Презентація. Позакласне читання..Віктор Гюго. "Собор Паризької Богоматері"

Позакласне читання. В. Гюго «Собор Паризької Богоматері»Зарубіжна література 9 клас. Підготувала вчитель зарубіжної літератури. Березівської гімназіїМалікова Інесса Григорівна

Письменник-реформатор Віктор-Марі Гюго (1802-1885) – демократ, ворог тиранії насилля над особистістю, захисник постраждалих від суспільної та політичної несправедливості. Важко забути того, хто перед смертю, підводячи підсумок своєї творчості, беззаперечно маючи на це право сказав: «Я в своїх книгах, драмах, прозі та віршах заступався за малих та нещасних, благав могутніх та невблаганних. Я відновив у правах людини блазня, лакея та каторжника…» Найяскравішим підтвердженням цих слів є романтичний історичний роман «Собор Паризької Богоматері».

Історична дійсність Роман був написаний В. Гюго в дуже важкий для Франції період. Після ганебної поразки Наполеона, який не виправдав сподівань народу, жителі Франції опинились під деспотичною владою Карла Х. У липні 1830 року монарх, всупереч вибору народу, розпустив Парламент, в якому більшість була представлена опозицією. Це спричинило спалах народного гніву, який вилився у довгоочікувану для Франції революцію. Вирішальну роль у повстанні зіграла збройна боротьба народних мас, проте при всій своїй активності вони не змогли завоювати демократичні свободи і республіканський лад. Липнева революція мала велике міжнародне значення. Повалення уряду Реставрації, сприяло піднесенню ліберально-демократичних і національно-визвольних рухів у багатьох країнах Європи.

Композиція та конфлікт Композиція роману «Собор Паризької Богоматері» характерна тим, що автор постійно перемикає увагу читача з одного персонажа на іншого. Таким чином, ми не тільки починаємо краще розуміти персонажів, їх душевний стан і мотивацію, але й отримуємо можливість поглянути на саме французьке суспільство з різних боків то очима бездомного драматурга, то нелюдимого горбуна, то похмурого архідиякона. Через весь роман проходять два основні конфлікти. Перший конфлікт – любовний чотирикутник між Есмеральдою, Фебом, Клодом та Квазімодо, в якому Гюго демонструє нам темні та світлі сторони людської душі, показує нам справжні глибокі почуття та примітивну хіть. Але й самі герої є лише частиною другого конфлікту, що наростає всередині всього французького суспільства, що виходить із темного середньовіччя, в якому поступово наростає поки що не оформлена остаточно, але вже палаюча воля народу до свободи і справедливості.

Головні герої Есмеральда – красива сирота. Їй 16 років. Танцівниця-циганка. Француженка, викрадена та вихована циганами. Чарівна дівчина з доброю душею. Готова прийти на допомогу незнайомій людині, як Гренгуар і навіть тому, хто міг завдати їй шкоди, як Квазімодо. Вірить у долю. Зовсім не знається на людях, віддає перевагу почуттям, а не розуму. За наївністю віддала своє серце егоїсту Фебу, що стало причиною її загибелі.

Квазімодо – глухий горбун, 20-річний сирота, дзвонар Собору Паризької Богоматері. Глухий і потворний дзвонар. Був покинутий і залишений у соборі, де йому дав притулок і виховав архідиякон Фролло, якого Квазімодо безмежно шанував. Зовні здається грубою і нелюдимою людиною, проте має тонку і ніжну натуру. Протягом усього життя не знав доброти, тільки Есмеральда виявила турботу та милосердя до нього, за що Квазімодо і покохав її. Наприкінці роману герой втрачає своє кохання й у розпачі вбиває прийомного батька, відразу позбавляючись усього, що він любив у світі.

