище українців як народу, поділеного між двома державами.

Українська радикально-демократична партія. Як і УСДРП, і УДП, радикали бачили Україну автономною одиницею федеративної, демократичної Росії. Розбіжності між УДП і УРП виявилися настільки несуттєвими, що 1906 р. партії знову об'єдналися в Українську радикально-демократичну партію.

Таким чином, на початку XX ст. в Україні з'явилося кілька національних партій лівого та центристського ґатунку. В українському політичному спектрі не вистачало партії консерваторів. Це був недолік, бо згадана прогалина змушувала українців відповідних переконань вступати до російських консервативних партій.

Дякую за увагу!С. Маєвська