Презентація "Причини розпаду України-Русі та його наслідки"

Причини розпаду України-Русі та його наслідки. Роботу виконала Румянцева Марина

План. Причини розпаду України-РусіНаслідки розпаду України-РусіВикористані джерела

Причини розпаду України-РусіСеред причин, які призвели до політичної розпаду Київської Русі, можна виділити такі:

Вони були зумовлені еволюцією економіки, дальшим розшаруванням суспільства , розвитком феодального землеволодіння в центрі й на місцях, зростанням кількості міст, пануванням натурального, а отже, замкнутого характеру господарства. Князівства вирощували в себе одні й ті ж злаки, овочі, розводили однакових тварин, стаючи цілком самозабезпеченими державами.1. Прагнення окремих князівств до самостійності.

Каталізатором децентралізаторських процесів стала реалізація рішення Любецького з'їзду князів (1097) про вотчинний принцип успадкування земель. Внаслідок переходу володінь від батька до сина зміцнювалися місцеві князівські династії та їхнє найближче оточення. Вони проявляли щораз більшу самостійність у вирішенні внутрішніх і зовнішніх проблем і все менше зважали на волю великого князя київського, який перетворюється лише на формального главу держави. Дбаючи насамперед про власний добробут і власні володіння, нерідко за рахунок сусідів, місцеві еліти дедалі менше цікавилися загальноруськими справами, захистом країни від ворогів.

Безмежні простори східноєвропейської рівнини, колонізовані русинами, були свідченням державної могутності Київської Русі, але водночас вони стали і джерелом її слабкості. За низької густоти населення, відсутності розвинутих засобів комунікації та достатньо міцного і розгалуженого апарату влади на місцях неможливо було ефективно управляти такою великою країною з єдиного центру. Крім того, розширення кордонів Київської Русі вело до відтоку значних матеріальних та людських ресурсів від центрального державного ядра на колонізацію окраїн, а відтак і до виснаження держави. 2. Велика територія держави та етнічна неоднорідність населення.

Немало послаблювала Київську Русь також етнічна неоднорідність її населення. Адже поруч зі слов'янами тут проживало понад 20 народів: на півдні — печеніги, половці, торки, берендеї, каракалпаки, на північному заході — литва і ятвяги, на півночі та північному сході — чудь, весь, меря, мурома, мордва, черемиси, перм, ям, печора та інші угро-фінські народи. У містах Київської Русі існували колонії німців, поляків, євреїв, вірмен, варягів. Усі вони істотно різнилися за своїм економічним, політичним, культурним розвитком і об'єднати їх у якусь міцну спільноту було практично нездійсненним.

3. Відсутність сталого порядку успадкування князівської влади. Здавна на Русі панував "горизонтальний" принцип престолонаслідування, коли влада переходила від старшого брата до молодшого, від сина старшого брата до наступного за віком. Однак уже наприкін. XI ст. на Любецькому з'їзді князів було проголошено про " вотчинний", або " вертикальний ", принцип, за яким престол о наслідування йшло від батька до сина. Змішування цих двох принципів, що продовжували співіснувати, вело до міжусобиць, підривало основи Київської держави.

Важливу роль у піднесенні Київської держави відіграла міжнародна торгівля, яка здійснювалася через торговельні шляхи, що проходили через Русь ("з варяг у греки", Соляний, Залозний) і зв'язували Азію з Європою, Чорне море з Балтійським. Однак з кін. XI ст. транзитна торгівля Київської Русі починає занепадати. Це було викликано насамперед появою нового середземноморського торговельного шляху, що безпосередньо поєднав Західну Європу з Візантією, Малою Азією та Близьким Сходом. До того ж торговельні шляхи до Чорного та Каспійського морів були блоковані половецькими ордами, що захопили південні степи у XII—XIII ст. Усе це мало згубні наслідки для економіки Русі, особливо для Києва, як столиці держави, вело до подальшої її дезінтеграції.4. Занепад торгівлі.

Віками на українські землі здійснювали спустошливі набіги гуни, авари, хозари, угри, печеніги, половці. З останніми точилася запекла боротьба протягом майже двох століть, до монгольської навали. Вона вимагала спільних дій князівств, насамперед Київського, Переяславського, Чернігівського, але в умовах зростаючої ворожнечі між князями це ставало дедалі проблематичнішим. Ситуація ускладнювалася й тим, що самі князі родичалися з половецькими ханами, використовуючи кочівників у міжусобних війнах. Не було й року, щоб половці не напали на Русь. Після себе вони залишали не тільки попелища, ай трупи багатьох тисяч людей, молодь забирали в полон. Занепадали міста і села, ремесла, торгівля, сільське господарство, культура.5. Геополітичне розташування Київської Русі, яка знаходилася на межі зі степовими кочівниками.

Наслідки розпаду України-Русі

Удосконалення системи управління удільних земель. Розвиток демократичних традицій: скликання народного віча, звернення по підтримку до міщан. Економічне і культурне піднесення руських земель: розвиток міст, ремесел, торгівлі, культури. 1 2 3

Підрив сили князівств міжусобними війнами, наслідками яких були загибель людей і нищення культурних пам’яток. Неспроможність Русі-України протидіяти нападам половців, які грабували руські землі. Формування українського, білоруського та російського народів.456

Русь-Україна опинилась на узбіччі торгових маршрутів, оскільки половці перекрили шляхи через Каспій.7

"Боротьба зі степовими ордами, яка була протягом століть причиною колонізаційних пересувань українського населення, — зазначав М. Грушевський, — становить славу й заслугу українського народу перед історією європейської культури, захищеною від потоків кочових орд, прийнявши на себе ті удари, які інакше впали б на західні народи з їх культурою і добробутом".

Використані джерела. Причини роздробленості. Веб-сайт. URL: http://politics.ellib.org.ua/pages-9074.html (дата звернення: 15.09.2024)Наслідки роздробленості Київської держави (Русі-України). Веб-сайт. URL:https://uahistory.co/compendium/ukraine-history-reference-notes-7-class-skirda/13.php#google_vignette (дата звернення: 15.09.2024)