Презентація "Птахи- символи України"

ПТАХИ – СИМВОЛИ УКРАЇНИ

ВОРОН

ВОРОН - проклятий птах, про що свідчить його чорний, тяжкий колір. Бог прокляв його, бо він не повернувся до Ноєвого ковчегу. Крик ворона чи його брата крука - на чорне лихо. І дуже рідко - на зміну погоди. З іншого боку, ворон - священний птах: його не можна ні лякати, ні проганяти, бо він символізує невідомі людині сили і попереджає про лихе. Отже, не приносить злого, а попереджає про нього!В загальному, вважається зловісним птахом, котрий пов'язаний зі світом мертвих. Його колір свідчить про чорну, диявольську природу: і нечиста сила, і душі злих покійних людей, і лиха відьма мають ворона постійним супутником своїх злодіянь -в нього втілюються, використовують як помічника. Однак, в зв'язку з тим, що ворон живе довго, навіть до трьох сотень літ, він, маючи значний життєвий досвід, володіє дуже важливим умінням - проникати у таємниці світу: передбачає різні події, особливо, сумні; дає поради в складних ситуаціях, зокрема, воїнам у боях; приносить звістки, правда, завжди трагічні (в народі так і кажуть: «Ворон кряче на нещастя!»); навіть охороняє скарби і тіла убитих воїнів; передбачає зміну погоди (якщо ворон кряче - то це до нещастя, а якщо ворона - то це на дощ). Останнім підтверджується те, що ворон завжди чорний і білим ні за яких умов не буває, а ворона, вважають, може бути білою. Біла ворона - це символ чогось рідкісного, незвичайного.

ГОЛУБ

ГОЛУБ - символ Святого Духа. А також - щирої любові, злагоди й ніжності. Голуб і голубка в парі - символ вічної й вірної любові. Для всього людства-це птах усеземної любові, птах миру. За переказами, душа людини по смерті перетворюється в голуба. Особливою любов'ю користуються за те, що в час, коли Христос помирав, розп'ятий на хресті, й прийшли воїни, аби перебити його гомілки, голуби кричали: «Вмер! Вмер!»- і Христа залишили в спокої... Вважається, що хата, де водяться голуби, ніколи не знатиме пожежі. Як «Божа птиця», є символом чистоти і очищення, навіть жертовності. Його зображення часто застосовується в обрядово-ритуальному значенні, зокрема, фігурки голубів вишивають на рушниках і такими ж фігурками прикрашають весільний коровай. За багатьма повір'ями, голуба не можна ні вбивати, ні вживати в їжу, бо це - великий гріх, за яким не минути нещастя.

ГОРОБЕЦЬ

ГОРОБЕЦЬ - проклята Богом пташка. Горобці не благословенні до їжі; Бог сплутав їм ноги, і вони не ходять, а стрибають по землі; їм Господь заборонив вилітати в теплі краї, через що їх дуже багато гине взимку. А все це з тієї причини, що в час розп'яття Христа горобці кричали: «Жив! Жив!» - й іудеї ще більш жорстоко мучили Ісуса, аби смерть його була ще важчою і більш мученицькою... Коли горобець б'ється в шибку, то це означає попередження про недобрі вісті, навіть про покійника в хаті... Окрім цього, він символізує спритність, моторність і злодійство, точніше, спритність і моторність горобець виявляє заради злодійства. Недобра слава горобця підсилюється ще й тим, що він, як вважають, є єдиним птахом, котрий в'є гніздо на Благовіщення - це в той час, коли говориться: «На Благовіщення навіть пташка гнізда не в'є!».

ДЯТЕЛ

ДЯТЕЛ - такий же передвісник лихого, як і сорока. Коли він стукає в ріг дому, то передвіщає про смерть когось із домашніх. Тож і звук його стуку об деревину схожий на забивання цвяхів у труну... Хоча в багатьох повір'ях вважається священним птахом, який має доступ до Небесного вогню, бо й своє гніздо в'є на дереві якнайвище, де дятлову домівку взимку сковують морози, а весною відкриває грім-блискавиця. Саме цим у своїй символіці дятел відрізняється від одуда.

