Презентація "Повстання під проводом Острянина і Гуні"

Повстання під проводом Острянина і Гуні

Повстання Острянина і Гуні - козацьке повстання в квітні-серпні 1638р. на Україні проти польської шляхти, підняте під керівництвом гетмана нереєстрових запорізьких козаків Якова Острянина, згодом, після відступу якого з частиною війська на територію Слобідської України, під захист Російського царства, де залишилися повстанці продовжили боротьбу, обравши гетьманом Дмитра Гуню. (До цього моменту відомо, як повстання Острянина, після - як повстання Гуні.) 

Передумови повстання. Головною причиною козацько-селянських повстань 1630-х років стало посилення феодально-кріпосницького гніту на території Подніпров'я і всієї південно-східної України. Над раніше вільними селянами нависла постійна загроза закріпачення, така ж доля очікувала нереєстрових козаків, яким пропонувалося повернутися до землеробського життя. Тому придушення повстання Павлюка не принесло Короні-якихось результатів і перейшло в нові народні хвилювання. Після поразки під Кумейками і Боровицею залишки повстанців на чолі з Дмитром Гунею та Карпом Скиданом відступили на Запорізьку Січ, де зосередилися нереєстрові козаки для підготовки до подальшої боротьби. Козаки чекали весни, щоб підняти нове повстання.

Хід повстання. Згідно з «Літопису Величко» в березні 1638 р. напередодні походу Острянин, обраний гетманом, звернувся з універсалом до малоросійського народу, в якому сповіщав, що виступить «з військом на Україну для звільнення православного народу від ярма поневолення і мучительстватиранського Ляховського і для очіщенія підпорядкованих образ, розорень і болісних лайок ... всьому поспільство роду Руського, по обидва боки Дніпра мешкаючих» і закликав населення приєднуватися до повстанців і остерігатися реєстровців. Листівки, поширювані гетманом, розходилися по всій Малоросії, доходили навіть до Покуття. Їх розвозили і розносили старці-бандуристи, підлітки і, за словами Острянина, навіть ченці. Люди почали готуватися до повстання: одні йшли в Запоріжжя, інші відправляли туди продовольство, гроші, порох.

Через деякий час загони повстанців виступили із Запоріжжя, розділившись на три частини. Перша з них на чолі з Острянином, просуваючись по лівому березі Дніпра, зайняла Кременчук і попрямувала до Хоролу і Омельник. Запорізька флотилія, очолювана Гунею, на чайках піднялася по Дніпру і зайняла переправи в Кременчуці, Максимівці, Вужині і Чигирині. Скидан із залишком війська пішов по правому березі Дніпра на Чигирин і зайняв його. Першою метою, яку ставили собі повстанці, було знищення тієї частини коронного війська, яке розташовувалося на Лівобережжі під начальством Миколи Потоцького. Вирішення цього завдання взяв на себе Острянин з основними силами повстанців. Щоб позбавити противника можливості переправитися на правий берег, Гуня утримував переправи. Завданням Скидана було стримування військ, які зроблять спробу прийти на допомогу Потоцькому.

Незважаючи на обережність, з якою просувався Острянин, С. Потоцький довідався про це і негайно рушив назустріч козакам. Услід за Потоцьким ішов Ілляш Караїмович, поспіхом зібравши реєстрове військо в Переяславі. Сили Острянина, за словами Окольського, на той час «були ще незначні». На початку травня повстанці стали табором біля містечка Голтві, що належав Єремії Вишневецькому, використавши підвищення, біля впадання річки Голтві в Псел. Місто, огороджене частоколом, мало замок, від якого до болотистого і лісистого правого берега річки Псел тягнувся вузький довгий міст. Повстанці укріпили Голтву і стали чекати підкріплення.

Потоцький на початку травня також зайняв позиції під Голтвою. Свій табір він обгородив валом, який тягнувся між берегами річок. 25 квітня Потоцький відправив на правий берег Псла два полки іноземної піхоти і кілька тисяч реєстровців з наказом зайняти замок на протилежний стороні річки. Острянин розгадав цей план і послав у тил загону значні сили повстанців. Переправившись через річку, Караїмович мав намір підступити до замкових воріт, але був зустрінений сильним вогнем. Втративши багатьох солдатів убитими і пораненими (поранений був і сам Караїмович), загін спробував повернутися до переправи, щоб відступити на лівий берег. Проте повстанці вже забарикадували дорогу і відкрили по відступавшим вогонь. Польський загін кинувся шукати порятунок у лісовому болоті і був там майже цілком знищений.

6 травня під Лубнами між повстанцями і урядовими військами (близько 6000 чоловік) почався запеклий бій. Під вечір повстанці рішучим ударом примусили ворога відступити. Військо Потоцького кинулося на міст, який вів до Лубен, але міст обвалився, поховавши під собою безліч солдатів і реєстровців. Битва послабила обидві сторони, не давши жодної з них переваги, але Потоцький все ж був у кращому положенні. Він замкнувся в Лубнах, а Острянин залишився на полі. Тому останній почав відходити на північний схід, а пізніше повернув на Миргород. Дізнавшись, що на допомогу Стефану Потоцькому вже вийшли Микола Потоцький і Єремія Вишневецький, Острянин обійшов Лубни з півдня і попрямував через Лукомль до Сліпорід. На дорогу, яка вела з Пирятина до Лубен, Острянин вислав полк отамана Сокірявого з 1,5 тисячами людей із завданням ударити на Лубни в той момент, коли на них він сам зробить новий наступ. Але цьому плану не вдалося збутися. 

В Лубни 29 травня прибув Вишневецький з приблизно 2 тисячами людей і 12 гарматами. Коли Острянин підходив до Сліпорід, на нього обрушилися з усіма силами Потоцький і Вишневецький. Важкий для козаків бій тривав цілий день. Вночі Острянин відійшов до Лукомль, а звідти вздовж Сули до її гирла на Жовнин (нині с. Жовнине Чорнобаївського району Черкаської області), де став табором. Там повстанці побудували потужно укріплений табір і протягом червня і липня героїчно оборонялися від ворога.

13 липня 1638 р.польсько-шляхетське військо оточило повстанців і напало на їх табір. Програвши Жовнинську битву, Острянин з частиною війська переправився через Сулу і відступив на Слобідську Україну під захист Російської держави. Решта повстанців продовжили боротьбу, обравши гетманом Дмитра Гуню. Продовження протистояння полякам з цього моменту відомо як повстання Гуні.

 Козаки тримали оборону до середини серпня. Поляки, взяли табір в облогу («не чіпали їх, сподіваючись домовитися миром». В результаті, будучи позбавленими допомоги ззовні і відчуваючи гостру нестачу в провіанті, козаки були змушені капітулювати. Лише частині козаків на чолі з Гунею вдалося прорвати оточення і пробитися в Донську землю, за межі Речі Посполитої. Карп Скидан, який в цей час збирав підкріплення в Черкасах, повернувшись з підмогою в Жовнине на допомогу повстанцям, був поранений в бою проти польсько-шляхетського війська, захоплений у полон і, в тому ж році, страчений. Придушивши повстання, польська шляхта вчинила нещадну розправу над усіма його учасниками, які потрапили в полон.

Наслідки повстання. Повстання Острянина і Гуні були провісниками великого повстання Хмельницького, що охопило всю Україну в 1648 - 1654 роках.                                                                                                Дякую за увагу.