Презентація «Поняття, предмет та принципи юридичної деонтології»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИІРПІНСЬКИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ ЕКОНОМІКА ТА ПРАВАПрезентація з курсу: «Юридична деонтологія» на тему: «Поняття, предмет та принципи юридичної деонтології»Викладач: Ніна КОЛІСНИК Ірпінь 2021

План лекції:1. Історичний аспект становлення деонтологічних знань. 2. Поняття та ознаки юридичної деонтології. 3. Принципи юридичної деонтології.

1. Історичний аспект становлення деонтологічних знань. Деонтологія — це розділ етичної теорії, що розглядає проблеми обов'язку, моральних вимог і нормативів. Термін «деонтологія» грецького походження, що в перекладі означає наука про потрібне, належне. Повинність (те, що повинно бути здійснено), через яку мораль передає вимоги соціальних законів, зокрема потреби суспільства і людини, набирає різних форм в особистій поведінці, загальних нормах, узагальнених принципах поведінки, моральному та суспільному ідеалі. Ці форми та їх співвідношення і вивчає деонтологія.

Етапи розвитку юридичної деонтології:1. Перший етап розвитку юридичної деонтології відноситься до часів Стародавнього Риму і пов'язаний з іменами класиків юриспруденції ( Гай, Ульпіан, Модестин, Павло, Папініан). В ІІІ ст.. до н. е. виникає сам термін юриспруденція ( лат. jurisprudentia- знання права ). Перші факультети, які готують юристів виникають в ХІІ-ХІІІ ст.. у Болоньї, Падуї, Кембриджі, Парижі.

Другий етап розвитку юридичної деонтології відноситься до періоду розвитку буржуазних відносин і формування світського, юридичного світогляду (ХVІІ- ХVІІІ ст.), коли відбувається становлення юридичної практики. Тоді ж в Росії (ХVІІІ ст. при Петрі І ) запроваджено в ужиток з Німеччини термін «юрист».«Деонтологія» - як науковий термін у системі етичних знань був вжитий англ. філософом і правознавцем Іеремією Бентамом, праця якого «Деонтологія, або Наука про мораль» була опублікована в 1834 році. Автор відстоював своє бачення моралі та обов’язку. В цей період деонтологічні вимоги пред’являлися до випускників юридичних факультетів університетів дореволюційної Росії та України, які функціонували з 60-х рр. ХІХ ст.

Третій етап розвитку юридичної деонтології припадає на початок ХХ ст. і пов'язаний з оформленням перших документів про стандарти юридичної професії, які стають офіційними джерелами юридичної деонтології. Значний внесок у розвиток корпоративних нормативів культури юриста внесли американські судді Джордж Шарсвуд, котрий опублікував у 1854 р. курс лекцій «Професійна етика», і Давид Гофман, який в 1856 р. включив п’ятдесят рішень в «Курс правових досліджень». Їх напрацювання були використані при складанні Першого професійного кодексу, прийнятого Американською Правовою Асоціацією (АПА) в 1908 році під назвою «Канони професійної етики». В 1967 р. АПА видала «Погляди на професійну етику», в 1984 р.- «Формальні і неформальні погляди на етику».

Четвертий етап розвитку юридичної деонтології пов'язаний з міжнародною уніфікацією вимог, що пред’являються до юристів, появою міжнародних стандартів у професійно-юридичній діяльності (з 80-х рр. ХХ ст.). З’явилися, європейський деонтологічний кодекс, міжнародні стандарти незалежності юридичної професії. До останнього часу у вузькому розумінні деонтологією називали професійну етику медиків – як систему етичних норм виконання медичними працівниками своїх службових обов’язків. У складі медицини було сформовано особливе вчення – медичну деонтологію. Система юридичних деонтологічних знань склалася значно пізніше, ніж у медицині.

У 70-ті роки в юридичних навчальних закладах викладався спеціальний курс «Вступ до юридичної спеціальності» , метою якого була підготовка студентів до включення їх у процес навчання та інформація про майбутню професійну діяльність. Пізніше було видано відомий широкому колу спеціалістів підручник Алексєєва С. С. (1976 р.) Автор підручника дослідив та і виклав важливі аспекти проблеми, які допомагають осмислити юридичну наука та юридичну практику, наблизитися до розуміння професійної юридичної діяльності. У другій половині 80-х років було вже запропоновано для вивчення навчальну дисципліну «Юридична деонтологія», початківцем якої був професор В. Горшенєв. Юридична деонтологія виникла на початку 90-х років XX ст. Отже, впродовж всієї історії суспільства потреба в праві , професійній діяльності юристів була різною. Але завжди в суспільстві жило прагнення мати можливість справедливого вирішення спорів і захисту від свавілля за допомогою професійних юристів.