ЖАЙВОРОНОК

ЖАЙВОРОНОК - символ єдності Землі й Неба; він - співець хліборобського поля і небесної блакиті, бо своїм співом возвеличує хліборобську ниву до небес, а небесну блакить опускає до хліборобського лану... Він - чиста «Божа птаха», яка приносить весну на поле, бо першим з польових птахів повертається з вирію. Поле, над яким співає жайворонок, в належний час обігріється теплим Сонцем і зроситься благодатними дощами. Вважається, що з прильотом жайворонка треба розпочинати оранку і сівбу. Кажуть, коли жайворонок співає високо в Небі, то він молиться Богу, а як замовкає, то летить до Господа на сповідь...

ЖУРАВЕЛЬ

ЖУРАВЕЛЬ - названий «Божою птицею» або «птахом Сонця». Журавлині відльоти у вирій особливі. І не лише формою польоту - відомим журавлиним ключем або клином, а й самим змістом та метою осінніх та весняних перельотів. Повертаючись з вирію весною, журавлі несуть з собою людські душі, котрі поселяться у немовлят, що народяться весною і влітку. Тому «кру - кру», яким журавлі повідомляють про свій приліт, веселе і щасливе. Отож, коли люди бачать весняний журавлиний ключ, то кажуть, що це не журавлі, а «веселики» летять, (бо в слові «журавлі» є щось від жури - журби) та несуть з собою безжурну весну та щасливе літо. Коли ж журавлі відлітають у вирій, то їхнє «кру - кру» відчутно сумне і дійсно журливе (а тому й журавлине!), бо несуть вони з собою душі покійних і грішних людей, яких чекають післяжиттєві муки за вчинені прижиттєві гріхи. Тривожити журавлів, що відлітають у вирій, це все рівно, що тривожити душі людей при їх відході до іншого світу.

ЗОЗУЛЯ

ЗОЗУЛЯ - символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги за минулим і страждань нерозважливої матері. Вона має віщий дар – «кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя. Може бути передвісником доброго чи поганого врожаю: коли закує на голе дерево - бути голодному літу, а якщо дерево вже розпуститься - то чекай доброго врожаю. Перекази вважають її перевернутою на птаху вдовою, через що вона і гнізда собі не в'є - бо ні з ким в цьому гнізді сім'ю заводити. Сказано, вдова... А вдова вона, нібито, злочинна: вбила свого чоловіка, а тому не може знайти пари, поневіряється одна.«Кує» зозуля тільки навесні - від Благовіщення до Івана Купала - а як виб'ється ячмінний колос, перестає... Вперше почувши зозулю навесні, треба мати в кишені гроші, то будеш при грошах цілий рік. Вона першою вилітає у вирій і останньою звідти повертається, а це означає, що ключі від цього райського острова - у неї...

КРУК

КРУК - символ лиха, притім, лиха чорного і смертельно-небезпечного, бо він належить до небагатьох птахів-трупожерів. Крук - птах-зловісник, який має зв'язок з душами померлих, атому знає, яка душа має перейти у потойбічний світ. Правда, коли крук прокричить над людиною чи над її домівкою, це не обов'язково віщує смерть, а може бути простим попередженням про якусь життєву біду, сімейне лихо чи нещасний випадок. Дехто вважає, що сам чорт набирає подоби крука і прилітає до людей, щоб вчинити їм щось зле: принести шкоду будівлям, спричинити падіж худоби чи неврожай і навіть підпалити оселю. Тому після зустрічі з кругом варто, повернувшись лицем до сонячної сторони, перехреститись і попросити у Господа захисту від всілякого лиха для себе, для своїх близьких і рідних, для своєї домівки.

КУРКА

КУРКА - символ материнства, ніжності й турботливості, розсудливості та мудрості в старенні до потомства. В той же час, курка може уособлювати недовірливість та нерозважливість, що породжує беззахисність. Тож стає символом безсилля та кволості, слабкості по відношенню до себе самої та до інших. Через це кажуть: «Курям на сміх» - якщо їм на сміх, то безпораднішого вже немає. Таке безпорадне, що аж кури сміються...

