Презентація "Роман як жанр літератури, його формування і провідні ознаки. Різновиди роману 19 ст. Значення Ф.М. Достоєвського для розвитку соціально-філософського і психологічного

Тема уроку Роман як жанр літератури, його формування і провідні ознаки. Різновиди роману 19 ст. Значення Ф.М. Достоєвського для розвитку соціально-філософського і психологічного роману Федір Михайлович Достоєвський - один з найбільш геніальних письменників у світі. Його твори перекладені майже на всі мови світу

Геніальні цитати Достоєвського, які змушують задуматися Світ врятує краса Без великодушних ідей людство жити не може. Кожна людина несе відповідальність перед усіма людьми за всіх людей і за все. Твориться суспільство моральними началами. Талантові треба співчуття, йому потрібно, щоб його розуміли. Нічому не дивуватися є, зрозуміло, ознака дурості, а не розуму. Найсерйозніші проблеми сучасної людини відбуваються від того, що вона втратила відчуття осмисленої співпраці з Богом у Його наміри щодо людства. Недостатньо визначати моральність вірністю своїм переконанням. Треба ще безперервно збуджувати в собі питання: чи вірні мої переконання? Щастя не в щасті, а лише в його досягненні. Співчуття є найголовніший і, може, єдиний закон буття всього людства. Істина без любові – брехня. Любити людину – означає бачити її такою, якою її задумав Бог

Роман як жанр літератури, його формування і провідні ознаки. Різновиди роману 19 ст. Роман — літературний жанр, великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів Слово роман походить від назви романської мови — romanus. Перші романи з’явилися в добу античності (період пізнього еллінізму), але самого поняття «роман» тоді ще не було. У добу Середньовіччя романом називали будь-які твори, написані романською мовою (французькою, італійською, іспанською, португальською та ін.), а не латиною. У середні віки були створені «Роман про Александра», «Роман про Трою», «Роман про Енея» та ін. Згодом цим словом почали називати епічні твори значного обсягу різноманітної тематики та будови.

Ознаки роману

Роман як жанр літератури Літературний жанр - це умовне об’єднання художніх творів за певною структурою та спільними ознаками зображення дійсності За змістом Античний Середньовічний Бароковий Романтичний Сентиментальний Просвітницький Реалістичний Модерністський Постмодерністський

Михайло Андрійович Достоєвський Марія Федорівна Нечаєва Мати письменника – Марія Федорівна, була веселою та світлою жінкою. Любила поезію. Її життя обірвалося у 1837 році від сухот, коли Федору було 16 років. Михайло Андрійович Достоєвський (народився у 1788 р. в с. Війтівці, Подільської губернії у родині греко-католицького священника) із 1802 року навчався в духовній семінарії при Шаргородському Миколаєвському монастирі, у 1809 р. був скерований на навчання у московське відділення медико-хірургічної академії. У 1812 р. працював у військовому госпіталі, у 1813 р. — у Бородинському піхотному полку. У 1816 р. отримав звання штабс-лікаря. Одружився 14 січня 1820 р. з Марією Федорівною (Нєчаєвою).

Народився Федір Михайлович Достоєвський 11 листопада 1821 року у Москві. Його батько працював лікарем у Маріїнський лікарні для бідних, на території якої пройшли дитячі роки хлопчика. Він та його брат Михайло вчились у приватному пансіоні. Брати товаришували, їхнім кумиром був Й.Ф. Шиллер. Дружба та духовна близькість між ними зберігалась і в зрілі роки. Хоча Достоєвські походили з колись дворянського роду, спосіб життя родини був типово різночинський. Михайло Андрійович Достоєвський був людиною дуже скупою, але не шкодував грошей на виховання своїх дітей. Сам письменник двояко ставився до батька – співчував йому і відчував близькість із ним. У 1831 році батько Достоєвського придбав дві невеликі садиби в Тульській губернії із сотнею кріпаків. Риси деспотизму і неконтрольованої влади посилювалися в ньому. Він жорстоко відносився до кріпаків, що призвело до трагедії: М. Достоєвського вбили 1839 року його ж кріпаки.