2. Поняття та ознаки юридичної деонтології. Юридична деонтологія — це система загальних знань про юридичну науку та практику, про вимоги до особистих і професійних якостей юриста, про систему формування цих якостей. Основним змістом юридичної деонтології є знання про вимоги до професійних та особистих якостей юриста. Разом з тим юридична деонтологія включає також загальні знання про юридичну науку і практику, оскільки, - по-перше, є навчальною дисципліною, з якої починається вивчення юриспруденції і повинна дати студентам загальні поняття про юридичну науку і практику; - по-друге, без засвоєння знань з юридичної діяльності, її видів та змісту неможливо розглядати якості юриста, а також вимоги до юристів різних спеціальностей.

Зазначимо, що існують й різні погляди на зміст юридичної деонтології, оскільки ця система знань є новою і перебуває ще на стадії формування. О. Скакун зазначає, що юридична деонтологія – це галузь юридичної науки і навчальна дисципліна, яка є узагальненою системою знань про юридичну практичну діяльність і кодекс професійної поведінки юриста, тобто про оптимальний звід правил дозволяючого, зобов’язуючого і рекомендаційного характеру, якими повинен оволодіти юрист і користуватися ними у відносинах що виникають при виконанні службових повноважень. С. Гусарєв, О. Тихомиров вважають, що юридична деонтологія розкриває зміст та взаємозв’язок таких соціальних явищ, як юридична наука та юридична практика, визначає її функції, виходячи з норм та принципів суспільної моралі, формує систему вимог професійного та особистого порядку, висвітлює етичний бік діяльності юриста, враховуючи спеціалізацію юридичної професії. Юридичною деонтологією вивчаються система, форми, методи та засоби підготовки висококваліфікованих юристів-професіоналів.12

Сливка С. С. визначає юридичну деонтологію як науку про внутрішній імператив службового обов'язку, який створює передумови та мотиви вибору юристом норм поведінки у практичній діяльності, про формування власних норм для кожної ситуації зокрема. Горшенєв В. М. стверджує, що юридична деонтологія - це галузь юридичної науки, що узагальнює систему знань про мудрість спілкування та мистецтво прийняття вірного рішення у юридичній практиці, тобто наука про пошук атмосфери досягнення необхідного, істинного результату у спілкуванні юриста як з колегами, так і з тими, кому він надає свої професійні послуги та кого повинне обслуговувати правовими засобами в процесі реалізації ними свого правового статусу.34

Ознаки деонтології як науки:1) це одна із юридичних наук, яка разом з іншими входить до системи гуманітарних знань;4) юридичною деонтологією вивчаються система, форми, методи та засоби підготовки висококваліфікованих юристів-професіоналів;5) характерною ознакою можна назвати також те, що це молода за віком юридична наука, яка знаходиться на стадії свого становлення та поступово набуває заслуженого авторитету в системі юридичних знань.2) юридична деонтологія розкриває зміст та взаємозв'язок таких соціальних явищ як юридична наука та юридична практика, визначає їх функції;3) наука "юридична деонтологія", виходячи з норм та принципів суспільної моралі, формує систему вимог професійного та особистого порядку, висвітлює етичну сторону діяльності юриста, враховуючи спеціалізацію юридичної професії;

Предмет юридичної деонтології – система (оптимальний звід) правових, політичних, психологічних, етичних , естетичних, інформаційних й інших норм-вимог, що загалом визначає соціально-правовий режим професійного спілкування юриста з колегами і клієнтами, а також основні види юридичних професій та характер юридичної практики у співвідношенні її з наукою. Предмет юридичної деонтології – складний:3) нормативи поведінки юристів різних спеціальностей, яких вони повинні дотримуватися в процесі професійної діяльності. 1) юридичні професії за їх характерними рисами;2) юридична практика у взаємовідношенні з юридичною освітою і юридичною наукою;

Професіограма - це опис відносно стійких (стабільних) властивостей особи, необхідних для ефективної професійної діяльності. Створення професіограм юридичних професій є частиною деонтологічної характеристики праці юриста Предметом юридичної деонтології є особа, юрист, норми його професійної поведінки.

Крім того, предмет юридичної деонтології передбачає також:- основний зміст деонтології;- нормативні стандарти юридичної діяльності юриста;- логічну систему вимог до юриста. Предметом юридичної деонтології є внутрішній і зовнішній імператив професійної діяльності юриста.

