1. Внутрішня і зовнішня політика Єлизавети ІВідновила державні інститути, які занепали від часу смерті батька, а також провела деякі перетворення у дусі Просвітництва. За її наказом скасували внутрішні мита, але збільшилися розміри податків на зовнішню торгівлю, що оживило комерцію всередині країни. У країні постали перші банки.Єлизавета І (1741-1761).
Єлизавета І скасувала обов’язкову дворянську службу і дозволила дворянам володіти селянами та землею. З 1755 р. селян, які працювали на створених ще Петром заводах, пожиттєво було прикріплено до них. У 1760 р. дворянам-землевласникам (поміщики) було дозволено замість того, щоб давати рекрутів до армії, відправляти своїх кріпаків на поселення до Сибіру. Було скасовано смертну кару, але не тортури. Навпаки, солдатів та селян карали дуже жорстоко. У 1750 р. Єлизавета І дозволила Гетьманщині вибори гетьмана. Ним став Олексія Розумовського.
У 1744 р. вийшов указ про розширення мережі початкових шкіл. Було відкрито перші гімназії в Москві й Казані. У 1755 р. був заснований Московський університет, а в 1757 р. — Академія мистецтв. За проектом архітектора Франческо Растреллі в 1754 – 1762 рр. був збудований Зимовий палац — головна резиденція російських монархів.
Економіка Росії залишалася аграрною. Частка міського населення майже не збільшилася і становила близько 4 %. Промисловий розвиток все-таки пришвидшився. Більш як удвічі зросла виплавка чавуну, збільшилася кількість мануфактур. Наприкінці XVIII ст. в країні діяло 1200 великих підприємств. Проте російська промисловість залишалася мануфактурною і кріпосницькою, що зумовило її відставання від Західної Європи. Значно збільшилося вивезення російських товарів до інших європейських країн, у т. ч. через чорноморські порти. На зовнішні ринки Росія постачала лише СИРОВИНУ, а ввозила готові промислові товари.
Катерина ІІ реорганізувала Сенат. Наказала скликати «Комісію з Уложення» (1767 – 1769) – орган, який мав би чітко регламентувати права та обов’язки суспільних станів в імперії. Проте комісія не змогла виконати своє завдання і була розпущена. У 1763-1764 рр. за наказом Катерини ІІ було проведено секуляризацію: величезні церковні земельні володіння та майно конфіскували на користь держави. Це збагатило державну скарбницю та підірвало самостійність Православної церкви.
У 1773 – 1775 рр. на Уралі та Поволжі спалахнуло повстання козаків і селян під проводом Ємельяна Пугачова. Придушення повстання Є. Пугачова стало приводом до адміністративної реформи, за якою місцева влада передавалась дворянству. Катерина ІІ підтвердила звільнення дворян від державної служби. У 1785 р. Катерина ІІ видала «Жалувану грамоту дворянству», чим законодавчо оформила права та привілеї російського дворянства і прирівняла до нього українську козацьку старшину.
Створено мережу міських шкіл, відкрито училища, закладено основи жіночої освіти. У Петербурзі заснували Учительську семінарію, де вперше в Росії стали готувати вчителів. У 1764 р. в Петербурзі було відкрито Смольний інститут (Виховне товариство шляхетних дівчат). Російська академія наук стала однією з провідних в Європі. Діяли обсерваторія, фізичний кабінет, анатомічний театр, ботанічний сад, інструментальні майстерні, бібліотека. Однак працювали в академії переважно зарубіжні вчені.
Указом 1783 р. було створено «Комісію для складання записок про давню історію, переважно російську». У створенні нової версії історії Російської імперії брала безпосередню участь імператриця. Вона перечитувала всі напрацьовані комісією матеріали, вносила виправлення, писала й свій текст історії, особисто уклала родовід руських князів. У підсумку було написано фальшиву версію історії Російської імперії. Усупереч історичній правді, витоки Російської імперії пов’язувалися з Київською Руссю (Русь-Україна). Імперська історія стверджувала право росіян на державотворчу й культурну спадщину Русі-України.
3. Зовнішня політика Катерини ІІУ ході російсько-турецьких війн 1768 – 1774 та 1787 – 1791 рр. Російська імперія захопила Південь України та Крим, а також встановила протекторат над Грузією. Катерина ІІ взяла активну участь у поділах Польщі, завдяки яким здобула Правобережну Україну, Східну Білорусь, Курляндію та інші землі. Водночас Російська імперія продовжувала колонізацію Далекого Сходу – вела війни з чукчами, заснувала поселення на Алясці.
Катерина ІІ ліквідувала автономні права Гетьманщини, Слобожанщини і Запорожжя, всі станові привілеї українського козацтва, у 1783 р. запровадила кріпацтво. У квітні 1783 р. Росія окупувала Крим. Після ліквідації Кримського ханства були засновані або перейменовані міста Катеринослав, Херсон, Павловськ, Севастополь, Сімферополь, Миколаїв, Одеса. У 1781 – 1783 рр. на території Гетьманщини проведено нові адміністративні перетворення, утворювалося Малоросійське генерал-губернаторство. Українські землі було перетворено на пересічну частину Російської імперії – Малоросію.
Загальна кількість нових підданих, яких отримала Росія внаслідок завоювань, сягнула 7 мільйонів. Становище підкорених народів було нерівним. Ледь не для кожної спільноти уряд уводив особливий економічний, податковий і адміністративний режим. Так, німецькі колоністи були звільнені від сплати податків державі та від інших повинностей. Для євреїв була введена «смуга осілості», яка обмежила територію їхнього розселення.
Норман Дейвіс, англійський історик. Російські історики... вдаються до термінів «національні завдання» та «збирання земель». Насправді Росію та її володарів охопило шаленство територіальних загарбань. Ота гонитва за землями була симптомом патологічного стану, породженого великою неефективністю... Яка страшна іронія криється в тому, що найбільша у світі країна потребувала дедалі більшої кількості земель і людей, аби позбутися свого чуття непевності... і винагородити роздуту державну машину, яка стерегла трон Романових.