Презентація "Просвітництво"

ПРОСВІТНИЦТВО Всесвітня історія, 8 клас

Усе рухалося, вирувало, було охоплено думкою, як жити далі. Вольтер Період другої половини XVII-XVIII ст. увійшов в історію як доба Просвітництва, за якої на зміну релігійному світогляду прийшов світогляд науковий. Цей період називають Добою розуму, коли утверджувалася віра в силу знань і суспільного розвитку. Ідейні засади Просвітництва заклав англійський мислитель Джон Локк (1632-1704 рр.). Він стверджував, що всі люди від народження є рівними, а тому наділені природними й невід’ємними правами на життя, свободу й власність. Термін «просвітництво» вперше використав французький учений Вольтер (1694-1778 рр.). Проте остаточно він закріпився після виходу статті німецького філософа Іммануїла Канта (1724-1804 рр.) «Відповідь на питання: що таке просвітництво?» (1784 р.). ВИТОКИ Й ГОЛОВНІ ІДЕЇ ПРОСВІТНИЦТВА

ВИТОКИ Й ГОЛОВНІ ІДЕЇ ПРОСВІТНИЦТВА Просвітництво - ідейна течія і суспільний рух другої половини XVII-XVIII ст. в країнах Європи й Америки, заснована на вирішальній ролі розуму й науки в пізнанні світу й суспільства. Діячі Просвітництва (вчені, письменники, митці) боролися: за встановлення «царства розуму», заснованого на «природній рівності», за політичну свободу й громадянську рівність; за поширення знань у народі. Ісаака Ньютона «...можна назвати справжнім батьком Просвітництва» Ідеї Просвітництва виникли невипадково. Наукові відкриття, здійснені в XVII-XVIII ст., дали можливість виявити основні закони природи, пояснити існуючий світ з точки зору науки, а не релігії. Віра у всемогутність розуму була основною ідеєю усіх просвітницьких теорій. За доби Просвітництва наукові знання почали швидко поширюватися в суспільстві. Батьківщиною Просвітництва була Англія, де наука та знання стимулювали розвиток капіталізму.

ЕНЦИКЛОПЕДИСТИ. МАСОНИ Центром Просвітництва у XVIII ст. була Франція. Одним з найважливіших досягнень цієї епохи було видання «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтва і ремесел». Основними організаторами цього видання були філософ Дені Дідро (1713-1784 рр.) й математик Жан д’Аламбер (1717-1783 рр.). ПРОВІДНІ ДІЯЧІ ЕПОХИ ПРОСВІТНИЦТВА зосереджували свою мислительну діяльність на виробленні теорій кращої організації суспільства; пропагували гуманізм і необхідність захисту прав і свобод людини.

Енциклопедисти - група французьких просвітників - мислителів, науковців, письменників, митців XVIII ст., які брали участь у створенні «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтва й ремесел» у 35 томах у 1751-1780 рр. ЕНЦИКЛОПЕДИСТИ. МАСОНИ У XVII ст. бурхливий економічний розвиток, релігійні суперечки призвели до поширення в Європі, особливо в Англії, Франції духовного руху - масонства. Свою назву масони найімовірніше запозичили від цехових майстрів Середньовіччя (від англ. mason - каменяр, фр. francmasonerie - вільномулярство). У 1717 р. лондонські ложі (організації) утворили об’єднаний масонський орден - Велику ложу Англії. Пізніше було утворено Велику ложу Франції. До неї увійшли Вольтер, Д. Дідро, Ж. д’Аламбер, Ж.-Ж. Руссо та ін. Масони - учасники європейського духовного руху XVII—XVIII ст. Об’єднувалися в ложі - таємні організації. Ставили за мету моральне самовдосконалення і об’єднання людства в релігійному братерському союзі. Основне масонське гасло — «Свобода, Рівність, Братерство».

КЛАСИЦИЗМ Головним стилем у мистецтві доби Просвітництва був класицизм. Найбільшого розквіту він досягнув у Франції. Робота французьких художників у Римі на початку XVII ст. привернула їхню увагу до кращих зразків античності. На думку творців класичного мистецтва, у творах цього стилю все повинно підпорядковуватися розуму та встановленим правилам, бути величним і суворим. Взірцем класицизму в архітектурі є Версаль. Класицизм (від лат. classicus - зразковий) - стиль і напрям у літературі й мистецтві другої половини XVII - XIX ст., що звернувся до античності як до ідеального зразка. Характеризується піднесеними героїчними й моральними ідеалами, чіткою організованістю логічних і гармонійних образів.

