Презентація:"Рух Опору та його течії в Україні"

РУХ ОПОРУ В УКРАЇНІІсторія України 10клас

Основні дати

Рух опору. Це рух за визволення України від фашистських та інших тоталітарних поневолювачів;Складова частина антинацистського руху опору в країнах Європи, окупованих під час Другої світової війни.

Причини: ПРИЧИНИ РУХУ ОПОРУОкупація України загарбниками. Жорстокість окупаційного режиму. Цілеспрямована діяльність радянського керівництва з організації руху Опору на окупованих територіях.

Основні течії Руху Опору

На Волині й Поліссі розгорнувся самооборонний націоналістичний повстанський рух. Великі надії покладали провідники ОУН на «похідні групи», що були заздалегідь створені обома напрямами організації – бандерівцями й мельниківцями. Терор окупаційної влади. ВИКЛИКАВШирокий рух Опору в Україні

Націоналістична течія. Мета: Визволення від фашистських загарбників. Визволення від радянської влади. Відновлення української державності. Райони діяльності: Волинь. Галичина. Полісся. Організаційне оформлення:1941р. –»Поліська Січ» (Тарас Боровець – «Бульба»)14 жовтня 1942 р. – створення Української повстанської армії (УПА)- Д. Клячківський (Клим Савура), 1943 – 1950 рр. –Р. Шухевич ( Т. Чупринка). ОУН (ОУН – Б) – С. Бандера, боролися проти окупантів і Червоної армії.1941 р. комплектування з батальйонів «Нахтігаль» і «Роланд» Легіону українських націоналістів.30 червня 1941 р. ОУН проголосила «Акт відновлення Української держави» і сформувала національний уряд на чолі з Я. Стецьком.

Українська націоналістична течія. Мета: визволення України від окупантів (німців, більшовиків) та побудова незалежної Української держави. У 1940 р. відбувся розкол в ОУН на ОУН(М) (мельниківці на чолі з А. Мельником) та ОУН(Б) (бандерівці на чолі з С. Бандерою). ОУН(М) (мельниківці) виступали за співпрацю з німцями, сподіваючись на їх підтримку у створенні Української держави. ОУН(Б) (бандерівці) співпрацювали з німцями лише на початковому етапі війни, а для досягнення незалежності України розраховували, в основному, на власні сили. Бандерівці у згоді з німецьким командування створили батальйони «Роланд» (на чолі з Є. Побігущим) та «Нахтігаль» (на чолі з Р. Шухевичем).

Особливості діяльності ОУН і УПАЧастина ОУН, яку очолював С. Бандера, виступала за утворення власної армії і розгортання активної боротьби за незалежність України, спираючись на сили і можливості українського народу. Оунівці завчасно подбали про організацію підпілля, створивши для роботи на окупованих територіях похідні групи, які вели боротьбу під гаслами «Смерть Гітлеру! Смерть Сталіну! Радянська влада – без більшовиків!»Підпільні оунівські організації були утворені в багатьох містах України, а також у Криму. Було налагоджено друкування нелегальної літератури, листівок, підробка документів.Існувала мережа конспіративних квартир.

Бульба-Боровець Тарас. Засновник УПА «Поліська Січ»,. З 1976 року генерал-хорунжий УВК. Клячківський Дмитро (Клим Савура)Полковник УПА. Один із перших командирів УПА.

Шухевич Роман Йосипович. Український політичний і державний діяч, військовик, Герой України. Член галицького крайового проводу ОУН. Командир з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі іноземних легіонів Вермахту (1941—1942). Генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА. голова Секретаріату Української Головної Визвольної Ради (1943—1950).

Бандера Степан Андрійович. Видатний український політичний діяч. Ідеолог українського націоналiстичного руху ХХ століття. Після розколу ОУН голова Проводу ОУН-Б. Стецько Ярослав Семенович. Активний діяч ОУН заступник провідника ОУН-Б С. Бандери. У 1942–1944 рр. перебував у німецькому концтаборі. Після звільнення керував антибільшовицьким блоком народів, був головою Проводу ОУН-Б.

30 червня 1941 р. – прийняття у Львові «Акта проголошення відновлення Української держави» та формування уряду на чолі з Я. Стецьком (А. Гітлер виступив проти самостійної Української держави; новостворений уряд був розігнаний, С. Бандера та Я. Стецько заарештовані).

У Західній Україні самостійницький напрямок руху Опору став набувати збройного характеру. Вже в серпні 1941 р. в районі Пінська діяв збройний оунівський загін, який розгорнув терористичну боротьбу проти представників окупаційної влади. У 1942 р. дрібні загони на Волині і Поліссі об’єдналися під спільним керівництвом в УПА, кістяк якої становили загони «Поліської січі» під командуванням Т. Боровця. Представники ОУН, яких очолював А. Мельник, активно співпрацювали з поліцією. Відносини між бандерівцями і гітлерівцями з огляду на загрозу з боку Червоної Армії нерідко набували характеру взаємосприяння.

14 жовтня 1942р.створення УПА. Командири УПА Д. Клячківський(Клим Савур )з 1943р очолив Роман Шухевич.

У 1943 р. УПА вела боротьбу на два фронти – проти нацистських окупантів та їхніх союзників, а також проти партизанських загонів. У жовтні–листопаді 1943 р. провела 47 боїв із німцями і 54 бої проти радянських партизанів.

Генеральний секретаріат УГВР – Тимчасовий уряд воюючої України – та секретаріат військових справ очолив Р. Шухевич. УПА була формально підпорядкована УГВР. Представники ОУН(м) відмовилися увійти до УГВР. Зусиллями УГВР створювалися органи місцевого самоуправління, система постачання військових формувань і шпиталів, вишкільні центри, служба пропаганди тощо.

