Презентація "Радикальний рух. Політичні партії Галичини"

Радикальний рух. Політичні партії в Галичині

В останній чверті ХІХ століття в Галичині поряд ізмоскофілами й народовцями сформувалася група молоді, яка протистояла обом течіям українського руху. РАДИКАЛИНові провідники українства усвідомлювали й визнавали, що польські шляхтичі витіснили їх із галицького сейму, а москвофіли — з усіх колишніх українських установ. За цих умов народовцям залишалося або припинити своє існування, або йти в народ, працювати з ним. Радикал (від лат. radicis — «корінь») — прихильник радикалізму. Радикалізм у політиці — це напрям, який передбачає рішучі дії, спрямовані на корінні зміни в суспільному житті, відкидаючи будь-які компроміси.

Під впливом М. Драгоманова, частина молоді сприйняла соціалістичні ідеї, критикувала народовців та москвофілів, прагнули включитися в загальноєвропейський рух, І. Франко, М. Павлик, О. Терлецький – утворили радикальну течію.

Галерея портретів  Іван Франко Михайло Павлик, Остап Терлецький Радикали не сприймали ідеї як народовців, так і москвофілів. Головним своїм завданням проголошували ознайомлення народних мас із насущними політичними питаннями з метою викликати в народі «інтерес до політичних, суспільних і національних ідей». При цьому радикали, у переважній більшості, вважали національне питання в Україні другорядним, яке розв’яжеться само по собі з перемогою соціалістичної революції. Захищаючи інтереси селянства, радикали підтримували ідею ліквідації залишків кріпацтва, передачу селянам поміщицьких земель та угідь. Намагалися пропагували серед робітників ідеї соціалізму як ладу, що забезпечить соціальну рівність і справедливість.

У чому полягали причини появи радикальної течії у визвольному русі на західноукраїнських землях? Яку роль у радикалізації визвольного руху краю відіграв Михайло Драгоманов?Сторінка 172 Орест Субтельний про радикалів. У ряді послань... М. Драгоманов закликає молодь відкинути погляди старшого покоління й розширяти свої інтелектуальні обрії, знайомлячись із кращими здобутками європейської та російської культури й науки, присвятити себе служінню гнобленим масам не лише словом, а й ділом. Його заклик припав до душі невеликій групі західноукраїнської молоді, викресавши іскру того, що можна назвати інтелектуальною революцією. Він наштовхнув членів цієї групи на пошуки третього й соціально більш виправданого шляху обстоювання інтересів українців.

Усі видання радикалів конфісковувалися владою. У 1877-1878 pp. проти українських соціалістів влаштовано судовий процес, який завершився покараннями. За свої погляди І. Франко, М. Павлик і О. Терлецький були обвинувачені в приналежності до таємної соціалістичної організації. І. Франка засуджено до 9-місячного ув’язнення.

 Утворення політичних партій у ГаличиніУ жовтні 1890 р. Ну Львові на з‘їзді радикально-демократичних сил створено першу партію – Русько-українську радикальну партію (РУРП)Пізніше почали використовувати назву Українська радикальна партія (УРП), яка стала першою партією не лише в Галичині, а й в усій Україні. Вона різко засудила політику «нової ери» й продовжила опозиційну боротьбу. Своєю опорою в суспільстві партія вважала селянство, яке в Галичині на 80 % було мало- або й зовсім безземельним. Лідером РУРП став І. Франко.

Від самого початку в середовищі РУРП існували ідейні протиріччя між «старими» й «молодими» радикалами. Старі радикалиІ. Франком, М. Павликом і О. Терлецьким, були прихильниками ідей М. Драгоманова, який, висуваючи програму федералізації Російської та Австро-Угорської імперій, фактично заперечував потребу творення самостійної української держави.«молоді» радикали — В. Будзиновський, Ю. Бачинський, С. Вітик, М. Ганкевич та ін. виступали за негайне введення в перспективну частину програми партії вимоги створення власної національної держави, а в тактичну — положення про поділ Галичини на українську та польську частини. У 1895 р. Ю. Бачинський видав свою працю під назвою «Україна irredenta» («Україна уярмлена»), де обґрунтував, що політична самостійність України є умовою її економічного та культурного розвитку, як і умовою можливості її існування взагалі. Тим самим, за словами автора, ідея політичної самостійності України вперше була поставлена «ясно й умотивовано». Того самого року вона була внесена до програми партії.

Із програми Русько-української радикальної партії1. У справах суспільно-економічних змагаємо до переміни способу продукції згідно зі здобутками наукового соціалізму, хочемо колективного устрою праці і колективної власності средств продукційних.2. У справах політичних хочемо повної волі особи, слова, сходин і товариств, печаті і сумління, забезпечення кожній одиниці, без різниці пола, якнайповнішого впливу на рішення питань політичного життя; автономії громад, повітів, країв, у справах, котрі їх дотикають; уділення кожному народу якнайповнішого розвою культурного.3. У справах культурних стоїмо на ґрунті науки, за раціоналізмом у справах віри і домагаємося, щоби здобутки культури і науки стали власністю народу.1895 р. програму доповнили пунктом: «Здійснення соціалістичних ідеалів можливе при повній політичній самостійності русько-українського народу».

Які факти свідчать про відданість Юліана Бачинського інтересам національного відродження України?Юліан Бачинський (1870-1940) — громадський діяч, публіцист. Один із засновників Русько-української радикальної партії, Української соціал-демократичної партії. Автор праці «Україна irredenta», у якій обґрунтував необхідність створення української незалежної держави. Опублікував низку праць: «Українська еміграція в З’єднаних Державах Америки», «Більшовицька революція і українці: критичні замітки» та ін. У роки Першої світової війни — офіцер австро-угорської армії. За часів визвольних змагань — член Української національної ради ЗУНР, представник УНР у Вашингтоні. У 1933 р. приїхав до Харкова. Працював у редакції «Української радянської енциклопедії». У 1934 р. заарештований радянської владою. Загинув у концтаборі. Юліан Бачинський

У 1899 р. відбувся ідейний розкол РУРП. Частина її членів створили селянську партію, інші — увійшли до окремих новоорганізованих партій. Українська національно-демократична партія (УНДП) утворилася 1899 p. у Львові внаслідок злиття двох важливих політичних течій — членів національно-радикального крила РУРП та народовців (політичне товариство Народна рада). Базуючись на національній платформі, УНДП об’єднала різні верстви українського суспільства й стала реальної силою, що змогла протистояти польському тиску в Галичині. У 1899 р. окремі радикали, які вийшли з РУРП (М. Ганкевич, С. Вітик, М. Новаківський, Р. Яросевич, Я. Остапчук), заснували Українську соціал-демократичну партію (УСДП), яка прийняла програму соціал-демократів Австрії. УСДП стояла на позиціях незалежності й соборності України.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ1. Хто такі українські радикали й коли вони з’явилися?2. Які партії виникли наприкінці ХІХ ст. в Галичині?3. Яким було українське представництво в парламенті Австрії та сеймі Галичини й чому?4. За що радикали критикували москвофілів і народовців і які завдання перед собою ставили?5. Поясніть причини виникнення УНДП і УСДП.6. Доведіть, що в питанні української державності всі західноукраїнські партії залишалися одностайними.7. Поясніть особливості діяльності українців у державних установах Австро-Угорської монархії.8. Галичину другої половини ХІХ ст. називають «Українським П’ємонтом». Чи згодні ви із цією думкою? Чому?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ1. Опрацювати параграф 252. Якби ви жили в той час на західноукраїнських землях, то до якої партії вступили б? Чому?