Презентація "Ряд Таргани"

Ряд Таргани Виконала: Студентка І курсу. Психолого-природничого факультету. Групи СБ-11 Бойко Віта

Загальна характеристика. Таргани – ряд комах, які належать до дуже стародавньої групи комах. Вони можуть пристосуватися до життя практично у всіх придатних для них середовищах. В даний час вивчено понад 4,5 тисяч видів комах даної групи, переважна більшість яких мешкають у тропічному і субтропічному поясі. В Україні відомо більше 50 видів тарганів. Всі таргани ведуть нічний спосіб життя. У денний час вони шукають укриття в темних, теплих місцях. Для їх існування вкрай важливі такі умови, як висока температура, достатня кількість їжі і підвищена вологість. Харчуються ці комахи будь -якими органічними продуктами, харчовими і побутовими відходами. Є всеїдними, і якщо позбавлені доступу до їжі, пошкоджують шкіряні речі, книги, кімнатні рослини, тощо.

Будова тіла. Тіло сплощене, овальної форми, довжиною від 0,5 до 10 см. На голові, що має трикутну форму і спрямованій донизу під великим кутом, розташовані багаточленикові вусики й очі. Ротовий апарат гризучого типу із могутніми щелепами, на яких є безліч хітинових зубців. Ноги тарганів сильні, з п'яти члениковими лапками, пристосованими для швидкого бігу. На стегнах і гомілках є шипи. Дуже тонкі перетинчасті крила в стані спокою накриваються щільними складеними надкрилами. У природі існують також рідкісні безкрилі види. Черевце має витягнуту форму, складається із 8-10 сегментів.

Будова тіла Ротовий апарат гризучого типу. Складається із нечленистої верхньої губи і пари верхніх щелеп; нижня щелепа - із двох члеників, на верхньому розташовані пари жувальних лопатей і нижньощелепні щупики; нижня губа утворена злиттям другої пари нижніх щелеп, складається із двох члеників, має пару нижньогубних щупиків і дві пари жувальних лопатей. Ноги бігаючого типу. На останньому членику лапки знаходиться пара кігтиків і присосок, що дозволяє тарганам бігати в будь-якому положенні. Трахейна система має внутрішній замикальний апарат, що забезпечує закриття трахей при сторонніх домішках у повітрі.

Розмноження. Зовнішній статевий апарат самця - спеціалізований IX стерніт (генітальна пластинка), у самок є прихований яйцеклад. Самка відкладає яйця в особливій капсулі у формі мішечка - оотеці. Ці капсули таргани залишають у відкритих місцях, іноді закопують у землю. Тривалість періоду розвитку тарганів у різних видів може становити від декількох місяців до трьох років.

Розвиток. Розвиваються з неповним перетворенням. Личинки зовні дуже схожі на імаго, а стадія лялечки відсутня. Після ряду послідовних линьок (п'яти-десяти) личинки перетворюються на дорослих тарганів.

Спосіб життя Таргани, розвиваючись, пристосувалися ло різноманітних умов життя та різних місць існування. Більша частина з існуючих 3 500 видів тарганів мешкає в тропічній зоні, деякі - в широтах з прохолоднішим кліматом. Таргани надають перевагу вологим місцям, тож вони часто трапляються в лісах і на болотах. Деякі види зуміли пристосуватися до життя в умовах пустель, існують навіть печерні види. Більшість тарганів ведуть переважно нічний спосіб життя, але деякі тропічні види є активними і вдень. Не всі таргани мають крила, шо надають їм можливість літати, а в особин деяких видів - в основному у самок - крила взагалі можуть бути відсутніми. Навіть види, що літають, в повітрі переміщаються досить незграбно.

