Презентація "Радянізація західних областей України"

Тема: Радянізація західних областей України

План. Адміністративно-територіальна реформа «Націоналізація» промисловості. Економічні та соціальні зміни в сільському господарстві«Українізація». Влада і західноукраїнське суспільство

однопартійна політична система з монополією комуністичної партії на державну владунаціоналізація промислових підприємств і банків, конфіскацію поміщицьких земельпольський воєводський устрій ліквідовано й утворено Волинську, Дрогобицьку, Ровенську, Львівську, Станіславську і Тернопільську області в складі УРСРЗамість повітів і волостей створено райони«Нас визволили, і нема на те ради», - ця іронічна фраза композитора Станіслава Людкевича стала хрестоматійною для характеристики змін восени 1939 р. 1. Адміністративно-територіальна реформа

запроваджували виконавчі комітети обласних, районних і сільрад депутатів трудящихполітичними центрами управління стали обласні, районні й міські комітети партії кількість членів партії зросталастворення комсомольських і піонерських організацій відкидання релігії та народних традиційна підприємствах створено профспілки радянського типу усі важливі посади нової партійно-державної адміністрації займали працівники, що прибули зі східних областей УРСР. Значна частина приїжджих керівників не знала звичаїв і традицій місцевого населення або була налаштована до нього упереджено вороже.

2. «Націоналізація» промисловості. Економічні та соціальні зміни в сільському господарствіКомандно-адміністративна система в економіці Націоналізація банків, промислових підприємств, майстерень, перукарні, готелів, лазні, більшість магазинів Контроль за ходом націоналізації здійснювали партійні органи

Грошова реформа, здійснена 21 грудня 1939 р., припинила обіг польського злотого. Усі злоті, які знаходилися в банках і ощадних касах, обмінювали на карбованці за співвідношенням 1:1, але не більше як 300 злотих, що за радянськими мірками становило приблизно місячну зарплату некваліфікованого робітника. Це дало можливість подолати безробіття, підвищити заробітну плату робітників і службовців, розгорнути житлове будівництво, надати безкоштовну освіту й лікування.

Зміни у сільському господарстві: конфіскація землі поміщиків, монастирів, колишніх державних службовців Селяни одержали в користування понад мільйон гектарів землі, десятки тисяч коней і корів. Передача землі, худоби, насіння, реманенту селянам розглядалася як перехід до «соціалістичних перетворень» у сільському господарстві, які передбачали ліквідацію приватної власності на землю і суцільну колективізацію. Щоб змусити селян вступати до колгоспів, влада запровадила різницю в податках: одноосібників обкладали величезними податками, тоді як колгоспники діставали деякі пільги.

Погляди сучасників ... Націоналізували не тільки кам’яниці, а й майно. У кооперативному будинку «Власна хата»... пенсіонерку, що володіла двома кімнатами і кухнею, виселили до кухні, забрали речі. У Кульчицького (ревізор кооперативу) забрали меблі і одяг, а самого виселили до кухні. У письменника Грау-Вандмаєра забрали годинник, тому що на ньому була монограма Миколая II. У Ервіна Стерна опечатали друкарську машинку. У ревізора союзу кооператорів забрали меблі, одяг, білизну, вугілля... У колишнього капіталіста Увера, який сам утік за кордон, а дружина (63 роки) залишилась, робив націоналізацію якийсь Гулий. Почав він з того, що націоналізував вино і тут же його випив, сп’янів і почав дебоширити. Витяг із щоденникових записів, дорожніх нотаток Петра Панча про літературне і громадсько-політичне життя в Західній Україні // Культурне життя в Україні.

Погляди сучасників. З листа митрополита Андрея Шептицького від 11.04.1941 Крім нечисленних розумних людей, які здають собі справу з аграрної господарки в нашому краю, більшість представників Радянської Влади... розпорядженнями своїми... компрометують центральну владу. Поступають так, як коли б одинокою їх метою було цілковите знищення селянства й хліборобства. Очевидна річ, що в такому поступувані не йдуть за вказівками вищої влади. Зі сторони тієї влади такі розпорядки були б яскравим самовбивством. Чим є ті розпорядки зі сторони нижчих органів влади - трудно зрозуміти. Те видається кожному розумному чоловікові певним, що їх вища влада не може одобрити. Ті розпорядки підкопують на цілій лінії прямо існування Радянської влади в краю. Накладають податки, що... перевищують усякий можливий дохід.

Встановлення радянського режиму в Західній Україні відбувалося під гаслами «українізації»:почали виходити нові українські газети з показовими назвами «Вільна Україна», «Червона Україна», «Радянська Україна», «Вільна праця»відкривалися українські школи та вишіу Львові виникли філіали інститутів Академії наук УРСР Великий театр у Львові перейменовано на Театр опери і балету імені Івана Франка Українська мова стала головною в державних і громадських організаціях3. «Українізація». Влада і західноукраїнське суспільство

адміністративні, наказні методи керівництва культуроювсеохоплюючий контроль компартійних органів за діяльністю творчої інтелігенціїнебажання прибулих зі східних областей республіки керівників зважати на інтереси місцевого населеннявідверте нехтування «уповноваженими» українською мовоюу школах запроваджено обов’язкове вивчення російської мови, а в закладах вищої освіти організовано кафедри марксизму-ленінізму

обласні організації республіканських спілок письменників, художників, композиторів стали зручним засобом партійного контролю за літературно-мистецьким життям. Підтримку влади одержувало обмежене коло авторів, які прийняли «радянську платформу» і погодилися працювати в руслі «соцреалізму». Під тиском влади припинили діяльність давні українські наукові та громадсько-просвітні організації й товариства - НТШ, «Просвіта», «Рідна школа». З книгарень і бібліотек вилучено українські книжки, видані після 1917 р. Усеосяжною стала цензура.

