Презентація "Позакласне читання Шолом-Алейхем. «Пісня над піснями». Поетична розповідь про перше чисте коханн

8 клас. Позакласне читання. Шолом-Алейхем. «Пісня над піснями». Поетична розповідь про перше чисте кохання

Мета: Навчальна: розкрити тему кохання як моральної цінності; проаналізувати сюжет, образи героїв (Шимек, Бузя, Бенімен), розкрити роль пейзажних замальовок. Розвиваюча: розвивати навички аналізу прозового твору, вміння характеризувати героїв через їхні вчинки та внутрішні монологи, розвивати емоційну сферу. Виховна: виховувати почуття відповідальності за любов, цінність щирих людських стосунків.

Шолом-Алейхем (їд. שלום־עליכם, у перекладі — «мир вам», справжнє прізвище, ім'я та по батькові — Рабинович Соломон Наумович (Шо́лом Но́хумович); 18 лютого (2 березня) 1859, Переяслав — 13 травня 1916, Нью-Йорк, США) — єврейський письменник, драматург, один з основоположників сучасної художньої літератури мовою їдиш. Народився 18 лютого (2 березня) 1859 року у місті Переяславі на Полтавщині (тепер Переяслав-Хмельницький Київської області) у родині дрібного крамаря.

Дитячі роки минули у невеличкому містечку Воронькові Полтавської губернії (нині Бориспільський район Київської області). Батьком видатного письменника Шолом-Алейхема був Нохум (Менахем-Нухім) Вавилович Рабинович. Він був небагатим крамарем (дрібним торговцем) у Переяславі. Деякий час вважався заможною людиною і був старостою місцевих товариств у містечку Вороньків, куди родина переїхала невдовзі після народження сина. Голова родини мав м'який характер, любив свою сім'ю і особливо маленького Шолома. Згодом Шолом - Алейхем присвятив батькові чимало сторінок, написаних з великою любов'ю. Батько цінував освіту, тому Шолом навчався у хедері (єврейській початковій школі), а пізніше, завдяки бажанню батька дати сину загальну освіту, вступив до повітового училища у м. Переяслав. Після закінчення навчання в училищі отримав професію  учителя російської мови. Майбутній письменник ріс у великій родині, де панувала атмосфера поваги до традицій та знань, що згодом знайшло відображення у його творчості.

У 1872 році померла від холери мати Шолома Хає - Естер. Батько одружився вдруге. Мачуха була жінкою лайливою. Хлопець почав записувати всі її лайки і створив щось на зразок словника. Батько випадково прочитав ці записи і схвалив їх. Шолому було тоді 14 років. З 1873 по 1876 рік Шолом Рабинович навчався в Переяславському повітовому училищі, яке закінчив відмінно. Спочатку було дуже важко, бо погано знав російську мову. Проте згодом йому призначили стипендію в розмірі 120 карбованців на рік як найкращому учневі. Потім були випробування долі, довгі пошуки роботи.

З 1876 року працював домашнім вчителем у єврейського магната Елімелеха Лоєва. У 1880—1882 роках Шолом-Алейхем працював громадським рабином у Лубнах. Після одруження з донькою Лоєва Ольгою у 1883–1887 роках жив і працював у Білій Церкві. З Ольгою Лоєвою прожив 30 років, виховавши шістьох дітей (чотирьох доньок та двох синів). 

Перші твори Шолом-Алейхема – повість «Два камені» та оповідання «Вибори» (1883). Тоді ж уперше підписався псевдонімом Шолом-Алейхем. Наприкінці 80-х - на початку 90-х років Шолом - Алейхем стає центральною фігурою єврейської літератури. У 1888 році він починає видавати щорічник "Єврейська народна бібліотека". Шлях Шолома-Алейхема до літератури був стрімким. Протягом 1883-1887 років він надрукував у "Єврейському листку" серії фейлетонів і нарисів, численні повісті, оповідання, серед яких "Ножик" (1887), драматичні сцени та багато віршів. Його твори завойовують щодалі більше коло читачів єврейської літератури того часу.

У 1887–1890, 1893–1905 роках жив у Києві (він називав його у своїх творах Єгупцем), де займався торговельними справами. Після єврейських погромів у Києві в жовтні 1905 року переїхав до Львова. Він розбагатів завдяки спадку, який отримала дружина. Але згодом збанкрутував, тому що  грав на біржі. Шолом-Алейхем багато подорожував, відвідав Женеву, Лондон, Варшаву, Вільно, Берлін та інші міста світу, де виступав перед своїми читачами. В 1907–1914 роках жив в Італії та Швейцарії. Причини, які змусили сім’ю залишити Україну – це революційні події, єврейські погроми 1905 року. Київ, вул. Шолом-Алейхема

На початку 1913 року почалося тяжке нервове захворювання письменника. З 1914 року Шолом-Алейхем перебував у Америці, де 13 травня 1916 року помер. Похований він був на Бруклінському кладовищі.