Таргани у житті людини Деякі види тарганів (що складають близько 1 відсотка всіх видів) успішно уживаються поряд з людиною. У всьому світі вони поселяються в людських житлах, отримуючи там тепло та харчуючись залишками їжі, які люди випадково залишають на підлозі або в досяжних для цих комах шафах і коморах. Плоска будова тіла дозволяє тарганам пробиратися в різні щілини і знаходити саму різноманітну поживу, їжа, що містить крохмаль і цукор, є для більшості видів тарганів ласим шматочком. Нею, окрім продуктів, також можуть бути шкіряні вироби, палітурки книг, кімнатні рослини і т.п. Чотири види тропічних тарганів поширилися в усіх частинах світу, подорожуючи на бортах торгівельних кораблів, і згодом вони перетворилися на класичних шкідників. До цих видів належать прусак, або рудий тарган, чорний тарган, американський і австралійський таргани. Види, що поселилися в помірному кліматичному поясі, виживають лише в закритих приміщеннях, де знаходять належні для них умови протягом усього року. Лапландський тарган, що мешкає в полярних районах, поселився в будинках лапландців, де він переважно харчується сушеною рибою. Таргани, що забруднюють їжу своїми відходами, стали великим лихом. Деякі з них можуть бути навіть переносниками небезпечних для людини хвороб.

Цікаві факти про тарганів Таргани не полюбляють холоду, проте існує один вид - лапландський тарган, який здатний жити в полярних районах. Таргани поїдають своїх мертвих родичів, проте ніколи не було помічено, щоб вони нападали один на одного. Виділення деяких видів тарганів мають дуже неприємний запах. У такий спосіб ці створіння намагаються захиститися від мурашок, птахів і жаб. Таргани - дуже стародавня група комах. Знайдені скам'янілості свідчать про те, що вони жили вже в Палеозої - Кам'яно-вугільному та в Пермському періодах і протягом 300 млн. років майже не змінилися.

Родини ряду Таргани Велетенські таргани (Blaberidae) Дерев'яні таргани (Blattellidae) Східні і американські таргани (Blattidae) Криптоцерциди (Cryptocercidae) Таргани-черепашки (Corydiidae)

Велетенські таргани (Blaberidae)- друга за величиною родина тарганів. Ці великі таргани поширені в тропіках и субтропіках. Досягають довжини 9 см. Представники родини: Nauphoeta cinerea - Мармуровий тарган Blaberus giganteus – Гігантський тарган Gromphadorhina portentosa - Мадагаскарський тарган Blaberus craniifer - Мертва голова Lucihormetica verrucosa – Тагрган – автомобільчик Родина: Велетенські таргани (Blaberidae)

Nauphoeta cinerea (Мармуровий тарган)Nauphoeta cinerea — вид комах, що належить до родини велетенських тарганів. Довжина тіла самиці сягає 30 мм, самця — 25 мм. Статевий диморфізм слабко виражений: самець і самиця практично не відрізняються одне від одного, хоча самиця помітно більша за самця. Батьківщина цього таргана — Південна Америка, але сьогодні, завдяки зв'язкам з людиною, невибагливості та швидкому розмноженню, їх можна зустріти й в інших місцях планети. Розмноження. Перед паруванням самець залицяється до самиці. Він підіймає крила й виділяє запах, який приваблює до нього самицю. Вид яйцеживородний. Оотеку самиця виношує в своєму череві. Час від часу вона дістає її, щоб провітрити, а потім забирає назад. Якщо самиця скинула оотеку, значить вона була незаплідненою або були проблеми в розвитку. На світ з'являється до 30 крихітних личинок. Представники родини Великі таргани(Blaberidae)

Blaberus giganteus (Гігантський тарган)Blaberus giganteus - гігантський лісової тарган поширений в Центральній і Південній Америці. Це один з найбільших тарганів світової фауни. Мають кремове забарвлення. Мешкає в підстилці тропічних лісів. Харчуються рослинами, фруктами, залишками тваринного походження. Являются санітарами лісу і одночасно цінним кормом для багатьох тварин і птахів. Самка більша за самця, досягає довжини до 10-11 см. Самець трохи менший близько 9-10 см. Термін життя від 1 року до 2 років

Gromphadorhina portentosa (Мадагаскарський тарган)Gromphadorhina portentosa - великий тропічний тарган з сімейства Blaberidae. Один з найбільших тарганів у світі: середні розміри самки і самця - 60 і 55 мм відповідно. У деяких випадках особини досягають 10 сантиметрів в довжину . Тарган Мадагаскару, мешкає на стовбурах і гілках дерев і кущів. Харчуються трав'янистими частинами рослин і фруктами. Тривалість життя в природі 1-2 роки, в неволі 2-3 роки (деякі особини доживають до 5 років)Імаго забарвлені в коричневий колір, задні грудні сегменти і переднеспінка коричнево-чорного кольору. На протораксі (переднегруді) самців знаходяться два піднятих ріжка, в той час як у самок вони відсутні. Мадагаскарські таргани не мають крил, в разі виникнення небезпеки відлякують ворогів шипінням.