«Нахтігаль»Перший з іноземних легіонів Вермахту. Разом з Роландом був одним з двох легіонів (батальйонів), створених у Німеччині до початку радянсько-німецької війни. У легіоні були переважно українці. Обидва легіони «Нахтігаль» та «Роланд» були єдиними легіонами зі східних європейців, які брали участь у нападі на Радянський Союз із самого початку війни. Учасники легіону вірили, що німецька військова підготовка та досвід допоможуть їм у здобутті незалежності України. Більшість учасників легіону після його розпаду в 1942 р. стали провідними діячами в УПА.

«Нахтігаль»

Радянська течія. Мета:- Визволення від фашистських загарбників.- Відновлення радянської влади.1941 – 1942 рр. – створення партизанських з’єднань О. Федорова, С. Ковпака, О. Сабурова, М. Наумова, П. Вершигора.20 червня 1942 р. – створення Українського штабу партизанського руху (УШПР), начальник штабу – Т. Строкач.

Вершигора Петро Петрович. Активний учасник радянського партизанського руху в Україні генерал-майор НКВС, згодом - письменник. Строкач Тимофій Амвросійович. Радянський комуністичний і державний діяч. Один з провідних керівників органів державної безпеки УРСР та СРСР, генерал-лейтенант.30 травня 1942 року головнокомандувач Центрального штабу партизанського руху (ЦШПР).

Федоров Олексій Федорович. Генерал-майор, двічі Герой Радянського Союзу. -Радянський партійний і державний діяч,., перший секретар Чернігівського і Волинського підпільних обкомів КПРС. Сидір Ковпак. Командир Путивльского партизанського загону (пізніше — Сумського партизанського з’єднання, ще пізніше — 1-ї Украинської партизанської дивізії), член ЦК КП(б) України, генерал-майор. Двічі Герой СРСР..

Сабуров Олександр Миколайович. Очолив партизанський загін, який діяв на території Сумської та Брянської областей очолив партизанське з’єднання. Наумов Михайло Іванович. Радянський офіцер, Герой СРСР,один з керівників партизанського руху в Україні. Начальник штабу оперативної групи партизанських загонів Сумської області. Командир партизанського кавалерійського з'єднання.

На основі цих загонів згодом було організовано великі партизанські з’єднання. Москва забезпечувала їх зброєю, усім необхідним для бойової, диверсійної та розвідувальної діяльності. З метою налагодження регулярного зв’язку з партизанами у червні 1942 р. було створено Український штаб партизанського руху (УШПР) на чолі з Т. Строкачем. Партизани з’єднання Сидора Ковпака

З метою налагодження регулярного зв’язку з партизанами у червні 1942 р. було створено Український штаб партизанського руху (УШПР) на чолі з Т. Строкачем.

У серпні – вересні в Москві відбулася нарада командирів партизанських об’єднань. Схвалена пропозиція щодо проведення глибоких рейдів на Правобережжі. У тилу фашистів активно діяли озброєні і керовані з Центру рейдові з’єднання під командуванням О. Федорова, С. Ковпака, О. Сабурова та ін. На Київщині діяло близько20 загонів. Місцеве населення вело розвідку для партизанів, постачали їм продовольство, одяг. Підпільники інформували населення про події на фронтах, зривали відправку молоді до Німеччини,організовували акти саботажу н6а підприємствах, диверсії, збройні напади, вели активну «рейкову війну»

Упродовж червня – жовтня 1943 р. відбувся Карпатський рейд Сумського партизанського з’єднання. Завданням рейду було здійснення диверсій на нафтопроводах і комунікаціях противника й ініціювання партизанськогоруху в німецькому тилу.

Рейкова війна. Операція радянських партизанів у період з З серпня до середини вересня 1943 р. в тилу німецьких військ на території Росії, Білорусії та частини України з метою одночасного масового зруйнування залізничного полотна та станційних споруд.

У 1943 р. розпочалася так звана рейкова війна – десятки загонів на окупованій території Білорусії, Росії і України виводили з ладу залізничні комунікації, щоб не дати окупантам змоги перекидати підкріплення та військове спорядження під Курськ, де розгорталася одна з наймасштабніших битв Другої світової війни.

Польська течія. Мета: Визволення від загарбників. Відновлення Польської держави. Повернення західноукраїнських земель до складу Польщі. Райони діяльності: Волинь. Полісся. Організаційне оформлення: Керівні органи в 1941 – 1942 рр. ; Армія Крайова, армія Людова. АК — Головне завдання Армія Крайова — збройний опір гітлерівським окупантам та підготовка загальнопольського повстання. Армія Людова -підпільна військова організація. ПОРПв роки другої світової війни та німецької окупації Польщі. Разом з польськими вояками в Армії Людовій були радянські громадяни. Армія Людова мала постійні тісні зв'язки з радянськими партизанами та їх штабами України і Білорусії.

Українсько-польське протистояння часів Другої світової війни. Одним із найболісніших епізодів українсько-польського конфлікту була Волинська трагедія 1943 р. Навесні 1943 р. Крайовий провід ОУН(б) на Волині ухвалив рішення про вигнання з Волині місцевих поляків. На той час українці становили до 80 % населення Волині, поляки – 15 %.

11–13 липня 1943 р. стався виступ проти місцевих поляків. Загони УПА майже одночасно атакували десятки польських поселень. Польські партизанські загони та польська допоміжна поліція відповіли на події 11 липня масовими нападами на українські села.