У 1997 в Києві було відкрито пам'ятник письменниковіМузей класика єврейської літератури Шолом-Алейхема в Переяславі

ОСНОВНІ ТВОРИ:"З ярмарку", "Пісня над піснями", "Аман і його доньки", "Мошкеле — крадій", "Менахем-Мендель", "Тев'є молочник", "Якнегоз", "Монологи", "Залізничні оповідання", "Хлопчик Мотл", "Степеню", "Іоселе Соловей".

«Пісня над піснями» — лірична повість (юнацький роман) Шолом-Алейхема (1909–1911), що розповідає про чисте, але нездійснене перше кохання хлопчика Шимека та дівчинки Бузі. Твір, названий на честь біблійної книги, оспівує красу почуттів та драматизм дорослішання, де кохання порівнюється з казкою, але руйнується через обставини. Основна інформація про твір: Жанр: Лірична повість (авторський підзаголовок — «юнацький роман»). Тема: Перше кохання, перехід від дитинства до дорослого життя.Ідея: Уславлення чистого кохання як джерела натхнення, навіть якщо воно втрачене. Сюжет: Історія взаємин Шимека та Бузі від дитячих ігор до дорослих заручин Бузі з іншим, через що Шимек втрачає своє щастя. Персонажі: Шимек: Оповідач, мрійник, який порівнює Бузю з Суламіф з біблійної «Пісні пісень». Бузя: Тендітна, сором'язлива дівчина, що живе з батьками Шимека. Ключові особливості: Твір має виразний психологізм, де події розкриваються через переживання героїв. Використовуються фольклорні мотиви, символіка світла, святкові мотиви, що посилюють ліризм. Головна думка підкреслюється цитуванням біблійної «Пісні пісень»: кохання — це полум'я, яке не можуть загасити води

Композиція твору: Частина 1. Бузя. Частина 2. За зеленню. Частина 3. Цієї ночіЧастина 4. Субота після швуеса«Дужа, мов смерть, любов,Люті, як пекло, ревнощі…» Біблія. «Пісня Пісень» Інтерактивна вправа «Рольова гра».  Завдання:І група (хлопці): Розкажіть про історію кохання Шимека від його імені.ІІ група (дівчата): Розкажіть історію про перше кохання від імені Бузі. Висновок: Чи кохали герої один одного? Чому це кохання не закінчилось з’єднанням двох люблячих сердець?

Читання сцени освідчення Шимека в коханні до Бузі— Бо я люблю тебе, Бузю, чуєш, я люблю тебе тією святою полум'яною, пекельною любов'ю, яка оспівана в "Пісні пісень": "Бо, як смерть, дужа любов, люті, як пекло, ревнощі, стріли її — стріли вогняні, вона — полум'я господнє..." Що з тобою, Бузю? Ти плачеш? Господь з тобою!.. Бузя плакала. Бузя плакала, і цілий світ обгорнувся смутком. Сонце перестало світити. Річка — текти. Лісок — зеленіти. Комашня — літати. Пташки — співати. Бузя плакала. Вона сховала обличчя в руки. Її плечі здригалися. І вона плакала чимраз дужче і дужче. Так плаче мала дитина, почувши, що втратила батька й матір. Так плаче віддана матір за своєю дитиною, яку в неї забрали. Так плаче молода жінка, тужачи за своїм коханим, який відвернувся від неї. Так плаче людина, тужачи за своїм життям, що вислизнуло з-під її ніг. Даремні були мої слова розваги. Зайві всі порівняння з "Пісні пісень". Бузя не хоче втішатися. Бузя не хоче слухати мої епітети. Надто пізно, каже вона, надто пізно я згадав про неї... Надто пізно я схаменувся, згадав, що є Бузя на світі.. Завдання: Поміркуйте, чому Бузя не відповіла на кохання Шимека? Як автор описує її душевний стан? Чому вона плакала? Про що це говорить?Перегляд кінофрагменту - сцени зустрічі Шимека і Бузі з кінофільму «Пісня Пісень». Порівняйте сцени освідчення Шимека в коханні у творі і в кінофільмі. Який кінець вас більше вразив? Чому?

Поясніть слова автора: «Кінець, хай, навіть і найкращий, - це сумний акорд. Початок – найгірший початок – краще, ніж найкращий кінець. Тому я з великим задоволенням розповім все ще раз із початку. Початок хай буде кінцем, епілогом мого невидуманого, а справжнього роману, що дозволив себе назвати «Піснею пісень». Переказ уривку з твору, який найбільше схвилював