Презентація Релігія та культура народів Передньої Азії

Культура та релігія народів Передньої Азії Урок 22 23 Листопада

торгівля іригаційна система городництво садівництво землеробство ХАРАКТЕРНІ РИСИ ГОСПОДАРЮВАННЯ НАРОДІВ ДВОРІЧЧЯ

бог Яхве Монотеїзм Євреї Ансу, Тіамат, Ан, Енліль, Аншар, Мардук, богиня Іштар Вавилоняни богиня Ашшур Ассирійці богиня Іштар, боги Енліль, Ан, Кі, Намму, Енкі, Нінмах Язичництво Шумери Боги Форма релігії Народи ОСОБЛИВОСТІ РЕЛІГІЇ НАРОДІВ ПЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ Міфологія і релігійні вірування

Епос про Гільгамеша

торгівля, військове мистецтво, бібліотека Ашшурбанапала клинопис Ассирія хімія (винайдення скла, пурпурової фарби), географія (карти), кораблебудування, торгівля алфавіт Фінікія храм Зикурат, висячі сади Семіраміди, ворота Іштар арифметика (таблиці множення), геометрія, астрономія (закони руху Сонця, Місяця), обрахунок часу, календар, винайдення колеса, медичні знання, література (гімни, епічні поеми, елегії) клинопис Дворіччя Архітектура, скульптура Досягнення Письмо Країна КУЛЬТУРНІ ЗДОБУТКИ НАРОДІВ ПЕРЕДНЬОЇ АЗІЇ

Клинопис Для ділового листування потрібен був простий та дешевий матеріал. Але папірус на берегах Євфрату і Тигру не ріс. Жителі Дворіччя навчилися писати гострою паличкою на маленьких табличках з вогкої глини. Якщо документ був важливим, таблицю висушували на сонці або випалювали. Після цього її можна було зберігати дуже довго. Багато таких табличок збереглося до наших днів. Спочатку в Дворіччі, як і в Єгипті, «писали» малюнками. Але на вогкій глині важко намалювати складний знак чи літеру, до того ж це вимагало багато часу. Можна було тільки витискувати окремі рисочки – клинці. Тому писемність жителів Стародавнього Дворіччя називають клинописом. Кожний знак складав ся з кількох клинців. Він позначав або окремий склад, або ціле слово, як і єгипетський ієрогліф. Загалом було вироблено близько тисячі таких знаків. Виникнувши у Південному Дворіччі, клинопис дуже швидко поширився серед народів Передньої Азії. Знаки клинопису читались однаково будь-якою грамотною людиною – шумером, аккадцем, хеттом, ассирійцем, еламітом чи персом.

Школа Навчитися читати й писати в Дворіччі було не менш складно, ніж в Єгипті. Тут існували школи для дітей, де готували чиновників-писарів. Школи називались «будинками табличок». Очолював школу директор, якого називали «батьком будинку табличок». Учні називались «синами будинку табличок», а помічник учителя – «старшим братом». «Старший брат» виготовляв таблички-зразки, які потім переписували учні. Він перевіряв письмові завдання й примушував учнів розповідати вивчені ними уроки. До школи записували 5-7-річних дітей, в основному хлопців. За навчання батьки вносили плату, не рахуючи додаткових подарунків.

Життя учня було зовсім не райським. Уроки відбувалися щоденно і продовжувались від сходу до заходу сонця. Учні сиділи на циновках, розстелених на глиняній підлозі. «Шкільне приладдя» складалося тільки з грудок глини, води в мисках та паличок для письма. Класів не існувало, молодші і старші учні вчилися разом. В одній школі навчалося 20-30 дітей. Молодші вчилися розминати глину та ліпити таблички. Старші переписували слова. Помилки змивали водою. Найстарші переписували міфи та легенди, твори звіздарів та математиків, закони царів. Вчилися в школі по-різному. Одні засвоювали матеріал добре, інші абияк. Не досить здібних і ледачих учнів карали. Для цього при школі тримали спеціального наглядача, якого називали – «власник батога» чи «озброєний ломакою». Навчання у школі більшість учнів закінчувала у 20-25-річному віці. Випускники шкіл призначалися на вигідні посади: чиновник, писар, воєначальник, збирач податків тощо.