КЛАСИЦИЗМ Через творчість таких письменників, як Данієль Дефо, Джонатан Свіфт, П’єр-Огюстен Бомарше, Фрідріх Шиллер, Йоганн Вольфганг Гете та інші, можна простежити еволюцію ідей Просвітництва в літературі. Роман англійця Данієля Дефо «Робінзон Крузо» (1719 р.) є прикладом класицизму в літературі. Автор роману невипадково створив цей твір, коли йому було 60 років. До того часу він пізнав усі мінливості життя. Дефо пройшов шлях від в’язня до таємного агента, від заможної людини до банкрута. Ізолювавши Робінзона від суспільства, залишивши його самотнім на острові, Дефо хотів показати, що людині, яка наділена розумом, все під силу. Ф.Шиллер Д.Дефо Д.Свіфт Й-В.Гете

КЛАСИЦИЗМ Яскравим представником класицизму у французькій літературі був П’єр Огюстен Бомарше. Його комедії «Севільський цирульник» та «Одруження Фігаро» і сьогодні продовжують ставити в театрах. Композитори Джоакіно Россині й Вольфґанґ Амадей Моцарт створили опери за цими комедіями. Найвідомішими виставами в театрах XVIII ст. були комедії Жана-Батіста Мольєра. Його твори («Дон Жуан», «Міщанин-шляхтич») залишаються популярними й сьогодні. Д. Дефо утверджував у літературі Англії нового позитивного героя (Робінзон Крузо), який працелюбством і розумом досяг усього. Інший англійський письменник Дж. Свіфт у романі «Мандри Гуллівера» намагався показати слабкі місця ідей Просвітництва. Герої П.-О. Бомарше (Франція) і Ф. Шиллера (Німеччина) - прості люди, які своєю працьовитістю, розумом, людяністю протиставлялися аристократії. Автори утверджували природні права людини. Й. В. Гете своїми літературними творами намагався виховати людей мужніми, сильними й добрими, здатними кинути виклик несправедливому ладу. П.Бомарше Ж.-Б. Мольєр

Із другої половини XVIII ст. класицизм в архітектурі набув поширення на українських землях. Найяскравіше він проявився у палацових і громадських будівлях. КЛАСИЦИЗМ Палац Потоцьких у м. Тульчин на Вінниччині (зведено в 1781-1785 рр. за проектом архітектора Жозефа Лакруа; сучасне фото) Палац Грохольських-Можайських у смт. Вороновиця на Вінниччині (побудований в 1770-1777 рр.; сучасне фото) Парк «Софіївка» біля м. Умань на Черкащині (сучасне фото)

ОСВІЧЕНИЙ АБСОЛЮТИЗМ Вольтер вважав, що на чолі держави має бути «монарх-філософ», тобто людина, яка розуміє необхідність реформ. Під впливом ідей просвітників деякі європейські монархи почали змінювати державну політику. «Освіченими монархами» називали імператрицю Марію Терезію (1740-1780 рр.) і її сина Йосифа II (1780-1790 рр.) в Австрії, короля Пруссії Фрідріха II Великого (1740-1786 рр.), Катерину II (1762-1796 рр.) в Росії. Освічений абсолютизм - політика монархічної держави, побудована на деяких ідеях Просвітництва, спрямована на реформування або знищення застарілих феодальних порядків. Здійснювалася у XVIII ст. Катерина ІІ Фрідріх ІІ Великий Йосип ІІ Марія Терезія

ОСВІЧЕНИЙ АБСОЛЮТИЗМ Одним з перших правових актів Фрідріха II був закон про релігійну толерантність. У Пруссії і Австрії впроваджували обов’язкову початкову освіту. В умовах освіченого абсолютизму були ліквідовані деякі станові привілеї, Марія Терезія скоротила панщину до трьох днів, заборонила тортури. Однак інколи такі монархи лише слідували «моді» на нові ідеї і грали роль «освічених монархів». Фактично Катерина II й подібні правителі залишалися абсолютними самодержцями, які могли листуватися з просвітниками й одночасно придушувати в країні паростки вільнодумства й не допускали проведення прогресивних реформ. Загалом реформи освіченого абсолютизму, долаючи відставання в економічному розвитку, були не такими глибокими, щоб істотно змінити економіку й суспільство. Досвід Англії, Нідерландів показав, що разом з економічними необхідно проводити й політичні зміни. «Освічені монархи» на такі зміни не наважилися.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Опрацювати параграф 27, с. 146 – 153. Виписати основні поняття та терміни, персоналії. Підготувати презентацію до однієї з тем на вибір.