Українське коріння Більшість дослідників життя і творчості видатного письменника Федора Достоєвського відстежують його походження від дворянського роду Данила Ртищича, який 1506 року отримав село Достоїв на Берестейщині (територія теперішньої Білорусі) від назви якого й пішло прізвище Достоєвських. Одна з гілок роду Достоєвських перебралися на Волинь. З українських предків письменника єдиним реальним предком є дід письменника – подільський священик Андрій Достоєвський, який не мав дворянського звання. В 1781 році місцева громада обрала священиком села Війтівці Андрія Достоєвського. Андрій Достоєвський, дід письменника, був священиком у 1782 – 1820 рр., своє ім'я підписував по-українськи – «Андрій». Андрій Достоєвський був освіченою людиною, поетом. Один з його віршів надруковано в «Богогласнику», друкованій збірці української релігійної поезії, яка вийшла в світ у Почаєві в 1790 – 1791 роках в двох томах. В ньому з'явився друком акростих Андрія Достоєвського «Пень покаяння». У Андрія Достоєвського було восьмеро дітей. У документі про закінчення подільської семінарії Михайлом Достоєвським зазначено, що народився він у Війтівцях під Вінницею. Він залишив семінарію в 1809 році після завершення загальноосвітнього курсу, відмовився готуватись до сану священика і без згоди батька залишив Кам’янець-Подільський, поїхав до Москви, де став студентом медико-хірургічної академії. У 1812 році під час Вітчизняної війни Михайла з 4-го курсу мобілізували до госпіталю. Лише згодом він завершив навчання і став дипломованим лікарем. Зв'язків із своїми рідними Михайло не підтримував.

Навчання та служба 1834-1837 роки. Приватний пансіон Л.І. Чермака в Москві. Реалізувати свої гуманітарні нахили – вступити до Московського університету брати Достоєвські не змогли. Злидні примусили набути практичної професії. Навесні 1837 року батько привіз Федора та його старшого брата Михайла до Петербурга для вступу в Інженерне училище. Федір Достоєвський вступає до Головного інженерного училища, а його старший брат помилково був визнаний хворим та розпочав військову службу, працював у Ревелі. Федір Достоєвський після першого курсу був залишений на другий рік через різку відповідь викладачу алгебри, хоча загалом мав хороші оцінки та старанно вчився. Від усіх інших одноліток Достоєвського відрізняла пристрасть до літератури. Захоплювався театром, балетом, музикою. 1843 року закінчив училище, отримавши звання інженера підпоручика. Працював у креслярському Інженерному департаменті. Але через рік вийшов у відставку, щоб зайнятися літературною працею, хоча жодних засобів до існування він не мав.

Брат Михайло Старший брат - Достоєвський, Михайло Михайлович Обидва брата росли разом і були надзвичайно дружні між собою, але відрізнялися характерами. Старший Михайло був менш жвавий, енергійний і гарячий, ніж брат Федір, який був у всіх проявах своїх справжній вогонь. У 1864 році Достоєвський почав видання журналу «Епоха», але в липні цього року помер.

Початок літературної діяльності У 1843 році - перекладав «Євгенію Гранде» Бальзака. Свій творчий шлях він почав повістю «Бідні люди» (1846), написаною у формі роману в листах. Це історія пробудження, піднесення й падіння, нарешті повного знищення людської душі через соціальні причини. Уже в першому своєму творі Достоєвський звертається до теми «маленької» людини. М.Некрасов так відгукнувся на дебют Достоєвського: «Новий Гоголь явився!» Його запрошують на петербурзькі літературні салони. Відбулось знайомство з І.С. Тургенєвим та багатьма знатними на той час митцями і критиками. Але наступні його твори: «Двійник» (1846), «Хазяйка» (1847), «Білі ночі» (1848), «Неточка Незванова» (1849) – були не прийняті критикою. У наступній повісті «Двійник» (1846) Достоєвський знову ставить питання про роль соціального середовища, конкретних життєвих обставин у долі людини. Достоєвський дуже хворобливо відносився до критики над своїми творами. Через це йому не вдалося знайти друзів у літературному середовищі, після свого дивовижного дебюту молодий письменник відлякав знайомих своїм характером. Відбувся конфлікт із Некрасовим, Тургенєвим, Панаєвим.

