Презентація "Що таке булінг: як розпізнати та протидіяти?"
Про матеріал
"Що таке булінг: як розпізнати і протидіяти" o Визначення булінгу: вербальний, фізичний, соціальний, кібербулінг. o Як зрозуміти, що ти є жертвою булінгу. o Що робити, якщо ти став свідком булінгу? o Як звертатися за допомогою у школі та поза її межами.
Булінг — це систематичне, цілеспрямоване агресивне поводження однієї особи або групи осіб щодо іншої, яке має на меті приниження, залякування або завдання фізичної чи психологічної шкоди. Булінг може відбуватися в різних формах: фізичній, вербальній, психологічній чи кібербулінгу (в інтернеті). Це явище поширене в школах, на робочих місцях, у соціальних мережах тощо.

Види булінгу
Фізичний: удари, штовхання, псування майна.
Вербальний: образи, глузування, принизливі прізвиська, плітки. Психологічний: ігнорування, ізоляція, маніпуляції, погрози.
Кібербулінг: приниження через соціальні мережі, повідомлення, поширення компрометуючих матеріалів.
Як розпізнати булінг? Ознаки, що людина може бути жертвою булінгу:
1.Емоційні зміни: тривожність, замкнутість, депресія, зниження самооцінки. 2.Фізичні ознаки: синці, подряпини, пошкоджений одяг без пояснення причин. 3.Соціальна ізоляція: уникнення спілкування, втрата друзів.
4.Погіршення успішності: зниження оцінок, небажання відвідувати школу чи роботу.
5.Зміни в поведінці: страх перед певними місцями чи людьми, уникнення гаджетів (у разі кібербулінгу).
Ознаки булера (того, хто чинить булінг):
1.Агресивна поведінка, прагнення домінувати. 2.Відсутність емпатії до інших.
3.Провокування конфліктів або насмішки над слабшими.
Для жертви булінгу:
1.Не ігноруйте проблему: розкажіть про ситуацію довіреній людині (батькам, вчителю, другу). 2.Зберігайте докази: якщо це кібербулінг, зберігайте скріншоти чи повідомлення.
3.Не реагуйте агресивно: булери часто провокують, щоб отримати реакцію.
4.Зверніться по допомогу: до шкільного психолога, адміністрації, правоохоронних органів (у серйозних випадках).

Для свідків:
1.Не підтримуйте булера сміхом чи мовчанням. 2.Підтримайте жертву: поговоріть, покажіть, що вона не сама. 3.Повідомте дорослих чи відповідальних осіб про ситуацію.
Для батьків:
1.Слухайте дитину, не звинувачуйте її в тому, що вона стала жертвою. 2.Зверніться до школи чи інших установ, де відбувається булінг.
3.Допоможіть дитині відновити впевненість через підтримку чи консультації з психологом.
Для вчителів і адміністрації:
1.Створюйте безпечне середовище: проводьте просвітницькі заходи про булінг. 2.Реагуйте на скарги негайно: розслідуйте випадки, спілкуйтеся з усіма сторонами. 3.Залучайте батьків і психологів до вирішення конфліктів.
Як зрозуміти, що ти є жертвою булінгу
1. Повторювані агресивні дії
![]()
Тебе постійно ображають, дражнять, називають принизливими прізвиськами чи критикують (вербальний булінг). Хтось навмисно штовхає, б’є, псує твої речі чи фізично залякує (фізичний булінг).
Тебе ігнорують, виключають із компанії, бойкотують чи поширюють плітки (соціальний булінг).
Ти отримуєш образливі повідомлення, коментарі в соцмережах, або хтось поширює принизливий контент про тебе онлайн (кібербулінг).
2. Емоційні та психологічні ознаки
![]()
Ти відчуваєш страх, тривогу чи сором перед певними людьми, місцями (наприклад, школою) чи ситуаціями. Твоя самооцінка знижується, ти починаєш вважати себе "невдахою" чи "гіршим за інших".
Ти відчуваєш себе ізольованим, самотнім, втрачаєш друзів або уникаєш спілкування.
У тебе з’являються депресивні настрої, апатія чи втрата інтересу до улюблених справ.
3. Фізичні ознаки
Ти помічаєш нез’ясовні синці, подряпини чи пошкодження речей.
У тебе з’являються проблеми зі здоров’ям, пов’язані зі стресом: головний біль, біль у животі, порушення сну чи апетиту.
4. Зміни в поведінці