Blaberus craniifer (Мертва голова)Blaberus craniifer - один з видів південноамериканських також відомий під назвою «мертва голова». Довжина дорослої особини становить 60-75 мм (у великих самок іноді до 80), таким чином, це один з великих видів. Самки відрізняються від самців зростається останніми сегментами черевця з нижньої сторони (характерна ознака сімейства). Живородні (яйцеживородні), одна самка приносить 22-30 дитинчат. Оотека інкубується в залежності від температури від 60 до 90 днів, процес дорослішання личинок займає до півроку. Тривалість життя імаго - до року. Цей вид часто поширюється в неволі як декоративне і кормове комаха, досить плідний і порівняно невибагливий. Активні рухливі тварини, здатні до короткого який планує польоту. Чи не здатні пересуватися по гладких поверхнях. Активно уникають світла. Харчуються, в основному, листовим опади.

Lucihormetica verrucosa (Тагрган – автомобільчик)Lucihormetica verrucosa - вид гігантського таргана сімейства Blaberidae, широко відомий як бородавочний тарган. Він уродженець Венесуели та Колумбії. L. verrucosa виростає до довжини близько 4 см і переважно чорного або темно-коричневого кольору з білим відступом до спинних склеритів. Вона є сексуально диморфною, у чоловіків трохи менше, ніж у жінок, і на передній кишці є пара великих, зазвичай жовтих плям. Вони покриті тонкою напівпрозорою кутикулою і традиційно вважаються люмінесцентними органами. Однак дослідники зауважили, що коли в неволі цих тарганів годували морквою, колір плям поглиблювався до помаранчевого або навіть червоного. При більш детальному дослідженні поверхня кутикули має ряд невеликих ручок, кожен з яких має невеликий механорецептор. Верхня поверхня плям частково затьмарена подушечкою збільшених жирових клітин тіла, які накопичують каротиноїди в раціоні моркви. Комахи не в змозі синтезувати каротиноїди і наявність помаранчевих або червоних плям може вказувати на ситого, придатного особину. Дослідники не виявили жодних доказів випромінювання світла, але висловили припущення, що пігментовані плями можуть грати роль у агресії чоловіка або вибору парубка з боку жінки, або можуть подавати попереджувальні сигнали.

Родина Дерев'яні таргани (Blattellidae)Blattellidae — найбільша родина тарганів (Blattoptera, або Blattodea), до якого відноситься такий відомий в житлах людини синантропний вид, як прусак рудий. До 4000 видів. Вусики довші за тіло. Тіло голе, без волосків. Церки членисті. Стегна середніх і задніх ніг з багатьма шпильками на нижній стороні. Генітальна пластинка самців з одним або двома неоднаковими грифелями, асиметрична. Представнки родини: Blattella germanica - Рудий прусак Supella longipalpa – Мебельний тарган. Blattella asahinai – Азіатський тарган. Ectobius vittiventris – Тарган Бернштейна Parcoblatta pensylvanica - Пенсільванський лісовий тарган

Blattella germanica - Рудий прусак. Рудий тарган, або прусак (лат. Blattella germanica) - вид тарганів з сімейства Blattellidae . Широко поширений як синантропної організм. Веде переважно нічний спосіб життя. Батьківщиною таргана є південна Азія, в XVIII столітті він був завезений в Європу і Північну Америку, де широко розмножився в оселях людини і значно потіснив чорного таргана. При зниженні температури нижче -5 C ° тарган гине, тому в холодному північному кліматі він може жити тільки в цілий опалюваних приміщеннях. Рудий тарган всеїдний, харчується як залишками людської їжі, так і в разі її відсутності папером, тканинами, шкірою взуття або книжкових палітурок і навіть милом. Представники родини Дерев'яні таргани (Blattellidae)

