Презентація: Розділ 6. Тактична підготовка. "Використання укриття на полі бою та рельєфності поверхні землі. Нанесення гриму та маскування зброї".

Розділ 6. Тактична підготовка. Тема : Використання укриття на полі бою та рельєфності поверхні землі. Нанесення гриму та маскування зброї. Викладач «Захисту України» ДНЗ «Жашківський АТПЛ» Ірина Бойко

Щоб краще воювати з ворогом, треба стати для нього непомітним. Місцевість відчутно впливає на бойові дії. Лягати на землю після чергової перебіжки краще не за укриття, а поряд з ним на відстані 1-2 м і потім заповзати за нього. Перед здійсненням чергової перебіжки слід відповзати від укриття вправо (відхилення куль зброї ворожого стрільця за рахунок деривації).

Якщо під час перебіжок способом «від укриття до укриття» несподівано солдат потрапляє під ворожий вогонь, не слід добігати до чергового укриття. Краще відразу впасти на землю і щільно до неї притиснутися.

Нерівності рельєфу і дрібні складки — це лощини, яри, горби, канави, ями, воронки; місцеві предмети — гаї, чагарники, сади, будівлі, посіви надійно укривають від повітряного і наземного спостереження супротивника. Що більше на місцевості складок, різних предметів, різноманітної рослинності, то строкатіше її тло і тим легше сховатися від спостереження супротивника.

Ліси — найкращі місця для таємного пересування, тому що дерева обмежують діапазон спостереження із землі, а листяний покрив приховує від повітряної розвідки. І навпаки, відкрита місцевість є найбільш небезпечною.

У пошуках безпечного місця не бажано користуватися очевидними і легкодоступними укриттями. Супротивник насамперед стріляє в очевидні укриття. Більше того, він може спеціально обладнати їх, щоб заманити і знищити там атакуючих.

Щоб уберегтися від вогневого ураження, а особливо від ворожого снайпера, солдату треба навчитися основам природного маскування — уміло пристосовуватися до місцевості, використовувати її маскувальні властивості. Найнадійніший засіб — це заритися в землю і стати непомітним, маловразливим.

Маскування — у військовій справі — вид бойового забезпечення, що організовується та здійснюється у воєнний та мирний час з метою приховування від противника складу сил власних військ і введення його в оману стосовно власних намірів та розташування своїх військ, споруд, вогневих позицій тощо.

Щоб стати зовсім непомітним, потрібно використовувати природні чи технічні засоби і особливо місцеві підручні матеріали: гілки, дерева, солому, верхній шар ґрунту, дерн, сніг — усе те, що є поблизу від замаскованого об’єкта.

Маскувальні фарби (військовий грим) виробляють у трьох формах: - крем-фарба;- фарба-спрей; - паста. Фарба, яку виробляють у формі крему, має середню густину певного кольору. Її наносять на обличчя та шию зазвичай руками. Витрата фарби може бути значною через те, що за допомогою рук непросто наносити склад тонким шаром. Тримається таке маскування доволі довго. Змити грим можна за допомогою звичайного мила. Містяться маскувальні крем-фарби або в тубах, або у невеликих баночках.

Треба починати наносити достатньо гриму зі світло-коричневої фарби у заглиблення обличчя, зокрема на ділянки навколо очей, потім на скронях і вилицях, під носом та нижньою губою, а на решту ділянок – темніші. Зокрема, такі виступаючі частини голови, як чоло, вилиці, ніс, щоки, вуха і підборіддя, потрібно зафарбовувати темними кольорами. Це маскує світлі ділянки обличчя і робить розпливчатими його риси.

Далі симетрично розфарбовують ділянки в напрямку від носа на щоки, підборіддя та чоло й куточки губ, які відбивають світло, а у спеку на них рясно виступає піт. Грим на відкриті ділянки тіла потрібно наносити широкими непаралельними діагоналями темно-зеленого або чорного кольору, починаючи від чола і скронь. Завдяки цьому стають непомітними вертикальні і горизонтальні лінії очей, носа і рота.

Потім пальцями в напрямку від очей до шиї потрібно розтерти всі пофарбовані ділянки для рівномірного переходу кольорів один в одного . За можливості й кінцівки покривають гримом так, щоб уникнути однотонності та ритмічності смуг. На ці ділянки треба наносити фарбу чорного кольору, але не занадто темного, ліпше деревним вугілля, яке не розпливається від поту та води.

Особиста зброя є головним предметом, який необхідно особливо ретельно маскувати, тому що її правильні, геометричні деталі мають неприродний вигляд на тлі природи і демаскують бійця. Приклад і ствол зброї бажано забарвити під колір відповідної місцевості, наприклад пустельної або засніженої.

Але камуфлювати (маскувати) зброю треба обережно, щоб це не вплинуло на її роботу, чистоту огляду. Не можна допустити, щоб елементи камуфляжу торкалися групи затвора. Камуфляжна сітка відповідного кольору надягається на приклад і ремінь (та оптичний приціл у снайперської зброї), потім, щоб приховати її характерний обрис, надівають сітку з обробкою.

Антабки і карабінчики необхідно обов’язково обмотати тканиною, щоб вони не блищали та не цокали. Є снайперська зброя зі спеціальним покриттям проти відблисків у колірних гамах під тип місцевості.

Вимоги до вибору місця для ведення вогню і спостереження: характер (відкрита, напівзакрита, закрита, прохідна, важкопрохідна тощо); рельєф місцевості (рівнинна, гірська, степова, лісиста, болотиста тощо); стан ґрунту (легкий, середній, важкий).

Тільки переконавшись у правильності вибору місця, бажано з максимальним використанням природного укриття, солдат може починати рити окоп для стрільби . Окоп — відкрита земляна споруда для ведення вогню стрільцем.

Дякую за увагу