Літературна діяльність Достоєвського була перервана 23 квітня 1849 року арештом, пов'язаним з його участю у справі петрашевського гуртка. Членом гуртка був і Достоєвський. Вісім місяців провів письменник в Олексіївському равені Петропавлівської фортеці. На суді йому було пред'явлене звинувачення у розповсюдженні забороненого листа В. Бєлінського до М. Гоголя і винесено вирок до страти. 22 грудня 1849 р. Достоєвський разом з іншими петрашевцями перебував у Петербурзі на Семенівському, в очікуванні смертної кари, але за кілька хвилин до страти її відмінили за високим розпорядженням. Ці десять страшних хвилин очікування смерті увійшли в творчість письменника як символи людських страждань і, зокрема, знайшли відображення у його романі "Ідіот". На письменника очікували нові випробування. В Різдвяну ніч його сильно побили, та етапом відправили до Сибіру. Буташевич-Петрашевський Михайло Васильович

Каторга. Сибір Чотири роки каторги в Омську, далі — Солдатчина в Семипалатинську. Тут він палко закохався у Марію Дмитрівну Ісаєву, яка пізніше стала його дружиною. Але кохання та семирічний шлюб з нею не принесли йому щастя.

Сибір і каторга Від зими 1850 року Достоєвський перебував в Омському острозі. Йому було заборонено писати, проте він спостерігав життя каторжан. Достоєвський хотів зблизитися з каторжанами, але для них дворянин був чужим. Так Достоєвський переконався в тому, що між народом і дворянством знаходиться прірва. В острозі Достоєвський звертається до Біблії. Для Федора Михайловича починається духовний пошук нових шляхів розвитку Росії, що закінчився у 1860-х роках. Місце служби в м. Семипалатинську Караульне приміщення в Омській фортеці На каторзі

У 1859 р. Федір Достоєвський повертається до Петербурга, де виступає на літературних вечорах. У цей період були опубліковані повісті "Дядечків сон" та "Село Степанчиково і його мешканці" (обидві 1859 р.), а також перший роман "Зневажені та скривджені" (1861). Перебування на каторзі письменник змалював у книзі "Записки з Мертвого дому" (1861-1862), яка мала надзвичайний успіх. Разом з братом Михайлом він організував і видавав журнали "Время" (1861-1863) та "Эпоха" (1864-1865), в яких друкувалися твори не лише Достоєвського, а й інших відомих письменників того часу. Закордонні мандрівки У 1862 р. та 1863 рр. письменник здійснює закордонні мандрівники. Його цікавить європейське життя, люди, їх побут та звичаї. Виходять у світ "Зимові нотатки про літні враження" (1863), "Записки" (1864), які набагато випередили проблематику та образну систему наступних романів. Повернення. Петербург

