Презентація Розвиток мовлення №2. Колоритно-стильові різновиди мовлення

Розвиток мовлення №2. Колоритно-стильові різновиди мовлення

Колорит — це певна тональність тексту, яка закладається мовцем, з метою викликати у слухача відповідний настрій, емоції, тон спілкування. Кожний текст більшою чи меншою мірою містить у собі стилістичний колорит своєї доби, хоча ми не завжди його й помічаємо, тому що самі живемо в колориті цієї доби... Колорит може залежати від умов і ситуації спілкування, особистості мовця, соціальних і рольових характеристик його (Л. Мацько).

Урочисте мовлення - це мовлення із приводу свята чи урочистості. Формально урочисте мовлення поділяють на два підвиди: офіційне (на офіційних урочистостях у вигляді вітальних промов) та неофіційне (переважно пов'язане з традиціями та звичаями народу, родини, колективу і т. ін.).

Офіційне забарвлення властиве діловому і зрідка приватному листуванню, а іноді й усній розмовній мові. Воно створюється вживанням офіційних звертань (слів з офіційно-ділової мови, описових синтаксичних зворотів), а також тим, що в такому листуванні немає займенників першої і другої особи однини тощо.

Інтимно-ласкаве забарвлення досягається насамперед використанням слів із суфіксами пестливості та вживанням епітетів з пестливим значенням і простих синтаксичних конструкцій, властивих розмовній мові. Воно доречне у розмовно-побутовому, епістолярному і художньому мовленні для вираження інтимної близькості, симпатії й подібних почуттів.

Фамільярний тон характеризується наявністю слів і словосполучень, які підкреслюють перебільшену невимушеність, надмірну розв’язність та безцеремонність у ставленні до співрозмовників. Емоційне забарвлення ввічливості або фамільярності може виявлятися в епістолярному та розмовно­побутовому стилях. Забарвлення ввічливості в мовленні досягається вживанням слів зі значенням пошани до особи, якій адресується висловлювання

Жартівливий, або гумористичний, колорит надається мові вживанням слів у невідповідному до ситуації значенні, контрастно-комічними зіставленнями, перебільшенням якостей осіб і предметів, про які йдеться у висловлюванні, невідповідними змістові висловленої думки висновками та іншими подібними засобами. До такого емоційного забарвлення вдаються в художніх творах та в розмовно-побутовому мовленні.

Сатиричний емоційний тон найчастіше спостерігається в публіцистичному, ораторському і художньому мовленні, а іноді й у розмовному. Найголовнішим мовним засобом сатири є вживання слів, за допомогою яких виражається презирство і зневага до потворних вчинків, обурення ними, а також глузливі означення-епітети, порівняння, архаїзовані лексика і синтаксичні конструкції, влучні дотепи тощо.

Суржик. Суржик буквально означає суміш жита з пшеницею, ячменю з вівсом та ін., а також борошно з такого зерна. У мовознавстві цим словом позначають мову, в якій штучно об'єднано без дотримання літературних норм елементи різних мов. Уживають суржик в Україні переважно у просторіччі, тобто в уснорозмовному спілкуванні, засміченому невмотивовано запозиченими (внаслідок українсько-російської інтерференції) російськими елементами. Це збіднена мова, позбавлена національного колориту, краси й виразності. Поширений у побутовому мовленні, суржик проникає на сторінки газет і журналів, на радіо й телебачення та в інші сфери суспільної діяльності, порушуючи літературні норми вимови, уживання слів, їх форм і написання. Боротьба з суржиком - одне з головних завдань у галузі підвищення культури української мови (К. В. Донець).

Домашнє завдання: Опрацюйте §4 підручника https://shkola.in.ua/1711-ukrainska-mova-10-klas-karaman-2018.html, відредагуйте поданий діалог