Презентація «Релігія скіфів»

Релігія скіфів

Зміст Скіфська релігія – це..., та тотемізм у скіфів;Грифон;Пантеон скіфських богів за Геродотом;Таблиця «скіфські боги та їх грецькі прототипи»;Описи скіфських богів (слайд 7-19);Антропоморфні та зооморфні скіфській божества;Ліна Костенко про релігію скіфів.

Релігія скіфів досягла розвинутого політеїзму. Скіфи стояли на порозі створення національно-державної релігії з визначеним загальнодержавним пантеоном вищих богів. Скіфська релігійно-міфологічна система сполучала в собі елементи зооморфної символіки звіриного стилю з антропоморфною міфологемою, поєднуючи вірування трипільської культури, елементи тотемів скотарської культури з впливом грецької міфології. Висхідні до образів тотемних предків, в скіфський час вони представляли різних духів і грали роль магічних амулетів; крім того, вони, можливо, символізували силу, спритність і хоробрість воїна. Грифон на золотій пекторалі

Грифон – фантастична, міфічна істота, що символізує у скіфів панування над двома сферами буття: землею (лев) і повітрям (орел). Образ грифона об’єднував символіку орла (швидкість) і лева (сила, відвага). Поєднання двох найголовніших тварин вказує на загальний сприятливий характер істоти – грифон уособлює Сонце, силу, пильність, відплату. Міфічні грифони в стародавній Скіфії допомагали зберігати накопичені скіфами скарби.

Пантеон скіфських богів

За Геродотом, скіфський пантеон включав сім верховних божеств, значущість яких підкреслювалася послідовністю переліку, а функції — паралелями з грецькими божествами. 

Своєрідність скіфського пантеону полягає в тому, що його очолювало жіноче божество — богиня вогню Табіті. її верховне місце підкреслювалося метафорою «цариця скіфів» (IV, 127), а причетність до священного царського вогнища тим, що клятва богами царського вогнища («царськими Гестіями») вважалася найбільш значущою, а її порушення могло викликати хворобу царя. Зображення Табіті зазвичай убачають у такому сюжеті: жінка на троні з люстерком у руці, перед нею стоїть чоловік. Золота бляшка з зображенням Табіті

Папая — бога неба і прабатька скіфів — зображено на наверші з Лисої Гори у вигляді світового дерева, стовбур якого зливається з фігурою бога-творця.

Апі завдяки своєму імені (з давньоіранського — вода) асоціюється із вологою землею. Виходячи з етногонічних легенд, вона постає як напівдіва-напівзмія. Цей образ передано в скіфській іконографії у вигляді жінки, тулуб якої закінчується пишними закрученими вгору пагонами, зміями чи драконами. Золота бляшка із зображенням Апі

Божественна пара Папай і Апі втілює ідею союзу неба і землі. 

Гойтосір, як і Аполлон та авестійський Мітра, — божество Сонця і світла, охоронець худоби, а отже стрілець і переможець чудовиськ. Золота бляшка із зображенням Гойтосіра

Аргімпаса за аналогією з Афродітою Небесною та її близькосхідними аналогами постає як богиня родючості, Володарка звірів, покровителька дикої природи. Образ її можна розпізнати в зображеннях богині в оточенні звірів. Зображення богині на вазі з кургану Чортомлик, Нікопольський район

Жорстоким богом війни постає Арей, символом якого був меч. Лише йому зводили святилища та приносили в жертву не тільки худобу, а й людей — із числа полонених. Золота бляшка із зображенням Арея

Відчутним є також культ військової звитяги, яку всіляко заохочували: лише доблесним воїнам цар виділяв частку здобичі, а номарх щороку пригощав їх вином. Скіфська монета із зображенням царя Атея

Номарх – управитель скіфського територіального округу (ному).

Першу перемогу над ворогом відзначали, п’ючи його кров, а подвиги підкреслювали атрибутами зі шкіри вбитих ворогів та чашами з черепів.

Угоду про дружбу (звичай побратимства) скріплювали питтям вина, змішаного з кров’ю учасників церемонії, куди занурювали зброю. Цю сцену зображено, на золотих бляшках.

Таргітай  — у скіфській міфології першолюдина, пращур скіфів, син Папая та дочки ріки Борисфен, батько Лікоксая, Арпоксая та Колоксая

Фагімасад (грецький Посейдон) - морський цар, «коливатель землі». Культ цього бога був достатньо широко поширений в Північному Причорномор'ї і в грецьких містах-державах. Так, династія боспорських царів вела своє походження від Геракла та Посейдона, а за повідомленнями Геродота, Фагімасада (Посейдона) особливо шанували царські, правлячі скіфи.

Хоча Геродот обмежує скіфський пантеон антропоморфними божествами, не виключено, що вони мали й зооморфні інкарнації.

Антропоморфні (людиноподібні) скіфські божества

Зооморфні (твариноподібні) зображення на золотій пекторалі з Товстої могили (Грифони)

Таким чином, не маючи писемності, скіфи вдалися до зоо- й антропоморфних кодів для «запису» уявлень про Всесвіт і своє місце в ньому. Цю самобутність світовідчуття, притаманну скіфській культурі, чудово виразила Л. Костенко: Нема письмен — є дивне сяйво казки. Лук золотий натягує стрілець. Летить грифон. І золоті підпаски Надвечір доять золотих овець.

Література Л. Залізняк, О. Моця, В. Зубар та ін. Археологія України: курс лекцій// Навч. Посібник за ред. Л. Залізняка, Київ: Либідь, 2005. С. 224-238.

Дякую за увагу!