3. Принципи юридичної деонтології. Юридична деонтологія ґрунтується на відповідних принципах — гуманності, справедливості, милосерді тощо. Вони збігаються з принципами професійної етики юриста. Однак юридична деонтологія має і власні принципи. Нестандартність. Непередбачуваність. Своєчасність. Практичність. Неповторність.Індивідуальність. Моментальність. Самостійність. Нормативність. Конкретність.

Основним із них є нормативність. Це означає, що кожна професійна дія юриста підпорядкована певним нормам. Але це не обов'язково правовінорми, які регулюють всю життєдіяльність особи. Йдеться про загальноприйняті моральні норми, особливо власні норми юриста, які він виробив під впливом різних чинників.

Принцип самостійності полягає в тому, що теоретичні положення юридичної деонтології стосуються кожної особи зокрема. Юрист самостійно формує свою поведінку, яка спрямована на підвищення ефективності правоохоронної діяльності щодо громадян і суспільства в цілому. Також самостійно виробляє у собі почуття внутрішнього імперативу службового обов'язку за велінням серця та покликом сумління.

Стосовно принципу індивідуальності наголосимо, що деонтологічна норма для кожного юриста — це його особистісна норма. її не може використати інший юрист. Якщо така спроба і буде, то, хоча б частково, настануть зміни у самій нормі, і вона вже не характеризуватиметься індивідуальністю. Для будь-якого іншого юриста, який потрапить в аналогічну ситуацію, деонтологічна норма буде вже іншою.

Принцип неповторності особливо важливий у юридичній діяльності. Практика підтверджує, що в житті різні люди навіть у подібних ситуаціях чинять по-різному. На перший погляд, дії двох юристів видаються ідентичними, але певні відмінності все ж існують. Недарма кажуть, що немає навіть подібних двох крапель води, не кажучи вже про норми поведінки чи рівень усвідомлення службового обов'язку.

Унікальним принципом юридичної деонтології є нестандартність. Його суть полягає в тому, що деонтологічні норми розраховані не на взірцеві, ідеальні, а на несподівані, нестандартні ситуації. Деонтологічні норми мають найбільшу цінність саме у нестандартних умовах, коли практично неможливо застосувати традиційний підхід, що доволі часто трапляється в юридичній практиці.

Принцип моментальності характеризує високий ступінь кмітливості юриста, його здатність швидко й безпомилково приймати обґрунтоване правильне рішення. Таке мистецтво вирішення юридичних справ формують деонтологічні норми.

Дуже близьким за змістом до принципу моментальності є принцип непередбачуваності. Адже у багатьох випадках дії юриста не запрограмовані. Виникають ситуації, до яких юрист не готовий. Тому деонтологічні норми розраховані на такі явища і скеровують юриста на відповідні правомірні дії.

Головне у професійній діяльності юриста — вчасно прийняти оптимальне рішення. Цьому сприяє такий принцип юридичної деонтології, як своєчасність. Не підготовлене (не обґрунтоване) рішення або невелике запізнення істотно впливають на кінцевий результат або на ефективність роботи. Своєчасність забезпечується розвиненою інтуїцією, внутрішнім переконанням і навіть певним професійним ризиком.

Юридична деонтологія характеризується також принципом практичності. Саме на практиці, а не під час теоретичних занять, юрист формує норми своєї поведінки. Теорія норм поведінки юриста може передбачати його дії, але не конкретизувати їх. Однак на практиці дії юриста, як правило, значною мірою деталізуються і ніколи не повторюються.

Важливим для юридичної деонтології є принцип конкретності. Йдеться про конкретне рішення юриста, конкретний внутрішній імператив службового обов'язку. Загальні рішення не характеризують особу юриста як професіонала, хоча вони можуть мати конфіденційний, тимчасовий характер. У підсумку юрист повинен прийняти рішення щодо себе чи своїх дій.

У процесі розвитку українського суспільства та юридичної науки з'являться нові принципи, зокрема ті, які віддзеркалюватимуть . національні риси, ідеї української державності. Виділятимуться, на наш погляд, такі принципи, як універсальність, демократичність, правова націологія. Звичайно, кожен принцип діє не окремо, а у взаємозв'язку, підсилюючиодин одного. У деяких правових явищах "спрацьовують" практично всі принципи юридичної деонтології. У цьому полягає єдність принципів як необхідна умова дії деонтологічних норм.1.2.

Питання для самоконтролю1. Історія розвитку юридичної деонтології.2. Охарактеризувати предмет юридичної деонтології.3. Розглянути завдання юридичної деонтології.4. Вивчити принципи юридичної деонтології.

Домашнє завдання1. Виникнення деонтології як науки. 2. Основні вимоги, що пред’являються до особи юриста. 3. Проаналізувати проблеми структуризації науки. 4. Визначити місце юридичної деонтології в системі юридичних наук.  

Дякую за увагу!