ЛАСТІВКА

ЛАСТІВКА - символ весни і відродження, добра і щастя. Вона - Божа пташка, а тому, вбити її - великий гріх; зруйнувати гніздо-накликати на себе велику біду. Благословенний той дім, на якому поселиться ластівчина сім'я... Божа благодать на ластівці через те, що в час, коли іудеї розпинали Христа, ластівки крали в них цвяхи. Тож ластівка-співучасниця долі людини. Повертаючись з вирію, ластівка приносить кохання людям і парування худобі. її не можна брати в руки, бо на обличчі з'явиться ластовиння. Якщо ластівки залишають місцину чи окрему оселю, де вони перебували, то людям слід остерігатись великої біди, наприклад, мору, або руйнівного стихійного лиха. Вважається, що з ластівкою, яка несподівано влітає в хату, прилітає і душа покійного родича. Тому-то з ластівками завжди і всюди треба бути максимально обережним і вдячним за їх присутність...

ЛЕБІДЬ

ЛЕБІДЬ - символ Божественного; білий лебідь - символ Сонця і Добра, краси і вірного кохання. Вищий вияв вірності - лебедина вірність, а останній і найвагоміший життєвий крок — лебедина пісня... Чорний лебідь - символ злих сил, самотності й смерті. Як «святий птах», він наділений незвичайно чистою і величною красою, в якій поєднуються сила і ніжність, пристрасть і духовність, вірність і жертовність. Лебідь і лебідка - символ безмежного кохання і непорушної вірності. А це від того, що лебеді, з ласки Божої, володіють тільки їм доступною таємницею - таємницею вічного кохання, котре закоханим за їх вірність і жертовність віддячує духовним безсмертям. Як цього досягти, знають тільки лебеді у своїй лебединій вірності і вони про це співають тільки у своїй лебединій пісні. Однак, щоб людина цю пісню зрозуміла, вона має навчитись лебединої вірності.

ЛЕЛЕКА

ЛЕЛЕКА - символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це - й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він - птаха священна, за розорення його гнізда - кара вогнем. А ще лелека приносить до оселі немовлят...І щасливе те село, яке має хоча б одне лелече гніздо – його обходитимуть стороною чорні хмари та злі буреломи. Святий обов'язок лелеки - знищувати різних гадів, себто гадюк, жаб. Своїм прильотом в рідні краї провіщає весну... Якщо ж лелека несподівано залишає гніздо в дворі й не повертається до нього, то двір і дім цей згодом спорожніють... Окрім цього, лелека є символом вогню і сонячного світла: він завжди прилітає з наближенням бурі або грози. Лелека довіряє людям, на господарстві яких проживає, тому може спокійно розгулювати по їх двору навіть у їхній присутності. Вважають, коли дівчина вперше весною побачить лелеку високо в небі, то цього року обов'язково вийде заміж, а якщо вже в гнізді - то ще рік залишиться в батьківському домі...

ОДУД

ОДУД - вважається нечистим птахом, до того ж смердючим та огидним, котрого навіть бридко взяти в руки і через це його стороняться інші птахи.Існує повір'я, що в людини, котра голодною почує одуда або візьме його в руки, протягом року смердітиме з рота. Або, якщо хтось довго дивитиметься на одуда, то наживе собі зоба. Зв'язок одуда з нечистою силою виявляється у пов'язаних з ним прикметах: коли одуд стукає в кут хати - когось з домашніх чекає смерть; якщо у вікно чи двері - чекати морозу або дощу; якщо одуд кричить, то частіше на неврожай, аніж на врожай. То він є птахом, якого треба уникати...

