Визначте правильнi формулювання Іменник - це частина мови, яка має значення дії предмета. Іменники бувають власнi й загальнi. Iменники подiляються на icтoти i неживі предмети. Власнi iменники пишуться з великої букви. До власнux iменникiв належать тiльки iмeнa та прiзвища людей. Бiльшiсть iменникiв мають форму однини i множини. Iменники в реченнi виступають тільки пiдметом i додатком.
Тема: Рід іменника Мета заняття: Навчальна: повторити й поглибити знання студентів про іменник як частину мови, сформувати поняття про подвійний рід та паралельні родові форми; розвивати вміння знаходити та визначати рід іменників у висловлюваннях, їх роль у реченнях; підвищити якість знань з української мови, щоб упевнено почуватися під час складання ЗНО. Розвивальна: розвивати інтерес до предмета; стимулювати творчі здібності студентів. Виховна: виховувати естетичні почуття, увагу, зосередженість любов до рідного слова.
Запам’ятайте рід іменників ! Біль, насип, нежить, перекис, продаж, Сибір, собака, степінь, ступінь, толь, тюль, фенхель, шампунь, дріб, ярмарок, степ Антресоль, бандероль, вермішель, заполоч, каніфоль, нехворощ, путь, ретуш, розкіш, фланель, шагрень, бешамель Ґандж, дрож, купіль, фальш, харч
Вправа 2 Прочитайте речення, у яких є іменники спільного роду 1. Ніхто не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні, й приблуди, і орди завойовників-заброд! В. Симоненко 2. Як вийшла бабище старая, кривая, горбатая, сухая, запліснявіла, вся в шрамах... І. Котляревський 3. У забіяки руки сверблять, у базіки – язик. Народна творчість І вдень він даремне розваги шука, а потім по ночах марою блука, обходить всі зали й кімнати. Леся Українка 5. Сказали б раніше, нізащо. Ніхто б не повірив, що ти, Онищенко Климе, ледащо. Л.Первомайський 6. Рука ніби дитяча, але білий м’який манжет край чорного потертого рукава явно дорослої людини. О. Іваненко
Фемінітиви - граматичні форми на позначення осіб жіночої статі: кравець -кравчиня, продавець - продавчиня. Оповідання І. Єфремова «Юрта Ворона» «Фомін насупився, зітхнув і, щоб перевести розмову, запитав: - Ваша дружина, теж геологом працює? - Так, - усміхнувся Александров, - справжня геологиня! - Як це ви сказали - «геологиня»? - перепитав Фомін. - То я навчився так називати від студентів. Мені подобається, і, здається, так правильніше. - Чому правильніше? - Та тому, що в царські часи в жінок не було професій та всі спеціальності називалися в чоловічому роді, для чоловіків. Для жінок же залишалися найнепрестижніші: курсистка, машиністка, медичка. І досі ми дихаємо старими пережитками, кажемо: лікар, геолог, інженер, агроном. Жінок-фахівців майже стільки ж, як і чоловіків, і виходить мовна нісенітниця: агроном пішла в поле, лікар зробила операцію. Або доводиться додавати: жінка-лікар, жінка-геолог. Наче спеціаліст другого сорту, чи що...»
Іменники подвійного роду та паралельні родові форми Іменники подвійного роду можуть позначати як істот, так і неістот; вони мають відтінок згрубілості й утворюються за допомогою суфікса –ищ(е): вовчище, гарбузище, бабище, відьмище, дівчище, ручище. Паралельні форми роду мають такі іменники: абрикос- абрикоса, африкат- африката, банкнот – банкнота, жираф – жирафа, зал – зала, оазис – оаза, плацкарт – плацкарта, манжет – манжета, птах – птаха, сусід – сусіда.
Рід невідмінюваних іменників Назви осіб чоловічої статі – іменники чоловічого роду, жіночої статі – жіночого роду маестро, портьє, мачо мадам, леді Назви тварин – іменники чоловічого роду поні, шимпанзе, кенгуру, какаду, фламінго, але: цеце – ж. р. Назви неістот – іменники середнього роду резюме, таксі, бюро, журі, хобі Географічні назви – рід визначається за загальною назвою Капрі (острів) – ч.р., Сочі (місто) – с.р., Міссісіпі (ріка) – ж.р.