3 ГУЦАЛО ЄВГЕН Український письменник, журналіст, поет і кіносценарист. Народився 14 січня 1937 року в селі Старому Животові (нині — Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в родині сільських учителів. Любов до літератури Євгену ще з дитинства прививали батьки-вчителі. Письменницькою справою зайнявся ще у юні роки, це допомогло закінчити школу з відмінними оцінками. З 1955 року навчався в Ніжинському педагогічному інститут ім. М. Гоголя, де відразу долучився до літературної студії. Співпрацював з редакціями газет Вінниччини, Львівщини та Чернігівщини. З 1961року почав працювати в «Літературній Україні», потім у видавництві«Радянський письменник». А вже у 1962 році вийшла друком перша його збірка оповідань «Люди серед людей». У складі делегації молодих письменників відвідав Францію. Після цього активно почав писати й видавати новели та повісті, які перекладали і видавали в Росії, Польщі, Болгарії, Німеччині. Став лауреатом Державної премії України імені Т. Шевченка. Творчий доробок Євгена дуже великий: оповідання, повісті, романи, новели, збірки віршів, але найбільше припали до душі читачам твори для дітей.
Пригадаймо оповідання «Лось»Усно дай відповіді на питання1. Що вас найбільше вразило в оповіданні «Лось»? Чому? 2. Чи можна назвати лося головним персонажем твору? Поясніть свою відповідь, посилаючись на текст.3. Чому лось потрапив в ополонку? Як він поводився у воді?4. Які художні засоби використав Євген Гуцало для опису поведінкилося в ополонці? Яких людських рис він надав тварині?5. Знайдіть у творі місця, де описується, як хлопчики врятувалилося. Які почуття переживали діти?6. Знайдіть у тексті портрети братів і дядька Шпичака. Як авторставиться до цих персонажів? Підтвердіть свою думку словами зтвору.7. Що переживав і думав Шпичак після від'їзду братів? Чим зумовлені ці переживання? Чи справді дядькові стало шкода лося?8. Чому діти не сперечалися з дядьком, нічого не відповіли на його обіцянки поділитися м'ясом, віддати роги? Як ви діяли б на їхньому місці?
«Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ, з якого обнесло листя»«Лось був старий і бувалий самець»«Неквапно попрямував до тієї поляни, на якій любив найчастіше бувати…Ранньої весни вона перша вбиралася квітами, і хутко тут виганялась така висока трава. Що в ній, прилігши, лось міг сховатися до половини»«Намагався поводитися обачно…сили поступово покидали його; він поводився смирно»«Він пробуватиме безперервно, доти, доки дихатиме; лось виявився дужий і життєлюбний»