Клод Фролло – 36 років, суворий священик, архідиякон Жозаський. Похмурий і суворий архідиякон. Незважаючи на зовнішню сухість, здатний на прояв доброти та співчуття. Виростив і виховав кинутого всіма Квазімодо. Присвятив все своє життя служінню Богу, обмежував себе у всьому, проте згодом відчув порожнечу у своїй душі та звернувся до окультизму та алхімії. Есмеральда пробудила в його душі почуття, що давно стримуються, через що любов Клода до дівчини набула небезпечних і руйнівних рис. Не отримавши бажаного, Фролло починає ненавидіти Есмеральду, сам прирікає її на смерть і спостерігає за стратою, шалено регочучи, перш ніж загинути від рук свого вихованця.

Феб де Шатопер – капітан, офіцер, який любив жіночу компанію. Красень і сміливець. Однак за зовнішньою привабливістю ховається егоїзм, дурість та порожнеча. Не здатний ні на які глибокі почуття і стурбований лише власним статком. Він врятував від викрадення Есмеральду і зацікавився дівчиною. Феб заручений з Флер-де-Ліс, але бажає володіти Есмеральдою. Клод Фролло намагається вбити Феба, але капітан виживає. У замаху звинувачують Есмеральду.

П’єр Гренгуар – поет і філософ, який приєднався до волоцюг. Він потрапляє у «Двір Чудес» і щоб вижити, одружується з Есмеральдою. Разом вони виступають перед парижанами.

Клопен Трульфу– король «Двору Чудес». Він намагається визволити Есмеральду з Собору, але зазнає невдачі. Під час нападу на Собор його вбивають солдати короля. Флер-де-Ліс – вродлива і багата дівчина, заручена з Фебом. Ревнує Феба до Есмеральди; роман закінчується словами про одруження Феба і Флер-де-Ліс. Жеан Фролло. Сирота, молодший брат Клода Фролло. Жеан – студент, порушник порядку; постійно просить гроші у брата. Під час нападу на Собор Квазімодо вбиває Жеана. Гудула (Пакетта Шантфлері)- відлюдниця, у якої цигани викрали доньку: з того часу вона ненавидить циган і присвятила своє життя жалобі за Агнес.

«Собор Паризької Богоматері» сюжет Дія роману «Собор Паризької Богоматері» розгортається в Парижі 1482 року, під час святкування середньовічного «Дня блазнів» та заручин знатних королівських осіб, яке читач спостерігає очима молодого драматурга П'єра Гренгуара. Практично відразу нам уявляють усіх головних героїв роману: огидного горбуна дзвонаря Квазімодо, суворого архідиякона Клода Фролло, чарівну циганську танцівницю Есмеральду та капітана королівських стрільців Феба де Шатопера. Вночі Гренгуар стає свідком того, як Квазімодо з таємничим спільником намагається викрасти Есмеральду, але на допомогу дівчині приходить капітан Феб. Після цього драматург потрапляє до рук жебраків, але від розправи його рятує Есмеральда, яка стає його фіктивною дружиною на чотири роки. Таким чином, Гренгуар стає не тільки спостерігачем, а й активним учасником усіх майбутніх подій. Через деякий час розпочинається суд над Квазімодо. Горбуна прив'язують до ганебного стовпа над міською площею, піддають жорстким приниженням, морять жагою, але в цей момент з'являється Есмеральда, яка дає нещасному води з фляги. Натовп пом'якшується, і розправа закінчується.

«Собор Паризької Богоматері» сюжет Утворюється любовний чотирикутник. Квазімодо закохується в Есмеральду, не знаючи, що в неї також закоханий і його вихователь Клод Фролло, який був тим самим таємничим спільником горбуна. Проте сама дівчина закохана у свого рятівника – Феба, і вірить у те, що він її доля, хоча сам де Шатопер не відчуває до неї ніяких глибоких почуттів. Якось уночі танцівниця і де Шатопер таємно зустрічаються, але наступний за ними архідиякон у приступі ревнощів накидається на Феба і ранить його. Есмеральду заарештовують, і під тортурами та зізнається у всіх звинуваченнях, включаючи звинувачення у чаклунстві та закликі демонів. Вночі перед стратою дівчину відвідує Клод, обіцяючи їй порятунок в обмін на її кохання, але та залишається вірною своєму капітанові. Під час страти, за якою байдуже спостерігав живий і неушкоджений Феб, починає діяти Квазімодо, він вривається на ешафот і відносить Есмеральду до Собору Паризької Богоматері, де за давнім звичаєм ніхто не має права торкнутися її. Горбун щиро дбає про Есмеральда і захищає її, піднімаючи руку навіть на свого прийомного батька Фролло. Однак та відчуває до горба лише страх і огиду, продовжуючи мріяти про Феба.