ОРЕЛ

ОРЕЛ - символ відваги і сміливості, справжньої гордості та чоловічої краси. А ще він символізує зарозумілість і самовпевненість - тоді його політ може завершитись падінням... Однак, він був і залишається цар-птахом. Його не можна вбивати, особливо, якщо він дивиться не на мисливця, а в бік. Коли ж дивиться на мисливця, то, тим більше, рука на нього не підніметься... А коли загине, то його не їдять черви, і тіло орлове не гниє, а засихає, вбираючи сонячне проміння і подих вітру з небес. Хоча він вважається царем птахів і господарем позахмарних висот, однак його символічне значення поступається символіці сокола. Вважають, що орли можуть залишатись на зимівлю. Тоді господарі, в котрих є худоба, мають зробити все, навіть пожертвувати частиною худоби, аби ці горді птахи взимку не загинули від холоду. Допомігши, жоден господар у збитках не буде - орли вміють віддячити щедродавцям не тільки поверненням втраченого, а й розширенням багатства. Орел, як відомий птах Фенікс, здатен омолоджуватись і повертатись до нового життя: коли він остаточно старіє (а показником цього стає сліпота очей та відростання дзьоба до непридатності), то здіймається у небесну височінь і звідси каменем падає вниз на скелі, щоб відламати потворний дзьоб; після цього, викупавшись у золотому озері, гріється в сонячних променях, а, зігрівшись, скидає з себе пір'я і знову стає пташеням, готовим вирости у гордого і відважного молодого орла. То він є царем птахів і господарем повітряних висот не стільки тим, що є сильний і гордий, а більше тим, що може знову і знову повертати собі втрачені сили та зневажену гідність...

ПІВЕНЬ

ПІВЕНЬ - символ вогню і войовничості. Він - уособлення пильності, завдяки чому стає передвісником біди: пильнуючи, першим помічає небезпеку і попереджає про неї. Півня боїться всяка нечисть: навіть чорти та відьми не можуть з ним упоратись - як він закукурікає, вони щезають або гинуть! Його агресивний, бійцівський характер має, в основному, зовнішній вияв, а внутрішньо він — господар, глава сім'ї. Він більше відчайдушний, аніж сміливий; у нього більше полохливості, аніж мужності. Тому й не любить суперництва, намагається бути єдиним лідером. Він може й атакувати грізного ворога, і втікати від нікчемного, але нахабного суперника. Вміє ризикувати в очевидно програшних ситуаціях і хвалитись нікчемними здобутками. Він - сміливець і боягуз, боєць і задирака, господар і хвалько - і все це в одній особі!Півень - помічник людини в її протистоянні злій силі. Це він своїм співом заганяє всяку нечисть і лиху силу в її темні місця, і вона мусить залишати наш світ, не довершивши своїх чорних справ. Таким чином, півні врятували не одну смертну людину від жахів і злих духів. Навіть покійник, що хоче вийти з могили, побачивши півня, повертається назад. Півень дружить із часом - чітко співає опівночі й над ранок. А коли невчасно - то на зміну погоди, або сповіщає про загрозу...

РЕМЕЗ

РЕМЕЗ - птах дуже рідкісний, а синиці майже брат. Особливий тим, що в'є своє гніздо не в дуплі чи на суку, а підвішує на гілці. Таке гніздо має магічні властивості, особливо, коли його освятити на Великдень. Якщо його тримати в хаті, то воно вберігає домашніх від багатьох хвороб і виступає оберегом оселі.

СИНИЦЯ

СИНИЦЯ - вісниця всього доброго, легкого і веселого. І сама живе легко і весело: мало їсть-п'є, зате багато радіє своєму пташиному життю, Сонцю і Небу, котрих славить своїм особливим співом. Люди принаджують її годівницями, щоб у її співі - свисті вловити натяк на своє майбутнє. Синиця висвистує людям їх завтрашній день, тільки треба вміти прочитати - вловити в її співові зрозумілий для себе зміст. Знається вона і на близьких прогнозах: якщо б'ється в шибку, то звіщає про гостей.Є у неї близький родич - ремез.

СОВА

СОВА - символ мудрості й потаємних знань, і водночас, нещастя і смерті, про що вона повідомляє своїм зловісним і тривожним нічним криком. Лише їй відомо, як мудрість життя приховується таємницею смерті... Ще її називають пугачем, бо вона лякає, кричить тільки на біду. Сова - символ темного і похмурого, бо боїться і не любить сонячного світла і дня, ховається в темряву та в ніч. Вона тому символ смерті та пітьми, що не боїться ні того, ні іншого. За переказом, коли душа вилітає з тіла, всі птахи лякаються, лише сова спокійно спостерігає смерть. Своїм лукавим сміхом сова дурманить подорожнього, збиває на манівці і навіть віщує близьку смерть. Здатність сови бачити у темряві говорить не тільки про її прозорливість, а й про мудру обережність: вона так глибоко знає таємниці цього світу, що вважає за необхідне берегтись його.

