Презентація про життя і творчість Л.Українки

Підготувала Некрасова Наталія

Родина Лесі Українки

Народилася Лариса Петрівна Косач 25 лютого 1871 року в м. Новограді-Волинському (колишній Звягель), тепер Житомирської області

Родина була заможною й освіченою, входила до кола патріотичної української інтелігенції

Батько, Петро Антонович, був людиною передових поглядів, закінчив правничий факультет Київського університету, захистив дисертацію й став службовцем-юристом

Мати, Ольга Петрівна(більше відома під літературним псевдонімом Олена Пчілка), була письменницею, перекладачем, активним громадським діячем

Рідний брат матері-Михайло Петрович Драгоманов-публіцист, історик, літературознавець, фольклорист Двоюрідний дід по материній лінії, Яків Якимович Драгоманов, був декабристом

Дві сестри Петра Антоновича – Олександра й Олена - революціонерки-народниці

Дитинство Лесі Українки

Лариса, яку всі домашні називали Лесею, була другою дитиною, на півтора року молодшою від брата Михайла. До тринадцятирічного віку вони були нерозлучні, за що їх жартома називали Мишолосіє.

У чотири роки Леся вже уміла читати. Улюбленими її книгами були “ Кобзар ”, оповідання Марка Вовчка, байки Леоніда Глібова, твори Миколи Гоголя, семитомник Павла Чубинського з казками, легендами й піснями, казки Андерсена, твори з грецької міфології

Говорила тільки українською мовою, ходила в українському вбранні, була проста, сердечна , добра. Коли хтось із дівчаток називав її «баришнею» чи «панною», одразу повторювала: «Не баришня і не панна. Просто звіть мене Лесею»

Під час обрядової процедури під вагою маси людей крига осіла, вода виступила з прорубу й поволі підтоплювала тих, хто стояв всередині. Лесині валянці промокли наскрізь, у них було повно крижаної води, що сковувала ноги

Наслідки цієї неприємної події лягли сумним тягарем на все її життя. Незабаром у Лесі почала сильно боліти права нога. Це був початок страшної на той час невиліковної хвороби – туберкульозу кісток, що назавжди затьмарила дитячу радість, занапастила молодість, знівечила жіноче щастя, переслідувала й мучила до останнього подиху. Так почалася тридцятилітня війна з хворобою. Адже туберкульоз перекинувся на легені та нирки

Обдарування Лесі Українки

Через тяжку хворобу руки дівчинка змушена була відмовитись від занять музикою, що, як і поезія, була її творчим покликанням. Уроки гри на фортепіано їй давала дружина Миколи Лисенка Ольга Олександрівна

Леся також прекрасно розумілася на малярстві, навчалася в Київській малювальній школі видатного художника Миколи Мурашка

Леся Українка навіки полюбила народні легенди , звичаї, пісні, які записувала її мати. Найбільше ж Леся згадувала з приводу фольклору с. Жаборицю на Звягельщині , куди мама вивозила її, ще зовсім маленьку . Жаборицькі пісні, казки, повір'я,звичаї поетеса добре пам'ятала й часто згадувала

У 1884 році у львівському журналі «Зоря» з'явилась перша публікація Лесі – вірш «Конвалія»

За ініціативи М. Старицького та М. Лисенка в Києві був організований літературний гурток «Плеяда». Леся Українка, як один із керівників гуртка, багато зробила у справі організації перекладів творів світової літератури,адже знала більше 10 мов, які вивчила самотужки

Одночасно з віршами писала оповідання, драматичні твори, публіцистичні та літературознавчі праці. У 19 років для своєї молодшої сестри написала підручник «Стародавня історія східних народів»

У 1893р. у Львові за допомогою І. Франка виходить перша збірка віршів письменниці «На крилах пісень». На крилах своєї музи понесла Леся українську поезію у широкий світ

Дякую за увагу