Наукові знання Найбільших успіхів жителями Дворіччя було досягнуто в математиці й астрономії. День вони поділяли на двадцять чотири години, одну годину на 60 хвилин, а одну хвилину – на 60 секунд. Вавилоняни добре знали чотири арифметичні дії і залишили нам таблиці множення і ділення від 1 до 180 000, якими широко користувалися у повсякденному житті. Вавилонянам була відома теорема, що пізніше одержала назву теореми Піфагора. У Дворіччі було створено календар, який дістав поширення у всій Передній Азії. Рік ділився на дванадцять місяців, кожен з них складався то з 29, то з 30 днів, так що рік мав 354 дні. Помилка в порівнянні з сонячним роком виправлялася введенням високосного року, який складався не з дванадцяти, а з тринадцяти місяців.

Уже здавна жителі Дворіччя почали спостереження за небом. Вавилонські жерці створили зоряну карту. На ній було позначено всі небесні тіла, видимі для простого ока. Тоді ж було встановлено дванадцять знаків зодіаку (Овен, Тілець, Діва, Скорпіон та ін.). Жерці вміли передбачати сонячні та місячні затемнення. Земля уявлялася пласкою плитою, що плаває в океані. Зверху її накриває прозорий ковпак неба, по якому рухаються зорі. Вавилоняни вважали, що зорі впливають на долю людей і народів. Тому у Дворіччі широко практикувалося ворожіння по зорях. Люди, які займалися таким ворожінням, називалися астрологами (від «астра» – зірка).

Певних успіхів досягла у Дворіччі медицина. Лікарі поділялися на терапевтів і хірургів. Вважалося, що причиною хвороби є вселення в організм людини злого духа, демона хвороби. Тому лікарі-терапевти повинні були виганяти їх звідти через замовляння, молитви, чаклунство, спалення статуеток відьом тощо. З рослин виготовляли ліки: настойки, мазі, порошки. Вавилонські хірурги вміли робити складні операції на оці. Причому в разі невдачі їх очікувало суворе покарання (відрубували кисть руки). Культура Стародавнього Дворіччя мала великий вплив на сусідні народи і країни. Багато культурних досягнень, якими користується сучасне людство, в зародковому вигляді було вже відомо шумерам, аккадцам та вавилонянам. Від них ці досягнення перейшли до інших народів, які розвивали їх далі.

Архітектура та скульптура Війни та невблаганний час знищили більшість архітектурних пам'яток Дворіччя. До того ж основним будівельним матеріалом для шумерів, аккадців і вавилонян була необпалена цегла, на жаль, недовговічна. Храми і палаци будували на штучних підвищеннях, щоб урятувати їх від повеней. Кожна будівля, житло, храми, палаци, масивні мури із зубцями та баштами були своєрідною фортецею, оскільки доводилось постійно захищатись від ворогів. Споруди мали квадратну або прямокутну форму. Зовні у них не було вікон, тільки двері. Прикладом може слугувати Палац Саргона II у Дур-Шаррукені. Він стояв на високій прямокутній насипній земляній платформі. На ній були такі самі оборонні баніти, як і на мурах. У центрі палацу – великий двір. Ліворуч від нього розташовувалися житлові приміщення, прямо – святкові, праворуч – господарські. Кожна з цих трьох частин мала менші, ніж центральний, двори, розташовані майже хаотично.

На відміну від шумерів і вавилонян, ассирійці споруджували свої храми з каменю й прикрашали їх скульптурами та рельєфами, які зображали сцени полювання, військові подвиги царів. Особливо виразними були тварини У Нововавилонському царстві митці відмовилися від традиційних сюжетів і досягли досконалості в прикрашанні будівель орнаментами.

Музика Вже на зображеннях шумерських майстрів можна побачити духові, ударні та струнні інструменти. Найпоширенішою була, очевидно, арфа. Існували навіть спеціальні «будинки музики», де збиралися городяни для того, щоб насолодитися віртуозною грою музикантів. Про поширення у Дворіччі цього виду мистецтва свідчить клинописна табличка із стародавнього міста Уґарит, на якій були написані ноти ассирійської пісні. Це найдавніший, відомий вченим, записаний музичний твір, який майже на 1500 років старший за папірус із нотами з Греції.

Домашнє завдання Повторити Параграфи по Дворіччю