СОКІЛ

СОКІЛ - його символіка - найвища: сокіл -благословенний Небом синтез розуму, мужності, молодості і сили: з давніх-давен був символом Першобога - Рода, охороняв Дерево життя, що знаходилось у Вирії, і саме звідти приніс на землю іскри Небесного вогню. Сокіл вважається посередником між світами, бо в нього найясніші очі та найшвидші крила, і це дозволяє йому переносити душі покійних у потойбіччя. Він знає місцезнаходження озера Живої Води, долітає туди і встигає повернутись до земного світу, щоб порятувати потерпілого від смерті. Завдяки своїм видатним якостям, сокіл всюди буває і все бачить, тому, по-перше, може розповісти про всяку правду і неправду, з якими довелось зустрітися, і, по-друге, здатен бути в ролі єдиного свідка найпотаємнішого дійства, навіть такого, як смерть. Зокрема, тільки від сокола згорьована мати може дізнатись про долю-недолю свого єдиного сина, якого чекає - недочекається, а сокіл скаже їй правду і нічого не приховає. Окрім всього, сокіл має і магічну силу: його ім'я згадується в добрих замовленнях...

СОЛОВЕЙКО

СОЛОВЕЙКО - свята і вільна Божа пташка, співець добра і кохання, символ весни і волі, високого натхнення і неперевершеного таланту. Виконати свою роботу так, як виконує свою соловейко, не здатен жоден інший птах: соловейко — найдосконаліший співочий талант пташиного світу. Навіть люди рівняються на нього, тому і кажуть про талановитого співака: «Співає, як соловейко!». Його спів настільки високий і чистий, що людина, слухаючи соловейка, підноситься духом, очищується душевно і втішається чуттями. Він - передвісник справжньої весни в лісах та гаях, але тільки тоді розпочинає оспівувати весну, коли нап'ється води з березового листя, і співає доти, поки не перецвітуть сади. Обсипається цвіт - поступово стихає солов'їний спів. Здавна соловейко вважався улюбленим птахом богині Лелі: як вона леліяла своєю увагою та покровительством молодих дівчат, так і він леліє своїм співом весну, людську душу і навіть кожне деревце, з якого можна почути його витьохкування. Має соловейко і свою магію: якщо співає він у пізню пору літа, треба готуватись до великої біди... Цього співучого птаха настільки люблять всі, що назва «соловей» поступилася лагідному слову «соловейко»!

СОРОКА

СОРОКА - символ лихого, бо служить лихому. Якщо вона комусь стрекоче - то на неочікуваних гостей або попереджає про малоприємну звістку. Тож її стрекіт провіщає тільки лихе. За переказами, сороку створив сам чорт і вона служить йому замість коня. Тож, очевидно, це лихий ганяє сороку по світу і вона приносить звістки, які сварять людей одне з одним. Ця птаха ще жодного разу не принесла на своєму хвості нічого доброго чи правдивого.Її не любить навіть домовик. А відьми, відлітаючи творити щось лихе, перетворюються у сорок. Тому вважається: щоб захиститись від відьми, треба на воротах чи на вході до господарства підвісити вбиту сороку. Між іншим, труп сороки служить оберегом домашніх тварин не лише від відьом, а й від всіляких хижаків.

ЧАЙКА

ЧАЙКА - символ засмученої жінки, котра стала чайкою по смерті свого чоловіка. А також символ матері - України, яка породила діток своїх при битій дорозі, тому доля в таких дітей - нелегка, а доля матері - сумна. Бо надто багато кривдників проходять битою дорогою життя і кожен з них щось має недобре до її потомства. Тож матері залишається одне: побиватись за дітьми...

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ !Презентацію підготувала Серго Світлана Павлівна,вчитель початкових класів. Ковтунівського НВК ЗОШ І- ІІІ ст.- ДНЗШосткинського району. Сумської області