закрито всі церковні періодичні видання, релігійну літературу вилучали з крамниць і бібліотек. Націоналізовано церковні освітні заклади, конфісковано кошти й господарські об’єкти. Митрополит Андрей Шептицький, закликав посилити релігійне виховання в домівках, розгорнути просвітницьку роботу та залишатися осторонь політики.

Більшість лідерів українського політичного руху очікувала німців, а відтак була змушена пристосовуватися Частина лідерів українського політичного руху залишила Львів і перебралася до німецької зони, а друга - залишилася. 21 вересня 1939 р. Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО) і кілька інших партій було розпущено. Утворено Допомоговий комітет на чолі з Костем Левицьким, який мав представляти інтереси українців перед новою владою. «Нелегальний сектор» української політики - націоналісти - розгорнув боротьбу з новою владою

Погляд сучасника Наприкінці вересня закрили школу Сестер Василіанок і нас перевели в колишню гімназію ім. Кокорудзів. Ґімназію, одну з найславніших українських дівочих ґімназій у довоєнному Львові, перетворили на десятирічку, і ми почали навчатися за радянською навчальною програмою... До школи приїхало багато вчителів і різних вожатих (піонерських, комсомольських) зі східних областей; натомість позвільняли деяких з тих, хто працював тут раніше, насамперед вчителів класичних та іноземних мов... Клімат виразно змінювався. Змінювався він і на вулиці. У 1939 році приїжджі зі сходу дуже відрізнялися від місцевих. Бабця називала їх «сірі люди», бо сірий колір домінував у їхньому осінньому і зимовому, далекому від будь-якої моди, одязі. Відрізнялися вони і поведінкою, а навіть ходою. Більшість з них відразу кинулася купувати речі, що їх, не маючи засобів до життя, продавали на чорному ринку місцеві мешканці міста. На цю тему з’явилося багато анекдотів, зокрема серед польського, гострого на язик суспільства. їх героїнями були, в першу чергу, офіцерські жінки, а темою для кепкувань - необізнаність з модою, місцевими порядками, історією... Висміювалося усе, до чого лише можна було причепитися. А чіплятися до тих нещасних, збідованих людей, часто наївно переконаних... у своєму культуртреґерстві, було за що. Чому встановлення радянського режиму в Західній Україні відбувалося під гаслами «українізації». Наведіть приклади радянської «українізації». Чому радянська влада не наважилася відразу ліквідувати Українську греко-католицьку церкву, тоді як інші українські національні інституції змусила «саморозпуститися»?

4. Політичні репресії. ДепортаціїПольських полонених офіцерів ізолювали в терміново створених таборах. За рішенням політбюро ЦК ВКП(б) більше 20 тис. ув’язнених було розстріляно без суду в Катинському лісі (Смоленська обл.), у Старобільському таборі біля Харкова, в Осташковському таборі (Тверська обл.), а також у таборах і в’язницях Західної України та Західної Білорусії. Радянська влада не вважала полонених польських офіцерів звичайними військовополоненими — вони належали до категорії «контрреволюціонерів».Інструментом інтеграції західноукраїнських теренів до складу СРСР стали репресії. До літа 1941 р. у шести західних областях УРСР під приводом нелегального переходу кордону або контрреволюційної діяльності було заарештовано 65 тис. осіб. Ув’язнено майже всіх представників політичної еліти.

Масовим видом репресій стали депортації уявних «ворогів народу». Депортації розпочалися в лютому 1940 р. і тривали аж до початку німецько-радянської війни в червні 1941 р. Головними регіонами, куди переселяли, були Сибір, північні райони європейської частини Російської Федерації, Казахстану. Загалом жертвами репресій за час радянської окупації 1939-1941 рр. стало близько 10 % населення Західної України. У січні 1941 р. у Львові відбувся великий процес над 59 членами ОУН, переважно студентами львівських вишів і гімназистами, яких звинувачено в підготовці повстання проти радянської влади. У підсумку 19 засуджених було розстріляно, інші отримали тривалі терміни ув’язнення.

Погляд сучасника. З листа митрополита Андрея Шептицького до нунція Анджела Ротти від 30 серпня 1941 р. Цілком очевидно, що під більшовиками всі ми почувалися приреченими на смерть; вони не приховували свого стремління знищити і задушити християнство, затерти найменші його сліди. Робили вони це уповільнено, щоби не збурити надто великого спротиву серед цілого загалу населення. Вони також побоювалися громадської думки в Европі... Назагал вони не почувалися тут як вдома; можливо, це і стало однією з причин того, що вони поводилися з нами обережніше, аніж ми того очікували. Схарактеризуйте політичні репресії в Західній Україні в 1939-1941 рр. Яких верств суспільства вони торкнулися?Обґрунтуйте (або спростуйте) твердження, що репресивно-депортаційні акції зумовлювалися самою природою радянської системи.