«Собор Паризької Богоматері» сюжет Через деякий час врятувати Есмеральду вирішують жебраки Парижа, вони штурмують собор, щоб визволити звідти дівчину і сховати її в місті, але на їхньому шляху стає Квазімодо, який вирішив, що жебраки хочуть розправитися з коханою. Король Людовік XI наказує придушити бунт і під стінами собору розгортається кривава бійня. Тим часом Фролло та Гренгуар під покровом ночі виводять Есмеральду із собору. Клод вкотре клянеться їй у коханні, але та знову відкидає його. Оскаженілий архідиякон залишає Есмеральду під опікою затворниці Роландової вежі і прямує за вартою, щоб особисто віддати їм дівчину. Затворниця Пакетта всім серцем ненавидить циганську танцівницю, бо колись цигани вкрали в неї дочку, але раптово з'ясовується, що Есмеральда — це і є зникла дитина Пакетти. Нещасна мати ховає дочку у своєму притулку, але, на жаль, та бачить капітана Феба і криком видає себе. Есмеральду хапають, а Паккет, намагаючись її захистити, гине. З висоти собору Клод Фролло та Квазімодо спостерігають за стратою Есмеральди. Коли вирок виконують, архідиякон починає сміятися, і Квазімодо, не кажучи ні слова, стикає його вниз, і, поки Фролло відчайдушно намагається втриматися за ринву, дзвонар мовчки дивиться на Есмеральду, що вмирає в петлі. З останніми судомами дівчини архідиякон падає і розбивається на смерть.

«Собор Паризької Богоматері» сюжет Через кілька років у склепі Монфокона, куди відносили тіла всіх повішених злочинців, випадково знаходять скелети Есмеральди і Квазімодо, що обіймає її. При спробі роз'єднати їх, станки горбуна розсипаються на порох.

Ідея автора організувати дію роману навколо Собору Паризької Богоматері не випадкова: вона відображала захоплення Гюго старовинною архітектурою і його діяльність на захист пам'ятників середньовіччя. Собор Паризької Богоматері - це не тільки місце, де відбуваються події роману. Він рівноправний герой цього твору, як і поет П'єр Гренгуар, Есмеральда, Квазімодо, Клод Фролло. За християнськими віруваннями Богоматір віддала свого сина на муки, щоб врятувати людство. Собор на її честь - це данина її безмежної любові до людей. У романі він втілює ідею добра, справедливості, любові, герої роману тісно пов'язані із собором: для Квазімодо він і дім, і батьківщина, і всесвіт. Але події, що зображує Гюго, дуже далекі від ідеальних християнських стосунків. Люди не знають ні співчуття один до одного, ні терпимості, їхніми вчинками керують пристрасті, заради яких вони забувають свій обов'язок перед Богом. 

Роман «Собор Паризької Богоматері» вчить нас судити людину не за зовнішністю, а за вчинками. Не ділити світ на чорне та біле. Жити повним життям і контролювати свої почуття. Гюго змушує задуматися про саму сутність наших почуттів: про кохання та доброту, що може виражатися в лицемірстві та порожніх словах, про ненависть, яка видає наші слабкості та комплекси. Автор засуджує лицемірство, жадібність, егоїзм і жорсткість, які асоціюються в нього з варварським середньовіччям. Людина не повинна перетворюватися на егоїстичну тварину, як би не підштовхували її до цього обставини. Такою є мораль роману «Собор Паризької Богоматері». Його моральні уроки є актуальними у всі часи. Чому вчить роман?