Презентація "Празька школа"

Еміграційна література (оглядово). “Празька поетична школа ” української поезії та її представники. Євген Маланюк. Коротко про митця. Вірші про визначення поета в поезії. Символічні образи вірша “Стилет і стилос?” О.Олесь О.Ольжич О.Теліга Є.Маланюк

Історіософія − (мудрість історії), осмислення історії нащадками на дійсних фактах, всупереч офіційним джерелам. неокласики неоромантики історіософія (історіософізм) літературна школа Мозковий штурм: які терміни вам знайомі, а які – нові? Літературна школа — те саме, що й літературні течії. Цей термін виявляє особливості творчості будь-якого великого письменника (ідейно-художні образи), які стали для інших письменників школою художнього слова.

Прага початку 20 століття Подєбради початку 20 століття

Поети - “пражани” себе офіційно ніде не зареєстрували, тому термін “празька школа” існує тільки серед критиків. А “пражани” були своєрідним «творчим клубом», в якому зосереджена ціла низка прогресивних національних ідей того часу, котрі поділялися всіма співрозмовниками, хоча вони були глибоко самобутніми й самодостатніми особистостями. Прага початку 20 століття

Ще одним суттєвим аргументом на користь назви «Празька школа» є географічний чинник. Не слід забувати, що становлення поетів як індивідуальних творчих особистостей відбулося в Празі 20-х років, де більшість із них навчалася, відвідувала лекції чи викладала у місцевих вузах та інших навчальних установах: -Карловий університет (О. Стефанович, О. Лятуринська, О. Ольжич, Н.Лівицька-Холодна, А. Гарасевич), -Український Вільний Університет (О. Стефанович, О. Ольжич, А.Гарасевич), -Українська господарська академія (Є. Маланюк, Л. Мосендз), -Український високий педагогічний інститут ім. Михайла Драгоманова (Ю. Дараган, О. Теліга, Г. Мазуренко), -Українські студії практичного мистецтва (О. Лятуринська, Г. Мазуренко). Міжвоєнна Прага, по суті, перетворилася на один із найбільших мегаполісів українського наукового, літературного та політичного життя на еміграції

Представники празької школи 1-ше найстарше покоління Олександр Олесь – засновник “празької школи” Юрій Клен – поет-неокласик

2-ге старше покоління Наталя Лівицька-Холодна, дочка Президента УНР в екзилі (за кордоном) Євген Маланюк

2-ге старше покоління Дмитро Донцов – “злий геній” – ідеолог тероризму Юрій Липа – поет, противник “донцовізму”

…Ти не втечеш, дивись вперед - і знай: Одно тобі зосталось тільки: жити ним, І сповнитися ним, воно - від Бога. Як же ж не вчув призначення свого, - Ти ще не жив, і ще не вартий вмерти Юрій Липа “Коли прийшла пора…” 2-ге старше покоління

3-тє молодше покоління Оксана Лятуринська День догоряв так світозарно! Душа просила корабля. Десь біля голосила Карна, тужила Жля… Оксана Лятуринська “Жилились стязі, пнулись вгору…”

3-тє молодше покоління Олена Теліга Подєбради 1920р Чуєш, мій друже, славний юначе, Як Україна стогне і плаче? З півночі чорна постає хмара, Рикає хижо московська навала. Ми сміло в бій підем за Україну І голови складем за Землю Рідну. Ми сміло в бій підем за Русь Святую І як один проллєм кров молодую. Ворог лукавий йде на Вкраїну, Щоб обернути Край Наш в руїну. Лава до лави - станьмо як криця На герць кривавий з ворогом биться. Сміло до бою, брате, рушаймо, Землі Святої врагу не даймо. Жереб щасливий за Край вмирати, А не в кайданах вік звікувати.

3-тє молодше покоління АРХЕОЛОҐІЯ Л. Мосендзовi Поважна мова врочистих вiтрин. Уривчастi передвiку аннали. — Ми жали хлiб. Ми вигадали млин. Ми знали мiдь. Ми завжди воювали. — Мене забито в чесному бою, Поховано дбайливою сiм'єю. Як не стояти так, як я стою В просторiй залi мудрого музею? Так виразно ввижається менi Палючими безсонними ночами: Я жив колись в простому куренi Над озером з ясними берегами. Олег Ольжич

4-тє наймолодше покоління Леонід Мосендз … Але нема жалю ні суму, що все було, мов не було, і стало тільки змістом думи, лише луною прогуло… Встає майбутнє. І могили вчорашні — це його межа… Яка ж це мука буть безсилим під лезом смертного ножа!.. “Мій шпиталь”