Supella longipalpa – Мебельний тарган. Supella longipalpa — вид таргана із родини Blattellidae. Мешкають у містах Західної Європи реєструється з середини 50-х років. У житлових і громадських будівлях таргани виявляються в кімнатах самого різного призначення і віддалених від джерел їжі та води (спальні, офіси та ін.). Дуже рухливі, легко пересуваються по будь-яких поверхнях, добре стрибають і перелітають. Размеры. Длина тела самца 10—13,6; самки 10—13; длина переднеспинки у самца 2,8—3,3; у самки 3,0—3,7; ширина у самца 3,7—4; у самки 3,6—4,3; длина надкрылий у самца 11—15,5; у самки 7—8,4 мм. Оотека сильно уплотненная, длиной 5,1, шириной 3,6 мм. Верхняя её сторона сильно дуговидно изогнутая, несет маленькие зубчики, нижняя сторона прямая, нижний шов зигзагообразный, концевые стороны оотеки образуют тупой округленный угол с нижней стороной.

Blattella asahinai – Азіатський тарган. Азіатський тарган (лат. Blattella asahinai) - вид тарганів з родини Blattellidae. Азіатський тарган схожий на рудого таргана, але має кілька незначних морфологічних відмінностей. Довжина тіла близько 16 мм, забарвлення коричнева. Крила азіатського таргана довше, ніж у рудого таргана. Морфологічно азіатський тарган і рудий тарган є видами-близнюками, проте вони відрізняються локалізацією ядерцевого організатора і складом кугікулярних вуглеводнів . Відомі випадки гібридизації між цими видами. Поширення: Тарган живе в тропічних і субтропічних зонах Азії. У США був вперше виявлений в 1986 році в місті Лейкленд, штат Флорида. З тих пір він поширився і в інших південних штатах. Його чисельність сягає свого апогею в кінці серпня і швидко знижується з настанням прохолодної погоди. Під час несприятливих погодних умов азіатські таргани ведуть потайний спосіб життя в листовій підстилці.

Ectobius vittiventris – Тарган Бернштейна Тарган Бернштейна - Ectobius vittiventris - Тарган довжиною від 9 до 14 мм. Зустрічається в полях.

Parcoblatta pensylvanica - Пенсільванський лісовий тарган. Деревний тарган Пенсільванії (Parcoblatta pensylvanica) або пенсильванський тарган - поширений вид тарганів у Східній та Центральній Північній Америці. Вид зустрічається на відкритих, заглиблених ділянках з невеликим ґрунтовим покривом. За словами ентомолога Фреда Лоусона, це "часто спостерігається на стовбурах дерев і нижніх гілках дубів та в'язів після темряви". Приведені в приміщенні на заражені дрова, вони блукають по будинку, не збираючись у якомусь конкретному приміщенні. Вони можуть бути особливо клопітними в шлюбний сезон, який відбувається в травні та червні. Чоловічі таргани з дерева часто подорожують у великій кількості та пролітають значні відстані. Їх приваблюють ліхтарі вночі і можуть потрапити в приміщення. Велика кількість може бути також у дощових жолобах будинків. Деревні таргани Пенсильванії живляться в основному розкладаються органічними речовинами. І деревні таргани жіночої, і чоловічої статі Пенсільванії були знайдені під черепицею та на внутрішній стороні гаражів. Вони рідко розмножуються в приміщенні. Однак із зростанням використання дров, популярністю кедрової черепиці та постійним будівництвом будинків у лісових районах проблеми з деревними тарганами Пенсільванії, ймовірно, посилються. Розвиток Деревний тарган Пенсильванії має три стадії розвитку: яйцеклітину, німфу та дорослу особину. Яйця відкладаються в яєчні капсули, вироблені в теплі місяці і відкладаються за пухкою корою мертвих дерев, опалих колод або пнів. Яєчні капсули жовтувато-коричневі і характерно вигнуті з обох боків, як півмісяця. Капсули вдвічі ширші, кожна містить до 32 яєць. Стадія яйцеклітини триває близько 34 днів при температурі 80 ° F, тоді як стадія німфалу триває від 10 до 12 місяців, але може тривати до 2 років. Нормальна тривалість життя дорослої жінки - кілька місяців.

