Презентація "Семенко Михайль. Біографія"

Авангардні тенденції в українській поезії1920-х рр. Михайль Семенко — поет-футурист. Урбаністичні мотиви лірики

Харизматичний український поет-футурист, редактор, музикант-скрипаль, що насмілився писати і думати по-іншому в часи сірості та викликів. Той, котрий не міг “терпіть холодних ліхтарів” і шукав у мистецтві “надмистецтва”. Засновник нової мистецької течії – футуризму, далі – кванфутуризму, поет доби “Розстріляного відродження”. У певний час – заступник голови Всеукраїнської асоціації революційного кіно, а на початку 1930-х рр. став одним із засновників Спілки письменників України. Залюблений у життя і сонце чоловік. Я умру в хвилю, коли природа стихне,чекаючи на останню горобину ніч… Михайль Семенко

Футуризм (від  лат. futurum — майбутнє) — авангардний напрям у мистецтві, що розвинувся на початку XX століття і проголошував перемогу техніки, науки, швидкості, війни, боротьби з природою та жіноцтвом. Спрямування футуризму можна виразити трьома «М»: місто, машина, маса. Футуристичне мистецтво зовсім не цікавиться людиною. Психологізм оголошується пережитком. Якщо цікавить душа — пізнай машину. Для цього мистецтва характерний винятковий динамізм, поетизація руху, швидкості. Прославлявся індивідуалізм, відкидалися загальноприйняті мовні та поетично- мистецькі : тексти записувалися без розділових знаків, без великих і малих букв. На думку футуристів, найбільше перешкод для руху роблять прикметники й прийменники. На перший план висувається дієслово.

Біографічна канва. При народженні: Семенко Михайло Васильович. Дата народження:31 грудня 1892 Місце народження:с. Кибинці Миргородський повіт Полтавська губернія. Дата смерті:23 жовтня 1937 Місце смерті: Київ. Національність:українець. Мова творів:українська Рід діяльності:поет, теоретик мистецтва, літературний критик, редактор. Роки активності:1913–1937 Напрямок:футуризм

Особисте життя. Михайло народився 31 грудня 1892 р. у селі Кибинці, що нині у Миргородському районі Полтавської області. Батько Михайла Семенка – Василь на момент народження сина працював волосним писарем, в подальшому ж став писарем земської управи в містечку Хорол. Мати Михайла закінчила лише початкові класи церковноприходської школи, проте була письменницею-самоуком, автором ряду повістей, надрукованих під її дівочим прізвищем – Марія Проскурівна. . У сім’ї було восьмеро дітей. Михайло закінчив Хорольську гімназію, Курське реальне училище, два роки навчався на Санкт-Петербурзьких загальноосвітніх курсах. Саме в Хоролі вперше взяв до рук скрипку, читати умів з чотирьох років. А з музикою пов’язував своє майбутнє. Брат поета, Василь, був цікавим художником, проте на початку Першої світової війни загинув на Західному фронті. Ще один брат – Олександр і сестра Олександра також писали вірші, але ще зовсім молодими померли від туберкульозу.

син Ростислав Зі своєю першою дружиною Лідією, Михайль Семенко познайомився у Владивостоці, де він прожив близько трьох років. Лідія Іванівна Горенко народилась 1898 року в українській родині переселенців на Далекий Схід. Почуття Семенка до майбутньої дружини характеризують як глибоке і водночас безмежно тривожне, що спричинило високі злети ранньої лірики поета, появу в ній – насамперед у циклах «Осіння рана», «П'єро кохає» – зовсім нових мотивів і творчих рішень. Михайль Семенко мав сина Ростислава і доньку Ірину. Особисте життя

Михайль Семенко був також одружений з українською актрисою Наталією Ужвій,  з якою розлучився 1936 року. В цьому шлюбі єдиною дитиною був син Михайло (1927 р. н.). Він теж проявляв поетичний дар, писав вірші. Після розлучення залишився з Наталією Ужвій. Навчався в Київському університеті на факультеті міжнародних відносин. Помер від менінгіту 13 грудня 1951 року. Наталія Ужвій. Особисте життя

Творча біографія. Перша збірка «Prelude» (1913) позначена впливами поетів «Української хати»; наступними збірками – «Дерзання» і «Кверофутуризм» (1914) та вміщеним в останній маніфестом Семенко розпочав паралельно до виниклого в Україні російського кубо- і егофутуризм (Д. Бурлюк, О. Кручоних, В. Хлєбников) течію українського кверофутуризму – мистецтва шукання.1918 року Cеменко видав у Києві збірки «П'єро задається», «П'єро кохає» і «Дев'ять поем»; 1919 – в однойменному з заснованою ним футуристичною групою видавництві «Флямінґо» збірки «П'єро мертвопетлює», «Bloc-notes» і «В садах безрозних», а також поему «Ліліт». 1919 проголосив «революційний футуризм» й опублікував «ревфутпоему» – «Тов. Сонце» та «Дві поезофільми»; був редактором журналу «Мистецтво».

