Презентація " Розвиток культури України у 19 столітті"

РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ У ХІХ СТОЛІТТІ. ЧАСТИНА І

ПЛАН УРОКУПОЗИТИВНИЙ ТА НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК КУЛЬТУРИОСВІТА ТА НАУКА

{CF41 D733-59 A2-4 BB4-9 BEA-08553 E354138}Негативні фактори. Позитивні фактори. Територія України входила до складу Російської й Австро-Угорської імперій, де український народ зазнавав важкого соціального й національного гноблення. Водночас в Україні спостерігається зародження загальноєвропейських просвітницьких ідей. Згідно з Валуєвським циркуляром 1863 р. заборонялося видавати українською мовою релігійні та наукові твори. Значна кількість людей сприймає ідею про те, що носієм суверенітету є народ. Емським указом 1876 р. уводилася жорстка цензура на українські книги, які ввозилися з-за кордону, заборонялося вживання української мови на сцені. Вагому роль в обґрунтуванні та поширенні цих ідей відіграла національно свідома інтелігенція. Аналогічні заборонні заходи вживав й австрійський уряд на західноукраїнських землях – Галичині, Закарпатті, БуковиніРозвиток промисловості спонукав до створення мережі професійних навчальних закладів. Отже, попри складні умови розвитку української культури XIX ст. наш народ виявив велику життєздатність, талановитість і незламну силу волелюбного духу.

РОЗВИТОК ОСВІТИСистема шкіл в Україні не охоплювала початковим навчанням усіх дітей шкільного віку. Русифікаторська політика царизму в Україні уповільнювала розвиток національної школи. Наприкінці 50-х рр. XIX ст. на території України функціонувало лише 1300 початкових шкіл, в яких навчалося 67 тис. учнів.Із 1803 р. почали діяти чотири типи навчальних закладів:парафіяльні школи;повітові училища;гімназії;університети. Парафіяльні школи були початковими, тут навчалися упродовж 4 – 6 місяців у селах і до одного року в містах. У повітових училищах і професійних навчальних закладах (сільськогосподарських, фельдшерських) здобували освіту діти із заможних родин. Дворянство навчалося у гімназіях. Упродовж першої половини XIX ст. гімназії було відкрито в Одесі, Харкові, Києві, Чернігові, Полтаві, Катеринославі та інших містах. Із 1828 р. навчання в них тривало 7 років.

Розвиток промисловості спонукав до створення мережі професійних навчальних закладів. Так, у 1804 р. в Чернігові було відкрито перше в Україні ремісниче училище. Згодом у Полтаві й Херсоні відкрилися училища для підготовки службовців державних установ. В Одесі було відкрито садівниче училище, у Харкові – землеробське, у Кременці – землемірне, у Херсоні – училище торгового мореплавства. У 60 – 70-х рр. XIX ст. у сфері було проведено низку реформ. У 1874 р. усі типи початкових шкіл стали початковими народними училищами. У початкових народних училищах навчання здійснювалося за єдиним планом і програмою: тут вивчали закон Божий, письмо, читання, чотири дії арифметики, церковний спів. Були відкриті двокласні початкові училища, де викладали історію, географію, малювання тощо. У 1872 р. більшість повітових початкових училищ було реорганізовано в 6-річні міські училища. Наприкінці XIX ст. кількість початкових шкіл в Україні порівняно з 1856 р. зросла і досягла майже 17 тис. Прогресивні представники української інтелігенції організовували недільні школи для селян, робітників. У цих школах викладали гуманітарні та природничі дисципліни. Т. Шевченко написав «Букварь южнорусский». Проте за царським указом 1862 р. недільні школи було закрито. У 1864 р. було створено два типи гімназій: класичні і реальні. У класичних гімназіях третину навчального часу відводили грецькій і латинській мовам, а природознавство, хімію майже не вивчали. Випускники цих закладів без іспитів могли вступати до університетів.

УНІВЕРСИТЕТИНабула розвитку й вища освіта. У 1805 р. з ініціативи відомого вченого, громадського і культурного діяча Василя Каразіна було засновано Харківський університет.6 жовтня 1833 р. вийшов указ про заснування університету Св. Володимира в Києві. Третім університетом в Україні був Новоросійський (в Одесі), заснований у 1865 р. У Західній Україні продовжував інтенсивну науково-освітянську діяльність Львівський університет (з 1661 р.)У 1875 р. було засновано Чернівецький університет. Навчання тут здійснювалося німецькою мовою, але були також кафедри української мови та літератури

Поруч із цим були відкриті вищі спеціальні навчальні заклади – Ніжинський історико-філологічний інститут, Харківський ветеринарний інститут, Південноросійський технологічний інститут у Харкові, Київський політехнічний інститут, Вищу гірниче училище в КатеринославіПоступальним, хоча і складним, суперечливим, був розвиток науки в Україні, що, починаючи з другої половини XIX ст. зосередився переважно в університетах та спеціальних вищих навчальних закладах. Уряди Російської та Австро-Угорської імперії виділяли недостатньо коштів для проведення наукових досліджень, мало дбали про практичне використання здобутків науки, недовірливо ставилися до прогресивних учених. Особливо тяжко відбивалась офіційна ідеологія на розвиткові суспільних наук. Однак багато талановитих вчених плідно працювали на науковій ниві і досягли великих результатів.

РОЗВИТОК НАУКИВажливе місце у розвитку демократичної думки в Україні посідала творчість Михайла Драгоманова. Значні зрушення відбулися в історичній науці. Вагомим є доробок Миколи Костомарова (1817 – 1885). Роботи відомого історика Олександра Лазаревського (1834 – 1902) присвячені історії Лівобережної України. Важливою була діяльність Володимира Антоновича (1834 – 1908) – історика, археолога, етнографа і фольклориста. Проблеми вітчизняного мовознавства, теорії словесності, фольклору, етнографії ґрунтовно досліджував професор Харківського університету Олександр Потебня. Цілу низку праць з історії української мови, літератури й фольклору написав Павло Житецький (1837 – 1911)