Родина Східні і американські таргани (Blattidae)Родина Східні і американські таргани (Blattidae) – родом з тропічних районів Африки. В 1625 році був інтродукований до Північної Америки і потім в Європу. Живуть як в будівлях (зокрема, в комерційних), так і дикій природі . У північних Сполучених Штатах таргани зустрічаються в основному в вентиляційних тунелях або великих інституційних будівлях. Його геном був розшифрований генетиками в 2008 році. Представники: Blatta orientalis – Чорний тарган Американський тарган - Periplaneta americana

Blatta orientalis чорний тарган. Тарган чорний (лат. Blatta orientalis) - синантропної комаха загону тарганоподібних. Поширений по всій Європі, а також зустрічається в Азії і Африці. Починаючи з середини XX століття популяція чорного таргана стала істотно зменшуватися через конкуренцію з рудим тарганом і появи нових інсектицидів. Тарган в довжину досягає 20-30 мм. Тіло має монотонну смоляно-буру або чорно-бурого забарвлення з металевим блиском. Надкрила самця довгі, трохи коротше черевця, у самки ж вони короткі, не досягають підстави черевця . Останній сегмент черевця самки знизу на вершині з парою стулок, відокремлених поперечною борозенкою. Генітальна пластинка самця симетрична, з парою однакових грифельки . Представники родини Східні і американські таргани(Blattidae)

Американський тарган Periplaneta americana. Американський тарган (лат. Periplaneta americana) - синантропної космополітичний вид тараканоподібних з родини Blattidae. Даний вид зовні трохи нагадує більш дрібного прусака. Довжина тіла імаго 35-50 мм . Самці здаються довшими самок, оскільки крила самців заходять за кінчик черевця на 4-8 мм. Комаха може літати. Блискуче-червоні або шоколадно-коричневі з блідо-коричневою або жовтою смугою по краях переднеспинки. Оотека довжиною 8-10 мм вміщує до 16 яєць. На кінчику черевця таргани мають пару з'єднаних церок, що складаються з 18-19 члеників у самців і 13-14 члеників у самок. У самців між церками є пара придатків, схожих на ще одні, але більш дрібні церки, яких немає у самок.

Родина Криптоцерциди (Cryptocercidae)Сімейство Деревні таргани або коричнево-капюшоновие таргани - Cryptocercidae - представлені єдиним родом Cryptocercus з Північній Америці і Азії. Філогенетичні дослідження показали, що представники роду Cryptocercus мають численні характеристики, спільні з термітами, на яких вони походять більш, ніж інші таргани. На підставі цих даних було висунуто припущення про наявність загального предка з термітами, і деревні таргани були переміщені в сімейство Polyphagidae. Cryptocercus kyebangensis – Броньове колесо Cryptocercus clevelandi - Реліктові таргани. Cryptocercus darwini. Cryptocercus garciai. Cryptocercus matilei

Cryptocercus kyebangensis Броньове колесо Броньове колесо Cryptocercus kyebangensis (Kyebang Woodroach)Броньове колесо. Розмір тіла близько 20 мм, блискучий темно-коричневий, без крил. Чоловіча циганська пластинка має закруглений останній кінець, з невеликим виступаючим центром між обома волосками. Піднесена задня пластина має трикутну форму із закругленим кінцем, а увігнута канавка розташована по обидва боки від центральної частини кінця нижньої жіночої пластини. Це соціальне колесо, яке будує гнізда, пов’язані складними проходами у гнилих деревах у більшості високогірних регіонів Східної Кореї та піклується про молодих. Це соціальне колесо, яке будує гнізда, пов’язані складними проходами у гнилих деревах у більшості високогірних регіонів Східної Кореї та піклується про молодих. Щоб досягти дорослої людини, потрібно приблизно від 4 до 5 років, а після досягнення повноліття вона живе близько 3 років. Він розмножується лише один раз у житті і харчується гнилими деревами, і оскільки не може розкласти себе, в ньому виростають найпростіші, що розкладають дерева в кишечнику. Представники Родини Криптоцерциди (Cryptocercidae)

