Про матеріал
З давніх – давен існувала така традиція: кожен повинен знати свій рід до сьомого коліна поіменно. З кожним членом роду були пов’язані цікаві історії, події. Чим більше людина знала про свій рід, тим довше жила пам'ять про померлих родичів, тим більше берегли і підтримували живих. Тож у нас, українців, завжди існував дуже тісний зв'язок між поколіннями.
На багатьох українських рушниках, вишиванках та керамічних виробах квітне, простягає догори дивні гілки незвичайне дерево. На ньому ростуть різноманітні квіти, а на самісінькій вершині співають райські пташки. Сонячні промені торкаються верхівки цього дерева. І воно, здається, досягає неба. Наші пращури малювали, вишивали це дерево скрізь, шанували і обожнювали його, передавали таке трепетне ставлення до нього своїм дітям і онукам.