Проте біди та страждання не полишали письменника: смерть дружини, велике пристрасне почуття до А. Суслової та болісний розрив з нею. Ці мотиви надалі знайшли відображення в повісті "Гравець" (1866). Після банкрутства журналу "Эпоха" залишились великі борги. Письменник мріяв про вільну працю, одна змушений був продавати видавцям ще не надруковані романи. Творчість — це життя Достоєвського. Він реалізує свій давній задум — роман "Злочин і кара", який із січня 1866 р. починає друкуватися в "Руском вестнике" і приносить авторові світову славу. В період роботи над рукописом цього роману та повістю "Гравець" він запрошує стенографістку — молоду дівчину Ганну Григорівну Сніткіну, яка згодом стала його дружиною, другом, помічником. Але борги та кредитори заважали подружжю насолоджуватися сімейним щастям. Письменник вимушений був поїхати до Європи, де перебував із сім'єю з 1867 по 1871рр. У період були написані визначні романи "Ідіот" і "Біси". Але поза батьківщиною Достоєвський не міг довго жити й працювати, і він повертається до Росії. Анна Григорівна Сніткіна стала другою і останньою дружиною геніального російського письменника Федора Михайловича Достоєвського. Ця неймовірна жінка вписала себе в історію не тільки як одна з перших представниць прекрасної статі в сфері російського підприємництва, але і як геніальна жінка. А. Суслова

Нескладно здогадатися, що характер у настільки незвичайної людини, як Федір Михайлович, був не ангельським. Все життя його мучила епілепсія, яка страшенно виснажувала організм. Всі тягарі і поневіряння Сніткіна пережвала з неймовірною мужністю. Вона народила 4 дітей і прожила 14 років у шлюбі зі своїм геніальним чоловіком аж до його смерті. «Сонце мого життя – Ф.М. Достоєвський» Анна Сніткіна

У 1873 р. починає працювати над "Щоденником письменника". Спочатку твір друкують у журналі "Гражданин", а з 1876 р. він виходить самостійним виданням. Його художня форма унікальна. Поряд з публіцистичним, літературно-критичним матеріалом тут містяться "сюжети" з життя сучасної дійсності, а також художні твори, "щоденникова проза": "Бобок", "Сон смішної людини", "Хлопчик з Христа на ялинці" та ін. У 1875 р. виходить роман "Підліток", в якому відображені головні філософські, соціальні моральні пошуки письменника. 1877 — Достоєвського обрали почесним членом Академії наук. Він уже завоював загальну славу та визнання. Але здоров'я письменника значно погіршилося. 1878 року від нападу епілепсії помер син Федора Михайловича, Олексій. Письменник тяжко переживав втрату сина. Відбулася бесіда Достоєвського із старцем Амвросієм в Оптинській пустині. До авторів славетних романів прийшло загальне визнання: він був відомий у Росії й на Заході. Але здоров'я письменника погіршувалось, давалися взнаки каторга та тяжкі роки боротьби за життя і творчість. Його улюбленим місцем відпочинку та роботи була Стара Руса, невелика містечко під Великим Новгородом, де він наймав дачу. Саме там у 1879-1880 рр. Достоєвський працював над романом "Брати Карамазови", останнім твором, який залишився незавершеним. За півроку до смерті, 8 червня 1880 року він проголошує свою відому промову на урочистому відкритті пам'ятника Пушкіну в Москві, в якій розкриває національне та всесвітнє значення російського поета, говорить про братерство всіх людей на Землі. ». У січні 1881 року хвороба Достоєвського ускладнюється. 27 січня Федір Михайлович попрощався із дружиною та дітьми, попросив передати синові Євангеліє, що той отримав від дружин декабристів у Тобольську. Ввечері того ж дня Достоєвського не стало. 9 лютого 1881 р. Достоєвський помер 1873 – 1881 роки

Чи можна вважати Ф. ДОСТОЄВСЬКОГО сучасним письменником? Твори Ф.М. Достоєвського сьогодні чи не найвідоміші у світі серед російських класиків. Увесь світ читає Достоєвського. Отже, у його творчості є щось таке, що змушує звертатися до творів письменника знову й знову. Достоєвський поза часом. Його думки так само актуальні зараз, як і у його час, і пізніше. Це думки про життя і смерть, про злочин і кару, про сенс життя і ціну життя. Презентацію підготувала вчитель зарубіжної літератури Бучацького ліцею імені святого Йосафата Яремко М.Ф.