Презентація "Румунія в давній час, середні віки та Новий час"

Румуніявід найдавніших часів до Нового часу

Сліди найдавніших людей на території Румунії датуються епохою палеоліту. В добу неоліту-енеоліту у північно-східній частині сучасної Румунії процвітали міста трипільців

У другій половині ІІІ тис. до н.е. відбулося вторгнення індоєвропейських пастуших племен із Північного Причорномор'я і Центральної Європи. Внаслідок асиміляції ними автохтонів в епоху бронзи утворилася фракійська етнічна спільнота, до якої належали племена гетів і даків. Перші з них заселили береги нижньої частини Дунаю, другі — Трансильванію (Семигород), а також частину Молдови та Волощини.

Гето-даки воювали з грецькими полісами Істрія, Каллатія, Томи, Ольвія, Тіра. Воювали в союзі зі скіфами проти перського царя Дарія І, воювали з Македонією, воювали в союзі з Македонією проти скіфів, воювали з кельтами, хвилі міграцій яких проходили по землях гетів та даків…

Об'єднання Дакії сталося під час правління Децебала (86-106 н. е.), який створив сильне царство зі столицею в Сармізегетусе і вів три війни з Римом (86-88, 101—102, 105—106 рр. н.е.). Перша, з імператором Доміціаном виявилася відносно успішною, друга закінчилася поразкою даків від імператора Траяна, і третя, також з Траяном — повним завоюванням Дакії римлянами, захопленням Сармізегетуси і самогубством Децебала. На території Дакії була організована римська провінція «Дакія». Воїн даків. VSЦар Децебал. Легіонер РимуІмператор Траян

Назва Romania походить від лат. romanus, що означає «громадянин Риму»

Дакія залишалася римською провінцією аж до 271 року, коли імператор Авреліан, не маючи можливості захищати її від натиску готів і сарматів, залишив її, евакуювавши населення міст за Дунай.

У ІІІ-ІV ст. в Румунії мешкали готи, але полишили свої землі, коли у 408 р. гуни вдерлися у Фракію.

У 454 гепіди очолили повстання підлеглих народів проти гунів, перемогли їх і утворили Королівство гепідів на теренах Румунії. В VІ-VІІ ст. частково на теренах Румунії розташовувався Аварський каганат, а також поступово заселяли землі у VІ-VІІ ст. — слов'яни (анти, склавини). Слов'яни, які проживали поряд із місцевим романізованим гето-фракійським населенням на лівому березі Дунаю, були асимільовані, внаслідок чого в ІХ—Х ст. виникла східнороманська етнічна спільнота волохів, котрі вважаються предками румунів і молдован.

У добу середньовіччя та ранньомодерні часи на території сучасної Румунії існували 3 державні утворення: 1) Молдова (іноді називана Волощиною) між Карпатами та р. Дністер, східна частина якої відома як Бессарабія; 2) Велика Волощина (Мунтенія, Мультянія, Мунтянська земля та ін.; іменувалася також Волощиною, а з ХІХ ст. відома здебільшого як Валахія) — між Карпатами та річкою Дунай на півдні Румунії; 3) Семигород (Семигородщина, Семиграддя, Трансильванія) — на півночі Румунії.

Вже в X—XI століттях на території сучасної Румунії стали виникати земельні володіння (кнезати), власники яких називалися по-слов'янськи князями. Проте більшість сільського населення аж до XIV століття складали вільні общинники. У ІХ-Х ст. на більшу частину сучасної території Румунії поширювалася влада Першого, а в ХІІ-ХІІІ ст. частково і Другого Болгарського царства. У ХІ-ХІІ ст. Трансильванія перейшла під владу Угорського королівства. З ІХ ст. Молдову заселяли східнослов'янські племена тиверців, а згодом уличів, які заснували тут міста Пересічень, Тегинь, Білгород. З Х ст. територія Молдови входила до складу Київської Русі, а в ХІІ-ХІІІ ст. — Галицько-Волинської держави. На Дунаї галицькі купці заснували місто Малий Галич (Галац). на півдні Молдови було утворено Берладське князівство з втікачів-селян.

У ХІ-ХІІ ст. Румунія зазнала набігів кочових племен — печенігів, половців, а в ХІІІ ст. — монголо-татарської навали. Молдова і частково Валахія опинилися під золотоординським пануванням. У ХІІ-ХІІІ ст. волохи розселилися у Східному Прикарпатті, поступово асимілюючи корінне давньослов'янське населення та руських поселенців з Галицької землі. Пізніше волохи розселились і в південних районах Галичини: у ХV ст. колонізували західні схили Карпат. Після припинення монголо-татарської навали виникають два румунські князівства — Валахія (бл. 1324) і Молдова (1359). За історичними літописами Волоське князівство було створено Басарабом I, який повстав проти угорського короля Карла Роберта та захопив землі по обох берегах річки Олт. Він розбив Карла Роберта в битві при Посаді (1330). У 1334 році ногайці захоплюють Кілію, і правління Басараба I припинилося. Битва при Посаді

Деякий час (1373-1374, 1400-1401 рр.) Молдовою правив литовський князь Юрій Коріатович. Валахія змушена була стати васалом Угорщини, а Молдова у 1387—1497 рр. визнавала васальну залежність від польського короля. Молдовські загони в складі польсько-литовсько-українського війська брали участь у Грюнвальдській битві 1410 року.