![]()
Ти уникаєш певних місць (школа, гуртки, громадський транспорт) чи людей. Ти не хочеш відвідувати школу чи інші місця, де відбувається булінг.
Твоя успішність у навчанні чи роботі знижується через стрес або страх.
Ти уникаєш використання телефону чи соцмереж через страх отримати образливі повідомлення (у разі кібербулінгу)
5. Відчуття безпорадності
Ти відчуваєш, що не можеш захиститися чи протистояти кривдникам.
Тобі здається, що ситуація не зміниться, і ти боїшся розповісти комусь через сором чи страх, що стане гірше.
Що робити, якщо ти став свідком булінгу?
Не підтримуй булера
![]()
Не смійся, не підтримуй глузування і не бери участі в діях, які принижують жертву. Не поширюй плітки чи образливий контент, якщо це кібербулінг.
Підтримай жертву
Поговори з людиною, яка зазнає булінгу, покажи, що вона не сама. Наприклад: «Я бачив, що сталося, це несправедливо. Хочеш, поговоримо?».
Запропонуй разом звернутися по допомогу, якщо людина боїться зробити це самостійно.
Будь дружелюбним: запроси жертву приєднатися до твоєї компанії чи спільної діяльності, щоб зменшити її ізоляцію.
Втруть у безпечний спосіб
![]()
Якщо це безпечно, спокійно скажи булеру, що його поведінка неприйнятна: «Припини, це не круто». Відверни увагу: наприклад, зміною теми чи жартом, щоб розрядити ситуацію.
Не вступай у фізичну чи агресивну конфронтацію, щоб не наразити себе на небезпеку.
Повідом відповідальних осіб
Розкажи про ситуацію дорослим, яким довіряєш: учителю, шкільному психологу, батькам чи адміністрації.

![]()
Якщо булінг відбувається онлайн, повідом адміністрацію платформи чи збережи докази (скріншоти) для подальшого розслідування. У серйозних випадках (фізичне насильство, погрози) звернися до поліції або поінформуй когось, хто може це зробити.
Чого НЕ варто робити:
Не ігноруй ситуацію, думаючи, що це «не твоя справа».
![]()
Не провокуй булера і не відповідай агресією, щоб не погіршити ситуацію. Не звинувачуй жертву в тому, що вона «сама винна».
Чому важливо діяти?
Свідки булінгу відіграють ключову роль у його припиненні. Твоя підтримка може допомогти жертві почуватися безпечніше, а повідомлення про проблему — зупинити кривдника. Навіть невеликі дії, як підтримка чи повідомлення дорослих, можуть змінити ситуацію на краще.
Куди і до кого звертатися за допомогою у школі та поза її межами?
У школі
Класний керівник або вчителі:
Розкажи своєму класному керівнику чи вчителю, якому довіряєш, про ситуацію. Вони можуть поспілкуватися з учасниками конфлікту, залучити батьків або адміністрацію школи.
У багатьох школах є чіткі протоколи щодо реагування на булінг.
Шкільний психолог:
Психолог може допомогти тобі впоратися з емоційним тиском, дати поради щодо поведінки в ситуації булінгу та підтримати в спілкуванні з адміністрацією.
Директор або адміністрація школи:
Якщо вчителі чи психолог не змогли допомогти, звернися до директора чи заступника.
В Україні школи зобов’язані реагувати на випадки булінгу відповідно до Закону України «Про освіту» (ст. 25, 26).
Адміністрація може організувати розслідування, залучити батьків або звернутися до відповідних служб.
Куди і до кого звертатися за допомогою у школі та поза її межами?
Поза межами школи Батьки або опікуни:
Розкажи батькам чи іншим близьким дорослим про ситуацію. Вони можуть підтримати тебе емоційно, поспілкуватися зі школою чи звернутися до інших інстанцій.
Гарячі лінії:
Національна дитяча гаряча лінія: 116 111 (безкоштовно, анонімно, працює з 8:00 до 20:00). Тут надають психологічну підтримку та консультації щодо булінгу.
Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства: 116 123 (безкоштовно, цілодобово). Хоча основний фокус на домашньому насильстві, вони також можуть допомогти з питаннями булінгу.
Лінія довіри «Ла Страда»: 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів) або 386 (з мобільних). Вони надають консультації щодо булінгу та кібербулінгу.
Правоохоронні органи:
![]()
Якщо булінг пов’язаний із фізичним насильством, погрозами чи серйозною психологічною шкодою, звертайся до поліції: Телефонуй на 102 у разі термінової ситуації.
Напиши заяву до місцевого відділення поліції. В Україні булінг є адміністративним правопорушенням (ст. 173-4 КУпАП), і за нього можуть бути застосовані штрафи чи інші санкції.
Якщо це кібербулінг, звернися до кіберполіції через їхній сайт (cyberpolice.gov.ua) або за телефоном 0 800 505 170. Недержавні організації:
![]()
Організації, як-от «Ла Страда-Україна», надають консультації щодо захисту прав дітей і боротьби з булінгом. Міжнародні організації, такі як UNICEF Україна, можуть спрямовувати до потрібних ресурсів.
Онлайн-платформи (у разі кібербулінгу):
Якщо булінг відбувається в соціальних мережах, повідом про образливий контент адміністрацію платформи (наприклад, Instagram, Facebook, TikTok мають функцію «Поскаржитися»).
Зберігай докази (скріншоти, повідомлення), щоб передати їх поліції чи юристам.