1920 видав разом з М. Любченком і О. Слісаренком «Альманах трьох»; 1921 – збірку «Проміння погроз»; тоді ж організував «Ударну групу поетів-футуристів», перейменовану на асоціацію панфутуристів «Аспанфут» (1922–1924), кредо й маніфести якої були проголошені в альманасі «Семафор у майбутнє» (1922) і газеті «Катафалк искусства» (1922). Зазнавши критики літературних кіл, Семенко перейшов на позиції «лівого фронту» («Укр. ЛЕФ») і перетворив «Аспанфут» на «Комункульт» (1924), одночасно працював (1924–1927) як головний редактор Одеської кінофабрики ВУФКУ. Петербург, січень 1910 року. Творча біографія

1924 видав під назвою «Кобзар» дві збірки своїх творів 1910–1922 років, 1925 – збірку «В революцію» та поезофільм «Степ»; 1927 –заснував нове об'єднання футуристів під назвою «Нова генерація» з журналом цієї ж назви (1927–1930). Сильно критикований, Семенко відійшов від футуризму, ставши співцем більшовицької революції (збірки «Малий кобзар і нові вірші», 1928; «Європа й ми», 1929). На початку 1930-х pоків визнав «помилковість» своїх колишніх позицій, виявом чого й були збірки «Сучасні вірші» (1931), «З радянського щоденника» і «Китай в огні» (1932) та «Міжнародні діла» (1933). Київ, квітень 1913 року. Творча біографія

Загибель Ще за три дні до свого арешту, 23 квітня 1937 р. Михайль Семенко провів у Київ творчий вечір. Оскільки він постійно мешкав у  Харкові, і часто бував у Києві, було підготовлено два ордери на його арешт. Письменника звинуватили в «активній контрреволюцiйнiй дiяльностi». Серед іншого йому закидали спробу скинути Радянську владу в Украïнi за допомогою нiмецьких фашистiв. Надломлений морально та фізично Михайль Семенко, як свiдчать протоколи допитiв 4, 7 та 8 травня 1937 р., «зізнався» у всіх звинуваченнях. Зізнання були написані під диктовку уповноваженого Акiмова. 4 вересня 1937 р. 23 жовтня 1937 р. відбулося закрите засідання Військової колегії Верховного Суду СРСР. Комісія «іменем Союзу Радянських Соціалістичних Республік» винесла вирок: «приговорила Семенко Михайла Васильевича к высшей мере уголовного наказания – расстрелу с конфискацией всего имущества, лично ему принадлежащего». Того дня Cеменка було страчено разом з іншими українськими письменниками. Михайль Семенко був реабілітований посмертно. 

Значення творчостіРання футуристична творчість Семенка просякнута урбаністичними й мариністичними мотивами й сюжетами, відзначається мовними і формальними експериментами й намаганням епатувати читача. Не зважаючи на пропаговану ним деструкцію форми й відкидання класичних і тогочасних літературних надбань, зокрема спадщини Шевченка, Олеся, Вороного, Філянського, Семенко мав чималий вплив на розвиток української модерної поезії 1920-х років, у тому числі й так званої пролетарської. Повне зібрання творів Семенка було видане в Харкові у трьох томах (1929–1931). У 1985 році видавництво «Радянський письменник» видало в серії «Бібліотека поета» збірку його поезій.

Течії авангардизму у літературі: футуризм, дадаїзм, сюрреалізм, конструктивізм, «конкретна поезія», «антироман», «абсурду література», хеппенінг, «комп’ютерна лірика». Головні ознаки авангардизму: відмова від реалістичного змалювання світу, заперечення традиційних форм художнього зображення, суб'єктивізм, прагнення до застосування незвичайних, навіть антиестетичних виражальних засобів. Авангарди́зм— умовний термін, яким позначають низку течій європейської літератури кінця 19 ст. і проявлявся в розриві із традицією, експериментах із формою.

Хто автор теорії деструкції?Семенко створив теорію деструкції – екструкції – конструкції. Згідно з цією теорією футуристи пишуть вірші, щоб зруйнувати саму поезію (деструкція), щоб впливати на читача через його рудиментні залишки-емоції (екструкція). Мистецтво не відімре повністю – воно зіллється з життям, розчиниться в побуті (конструкція). Не випадково до назви своєї організації футуристи приєднали частку «пан»- що означає всеохоплюючий. Панфутуристи збиралися на руїнах мистецтва «звести конструкцію після – мистецтва». Деструкція – це процес руйнування чогось. Що таке деструкція в літературі?Деструкція — термін, що позначає в творах мистецтва якість, тенденцію або рух до руйнування структури художнього цілого або, принаймні, зовнішню ілюзію (видимість) подібного руйнування.

Чому не можна перевернути світ?Щоб поставити все догори ногами?Це було б краще. По-своєму перетворити. А то тільки ходиш, розводячи руками. Але хто мені заперечить перевернути світ?Місяця стягн'уть і дати березової каші,Зорі віддати дітям — хай граються,Барви, що кричать весняно, — служниці Маші. Хай би одягла на себе всі оті розкоші!Тоді б, певно, Петька покохав її,скільки було сили. А то ходиш цим балаганом, що звуть — природа,Й молиш: о, хоч би вже тебе чорти вхопили!Бажання. Місто. Осте стебі бо бувізники — людитрамваї — людиавтомобілібілібігорух рухобігирухливобігиberceus* каруселіеліліліпути велетнідиму стальпалятьпалятьпахпахкапахітоскадим синійчорний димпускаютьбензинчаду благатькохать кахикатьжиттєдатьжиттєрухжиттєбензинавтотрам.

Прекрасний краєвид з гори Батиєвої. Ви, певне, не були там ніколи?Не гуляли по сніго-біломуполю?Ми вас запрошуємо —наберіться бажання сміливогоі приходьте до нас. У нас тут доволівесело. Звичайно, до нас не заходять автомобілі —Але почуваємо ми себе зовсім добре, справді. Ах, як тутгарно!Як тут симпатично й ріжнобарвно!Люди ми сильні, молоді,сміливі —не боїмось нікого й бажаємо усім добра. Коли хочете — мине заздрим і Батиєві,бо нам дуже вдячна ця прекрасна гора. Будьтеж такі добрі,не дивіться, як на звірів, на нас —довірливо й доброзичливо, захопивши "трості", —саміпобачите, як у нас прекрас-но — приходьте до нас у гості!