З ХІV ст. румунські землі зазнали експансії Османської імперії. З 1411 р. Волоське князівство мало сплачувати Порті данину. Волоський князь і воєвода (1448, 1456-1462, 1476 рр.) Влад ІІІ Цепеш Дракула вів непримиренну боротьбу проти османського поневолення Волощини. У другій половині ХV ст. проти турецької влади виступив молдовський господар Стефан III Великий, але, зазнавши поразки, змушений платити данину.

Протягом ХVІ ст. Дунайські князівства потрапляють у залежність від Туреччини, хоч і зберегли юридичну автономію в системі Османської імперії. Після перемоги при Мохачі (1526 р.) і розпаду Угорського королівства Туреччина в 1541 р. встановила сюзеренітет над Трансильванським князівством.

З ХV ст. посилюються економічні зв'язки Молдови з Галичиною. Молдовські купці підтримувала тісні торговельні відносини з галицькими містами, особливо зі Львовом. Молдовські селяни, втікаючи від тяжкого феодального гніту, часто переселялись у Галичину і Буковину. На початку 1490 років молдовські селяни взяли участь у народному повстанні під проводом Мухи. У 1514 р. в Трансильванії розгорнулося селянське повстання під проводом Д. Дожі, яке підтримало населення Закарпаття. З середини ХVІ ст. у Молдову здійснюють походи запорозькі козаки, які з одного боку, допомагали молдованам в їхній боротьбі проти турецького гніту, а з іншого — не раз втручались у внутрішню боротьбу за владу в князівстві. У 1563 р. відбувся похід у Молдову українських козаків на чолі з гетьманом Дмитром Вишневецьким.

В останні десятиліття ХVІ ст. у Молдовському князівстві розгорнулася національно-визвольна боротьба проти турецького панування. У 1574 р. її очолив господар Іван Вода Лютий, який закликав на допомогу запорозьких козаків на чолі з Іваном Свирговським. Молдовсько-козацьке військо здобуло ряд перемог і зайняло міста Бухарест, Тягині (Бендери) і Білгород. Проте внаслідок чвар у молдовському таборі та через зраду коменданта Хотинської фортеці Ієремії Чарнавіча молдовсько-козацькі частини були розбиті в бою біля Кагульського озера (9-14 червня 1574). Військове співробітництво молдован із запорозькими козаками у боротьбі проти турецьких загарбників тривало і в наступні десятиліття. Найбільшого розмаху антиосманський рух набрав у 1577 р. під проводом козацького отамана Івана Підкови. Останньому вдалося на деякий час навіть зайняти молдовський престол, однак його загони зазнали поразки від військ султана Мурада III.

У 1600 боротьбу проти турецького панування очолив волоський господар Міхай Хоробрий (1593—1601), у війську якого було 7000 українських козаків. М. Хороброму вдалося на короткий строк об'єднати Валахію, Молдову і Трансильванію в єдине князівство.

У середині ХVІІ ст. з метою забезпечення сприятливих зовнішньополітичних умов для протистояння впливу Речі Посполитої та Туреччини придунайські країни — Валахія, Трансильванія і особливо Молдова намагалися налагодити тісні дипломатичні та воєнно-політичні відносини з Гетьманщиною. У серпні 1648 р. князь Трансильванії (Семигороддя) Юрій II Ракоці через Ю. Немирича встановив союзницькі відносини з гетьманом Б. Хмельницьким і заручився його підтримкою в боротьбі за польський престол після смерті короля Владислава IV Вази. Із кінця ХVІІ ст. Трансильванія опинилася під австрійською зверхністю. У 1774 р. Австрія захопила пн.-зх. Буковинську землю з мішаним українсько-молдовським населенням. У 1812 р. Російська імперія анексувала Бессарабію. У 1828 р. російські війська ввійшли на територію князівств — Молдови та Валахії (Волощини) і за Адріанопольським мирним договором 1829 р. отримали права протекторату над ними. Після поразки Росії в Кримській війні 1853-1856 рр. за умовами Паризького мирного договору 1856 р. російський протекторат замінили гарантії 7-ми держав, які визнали автономні права Дунайських князівств (Молдови та Валахії) під зверхністю Османської імперії. 1858 р. в Парижі (Франція) укладено міжнародну конвенцію про устрій Дунайських князівств, яка передбачала створення спільних органів державного управління. У 1859—1861 рр. Молдова об'єдналася з Валахією, що поклало початок Румунії як держави.

У 1866 р. була прийнята Конституція Румунії, а у 1877—1878 рр. Румунія стала незалежною державою, оскільки у російсько-турецькій війні 1877-1878 рр. виступала союзником Російської імперії. У 1881 р. Румунія стає королівством. Кароль I, перший король Румунії

У червні 1913 р. Румунія взяла участь у 2-й Балканській війні супроти Болгарії і за Бухарестським мирним договором 1913 р. одержала від Болгарії Південну Добруджу.