4-тє наймолодше покоління Олекса Стефанович Хвилюють, ходять, шумлять жита, Злотисто-жовті, украй налиті, Над ними неба блакить свята, Ані хмаринки у тій блакиті. Співає срібна в душі труба. Душа квітками, як клумби, квітне, Хліба і небо, небо й хліба,— Куди не глянеш, жовто-блакитні... Прага, 1923

Сам себе Є. Маланюк назвав імператором залізних строф! Ця фраза міцно вкоренилася в літературі стосовно життя й творчості Маланюка, у спогадах про нього. Значну частину творчості поета становить поезія, присвячена Батьківщині. А ще Є. Маланюку належить відома фраза, що стала афоризмом чи навіть його гаслом: «Як в нації вождів нема, тоді вожді її поети».

Євген Филимонович Маланюк народився 20 січня 1897 року в Ново-Архангельську на Херсонщині в сім’ї українських інтелігентів. У 1920 році разом з Армією УНР емігрував, спочатку жив у Каліші в таборі для інтернованих українських частин. 1922 року він разом з Ю.Дараганом заснував журнал «Веселка». Восени 1923 р. Є. Маланюк виїздить до Чехо-Словаччини 1925 року в Подєбрадах вийшла поетична збірка Є.Маланюка «Стилет і стилос». 1929 року Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк». 1945 року Є. Маланюк опинився в Західній Німеччині, увійшов до складу МУРу (Мистецький Український Рух). 1949-го — переїхав до США. 1958 року Є. Маланюк став Почесним Головою об’єднання українських письменників «Слово». 16 лютого 1968-го помер у передмісті Нью-Йорка.

2 жовтня 1967 “Мій єдиний (сину) і вся сім'я, тут також "бабине літо", але досить мінливе... Я радий, що маєш пристойну працю і взагалі працюєш. Але я мушу Тобі сказати: найголовніше і найважливіше - це ступінь доктора, це повинно бути основним завданням. Ти мусиш над цим зосередитися, сконцентрувати працю і волю. Дуже Тебе прошу і нагадую про це. Цілую. Вас Та і Ді.” З останнього листа до сина Богдана.

1922-1923 – співвидавець журналу «Веселка», (Польща, м.Калуш, табір для інтернованих вояків Армії УНР). 1922 співвидавець альманаху “Озимина”. Збірки поезій 1925 “Стилет чи стилос” Калуш, Польща. 1926 “Гербарій” Подєбради, Українська господарська академія, Чехо-Словаччина 1930-1939 “Земля і залізо” , Варшава, Польща “Земна Мадонна” , Варшава, Польща “Перстень Полікрата” , Варшава, Польща “Вибрані поезії”, Варшава, Польща Активна участь у літературному процесі еміграції “МУР”(Західна Німеччина). 1951 “Влада”, “Поезії”, “Проща”, Америка, Ньо-Йорк 1953 Поема “П’ята симфонія” 1959 “Остання весна ”, Америка, Ньо-Йорк 1964 “Серпень”, Америка, Ньо-Йорк 1972 (Видано посмертно ) “Перстень і посох” Літературно - публіцистичні статті 1954 “Нариси з історії нашої культури” 1962 Т.І , 1966 Т ІІ “Книга спостережень”- цикли есеїв про творчість Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, М.Хвильового, П. Куліша, М. Гоголя,цикли нарисів про радянських письменників, про історіософію, про проблеми творчості, про проблеми біографії, цикл «Росія». Творча спадщина Євгена Маланюка

Вийшла у світ у 1925 році у Подєбрадах. Це друга з упорядкованих Євгеном Маланюком книг поезій (перша «Гербарій»), проте їй випало стати першою книгою, що побачила світ. До збірки увійшли поезії, написані протягом 1921-1925 років Збірка «Стилет і стилос»

Самостійна робота за творчістю Євгена Маланюка Мотиви лірики (виписати назви творів і цитати до кожного мотиву ) Мотив безмежної любові до рідної землі і такої ж безмежної туги за рідним покинутим краєм (Херсонщиною) . Мотиви гострої полеміки з ворогами української свободи. Мотив болю через перекручування рідної історії, науки, культури, тобто-через денаціоналізацію. Мотив болю через продажність, зрадливість, саморуйнування народу і його байдужість до вигнанців. Мотив уславлення величі часів Київської Русі, лицарів Запорожжя. Мотив відродження здобутків Степової Еллади (еллінського гуманізму) в поєднанні з могутньою силою державницької волі. Мотив тривоги через технократизацію суспільства. Мотив уславлення людей багатогранних і цільних(Т.Шевченка, І.Мазепи...). Мотив безстрашної боротьби за свої ідеали. Мотив кохання до Жінки (еротична й інтимна лірика).

