Жила собі маленька буква. Її ніхто не хотів помічати: часто пропускали, недописували. – Чому мене не помічають, чому часто пропускають учні? – жалілась вона дядьку Алфавіту. – Ти маленька, тому й не помічають, – поважно відповів старий. І надумала тоді буква свої справи налагодити: «Спробую – но я із середини речення переміститися на початок». І сталось диво. Почали всі поважати букву, писати її великою. Сподобалось це букві. І наважилась вона дати назву містам, селам, вулицям, річкам, морям та озерам, горам та долинам, прилаштувалась до імені, по батькові, стала на перше місце в прізвищах і навіть у кличках тварин. Запишалася буква, розтовстіла, виросла. І тепер всі слова, які починаються з неї, пишуться з великої літери. Казка «Як маленька буква стала великою»