Cryptocercus clevelandi реліктові таргани. Cryptocercus (лат.) - рід полусоціальних деревних тарганів з монотипного сімейства Реліктові таргани(Cryptocercidae). Поширення Північна Америка (США), Азія (Китай, Корея, східна Росія). Полусоціальние деревні таргани, які еволюційно пов'язують тарганів з термітами і розглядаються як модель першої стадії розвитку соціальності. Серед унікальних рис реліктового таргана Cryptocercus: самки Cryptocercus демонструють складне соціальне поводження, яке може бути прообразом соціальної структури термітів; в кишечнику Cryptocercus той же склад сімбіонтной мікрофлори, що і у нижчих термітів, що допомагає їм переробляти основну їх їжу - целюлозу. Єдиний рід сімейства Cryptocercidae Brues & Melander, 1932 (Polyphagoidea або Blaberoidea)

Cryptocercus darwini. Cryptocercus darwini - вид тарганів із сімейства Cryptocercidae. Воно зустрічається в Північній Америці.

Cryptocercus garciai Cryptocercus garciai - вид деревної плотва, названої на честь американського музиканта Джеррі Гарсія.

Родина Таргани-черепашки Corydiidae. Родина Таргани-черепашки (лат. Corydiidae) - сімейство комах з неповним перетворенням з підряду тараканових. Характеризуються яскраво вираженим статевим диморфізму. Самці крилаті , довжиною близько 2,5-3 см; самки значно потужніші, досягають 3-4 см в довжину і позбавлені крил (в окремих випадках - мають рудиментарні крила), зовні дещо нагадують мокриць. При відкладанні яєць самки формують невеликі витягнуті оотеки з сімома яєчними камерами; при вилуплення молоді оотека розкривається поздовжньо. Більшість представників даного сімейства приурочено до посушливих районах, найбільше розмаїття представлено в Середній Азії, Ірані, Північній і Південній Африці і на південному заході Північної Америки. У викопному вигляді таргани-черепашки відомі, починаючи з крейдяного періоду. Представник: Аренівагат (Arenivaga)

Аренівага Arenivaga. Аренівага - рід піщаних тарганів, з підродини Corydiinae, в родині Corydiidae. Ці таргани живуть на піщаних ґрунтах та дюнах на південному заході США, Флориді та Мексиці. Arenivaga походить з латинської арени, що означає пісок і vagus, що означає блукання. [1]Характеристика. Цей рід сексуально диморфний, чоловіки і жінки відрізняються морфологією. Комахи дорсо-вентрально сплющені, а у самців крила, як правило, довші, ніж черевце. Колір не може покладатися на розрізнення між видами, оскільки комахи секверують пігменти з їх їжі, а тому їх колір залежить від їх раціону; вони накопичують сечову кислоту в різній кількості, і це також впливає на їх появу. [2]На голові є пара довгих струнких вусиків, два великі складні очі і два виступливих океани. Губка широка, а лобова і задні частини кліпеса зрощуються і утворюють опуклість незвичним для тарганів способом. Передня кишка велика і охоплює голову і простягається збоку приблизно до ширини тіла. На дорсальній поверхні передньої кишки є щетинки, а різні види мають різний малюнок, який може бути вражений поверхнею. Нанесення малюнка може бути оточене аурою, яка випромінюється від малюнка, а збоку передньої кишки сечова кислота може зберігатися у білих або блідо-рожевих плямах. [2]Найменший вид - A. pumila довжиною 14 мм (0,55 дюйма), а найбільший A. bolliana - 24 мм (0,94 дюйма). Деякі види ширші та міцніші за інші. Ноги несуть безліч колючок, у тому числі колючки навколо суглоба між мезо- і мета-гомілкою, а тарси мають два кігті, за винятком A. darwini, де є лише один. Основним засобом розрізнення різних видів є ретельне обстеження статевих органів чоловічої статі.