Із збірки «Стилет і стилос» Стилет чи стилос?- не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши углиб надійний якор. Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний ліс зітхає ароматом І весь дзвенить од гімнів п'яних птиць Співа трава, ніким ще не зім'ята, І вабить сном солодких таємниць, Там зачарують гіпнотичні кобри Під пестощі золототілих дів... А тут - жага набряклий вітром обрій: Привабить, зрадить і віддасть воді. Та тільки тут веселий галас бою - Розгоном бур і божевіллям хвиль. Безмежжя! Зачарований тобою - Пливу в тебе! В твій п'яний синій хміль! 30.08.1924

Та тільки тут веселий галас бою - Розгоном бур і божевіллям хвиль. Безмежжя! Зачарований тобою - Пливу в тебе! В твій п'яний синій хміль! Поетичний практикум Віршований розмір — ямб. Римування — перехресне Та тіль/-ки тут/ ве-се /-лий га/-лас бо/-ю– U _ / U _ / U _ / U _ / U _ / U Роз-го/ном бур/ і бо/ - же-ві / -ллям хвиль/. U _ / U _ / U _ / U _ / U _ /.

І Максимові Рильському Це молитесь, далекий брате, Серед Звенигородських піль. Це не стомились карбувати З коштовних ямбах вічний біль.   Краси веселий кондотьєре, Несете хрест свій там, ген-ген, Серед похмуро-рідних прерій; Ви — еллін, схимник і Гоген! Навколо — хащі й печеніги, А в кельї — тиші ніжний спів, Ретоти, циркуль, колби, книги, І Ви — алхімік мудрих слів. Січень. 1923 По прочитанні "Синьої далечіні" СУЧАСНИКИ Словникова робота: "Синя далечінь"- четверта книга поезій Н.Рильського, 1922 Прослухайте уважно вірші та знайдіть у кожному з них художню деталь

ІІ Павлові Тичині На межі двох епох, староруського золота повен, Зазвучав сонценосно твій сонячно-ярий оркестр — I під сурму архангела рушив воскреснувший човен, Й над мощами народу хитнувсь кам’яний його хрест. І на древнім, на скитськім, на кров'ю залитім просторі Говорили могили, співали козацькі вітри. І у літери тайн степовії складалися зорі, Щоб пломінним пророцтвом означить початок пори. Так зродився ти з хвиль злото-синіх космічних вібрацій Метеором огнистим ударив в дніпровські степи І, здавалось, — вріс. І над плугом схилився до праці, І вже мріяло серце про сонцем налиті снопи... Вили бурі історії. Рвали й жбурляли відвічне, О, ти знав, що тоді не сонети й октави, о ні!- Жорстко-ярим залізом ти пік одоробло північне, Й клекотіла душа твоя в гнівнім, в смертельнім огні. Раптом... брязнуло враз! І ридально навік розірвалось І бездонним проваллям дихнула порожня луна. ...від кларнета твого — пофарбована дудка зосталась. ...в окривавлений жовтень — ясна обернулась Весна. І по синіх степах дикий вітер повіяв примару, Що б журить і жахать... Замогильний доноситься спів. І вночі мертвий місяць освітлить з-за сірої хмари Божевільну Офелію - знов половецьких степів. Листопад. 1924 Словникова робота: - Скитський - скіфський. Так писали за правописом 1929 р. - Офелія – кохана Гамлета з одноіменної трагедії В. Шекспіра СУЧАСНИКИ

Позиція Євгена Маланюка – це позиція вільної у своєму виборі людини, яка не прислуговує ніяким партіям. У колі його зору постійно був літературний процес в Україні від Павла Тичини до Ліни Костенко, а також і чехи, і поляки, і росіяни, і музика, і малярство, і театр.

ПІДСУМОК УРОКУ 1.Обміняйтеся, будь ласка, конспектами. Виставте одне одному оцінки за них, розпишіться поруч зі своєю оцінкою. 2.Назвіть мотиви лірики прочитаних віршів Є.Маланюка. 3. Продовжіть, будь ласка, речення: - з’явилась “празька школа” (де? і чому?)… - школа налічувала … поколінь. - “імператором залізних строф” називали … - художні деталі поезії “Сучасники”…. Домашнє завдання: Опрацювати конспект. 2. Підготувати розповідь про життєвий та творчий шлях Євгена Маланюка