Сила кохання у новелі Григора Тютюнника "Три зозулі з поклоном"

Сила кохання у творі Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном»Гаврилюк Галина Петрівна, вчителька української мови і літератури

Любов – це талісман,Урочий подарунок. Любов – кип’чий трунок. З ілюзій і оман. Микола Вороний. У творі «Три зозулі з поклоном» Григір Тютюнник передав те, чим повнилося серце, що його хвилювало. Разом з іншими загальнолюдськими цінностями він оспівав велике почуття, яке рухає життя на землі, і ймення йому – Любов.«Три зозулі з поклоном» він присвятив «Любові всевишній» – найщирішому із почуттів, що їх має людина.

Тема новели. Зображення складності людських стосунків через історію нещасливого кохання (любовний трикутник Михайло – Софія – Марфа)Ідея новели: возвеличення любові як високої християнської цінності. Любов у героїв – божий дар, почуття, яке вивищує людину над буденністю. Композиційні особливості: Наявність обрамлення. Переплетіння голосів Соні, Михайла та їхнього сина. Зміщення часових площин. Кожен фрагмент має свого головного героя, але в центрі – образ Марфи.

Мотиви твору: Сила кохання протистояння влади й людини. Філософія життя. Усепрощення. Романтики й прагматики. Назва новели символізує любовний трикутник – три долі головних героїв. У народі існувала віра не лише у приворотне зілля й приворотні замовляння, а й про відворотне зілля й відворотні замовляння. 

Зозуля – символ розквіту весни і, водночас, самотності, суму, страждань, вдівства; вона віщує літа та щасливе або нещасливе заміжжя. Поширене в Україні вітання «Три зозулі з поклоном» означає: «забудь, покинь, відпусти мене» – традиційна народна формула-прохання не любити, не мучити того, кого любиш і себе самого від нерозділеного кохання. 

Новела «Три зозулі з поклоном» найглибше віддзеркалює внутрішній світ письменника. Підсвідомо до її написання він ішов усе своє попереднє життя. А поштовхом послужила, здавалося б, незначна подія. 1976 року до Ірпінського будинку творчості завітав сліпий бандурист. Серед пісень, які він виконував, Григора особливо вразила одна – «Летіла зозуля через мою хату…». Ця пісня не просто про нещасливе кохання, а про вічне, непереборне ніким і нічим людське страждання. Враз Гр. Тютюнник підхопився і побіг додому. Письменник відразу взявся до роботи. Так народилася новела «Три зозулі з поклоном».

Новела «Три зозулі з поклоном» має автобіографічний характер. Свого репресованого батька ГР. Тютюнник згадував дуже рідко, лише в колі найближчих приятелів, але «описати» його довго не наважувався. Бракувало, напевно, відповідної форми, фактично, тонких, постмодерних асоціацій. Знайшовши їх, письменник зміг «розмістити» батькове ув’язнення на другому плані твору, а перший віддав значно важливішому в людському бутті – Любові.

В основу новели покладено реальний факт. Була жінка, що кохала Григорового батька – Михайла. У своєму щоденнику новеліст писав: «Я виношую ще один жіночий образ. Образ жінки, котра дуже любила мого батька. Коли в нас сталося нещастя, мама в горі кинулася саме до неї. Жінка була набагато старша за мого батька і маму. Але обоє, і батько, і мати, ніколи не посміли зневажити ту любов велику і безвзаємну. Отож Марія пекла коржики, збирала все необхідне, бо мама ридала та побивалась. Удвох вони поїхали розшукувати батька, не знаючи, що слід його загубився вже навіки…»

У новелі «Три зозулі з поклоном» любов заволоділа трьома серцями: Софії, Марфи і Михайла. Марфа Яркова одружена, але кохає Михайла, батька Гр. Тютюнника. Невдовзі його зашлють до Сибіру, звідки він ніколи не повернеться. Але жінка серцем чула, коли від Михайла приходив лист.

«Марфа серцем чула, коли від тата приходив лист. Вона чула його, мабуть, ще здалеку, той лист, мабуть, ще з півдороги. І ждала. Прийде до пошти – тонесенька, тендітна, у благенькій вишиваній сорочині й рясній спідничці над босими ногами – і сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки».«Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору на дядька Лева –ще синіші… Вона хапає з Левкових пучок листа – сльози рясно котяться по її щоках, – пригортає його до грудей і цілує зворотну адресу…». Любов у житті Марфи

Не знала спокою Марфина душа. Її безмежна любов долітала до Михайла аж у далекий засніжений Сибір. У одному з листів Михайло пише Соні: «Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна. Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав їй три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть од морозу. Сходи, моя єдина у світі Соню! Може, вона покличе свою душу назад, і тоді до мене хоч на хвильку прийде забуття. Обнімаю тебе і несу на руках колиску з сином, доки й житиму…» Любов у житті Михайла

Любов у житті СоніСоня не картає суперницю – навпаки, найкращими, теплими словами говорить про неї своєму синові. Соня – урівноважена, співчутлива, спокійна жінка. Вона поважає почуття Марфи, навіть сама просить чоловіка: «Ти, Михайле, хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться». Між нею і Марфою немає ревнощів. Соня з розумінням ставиться до суперниці, велике нерозділене кохання якої заслуговує на співчуття.

Важливо, що емоційне напруження новели автор цілковито узгодив з її параболічною структурою: і початок, і фінал новели «віддано» сприйняттю оповідача-сина. Він не може збагнути, як вони (Марфа й тато) чули одне одного з будь-яких відстаней та чому , «одне одного чуючи», так і не одружилися? Відповідь на це запитання прозвучала в новелі як заключний акорд у музичному творі: «Тоді не було б тебе…» – шумить велика «татова» сосна»

Символічні образи:1. «Три зозулі з поклоном» - (символ самотності; традиційна народна формула-прохання не любити);2. Сосна, посаджена Михайлом на піску біля дому - (символ самотності й водночас для тих, хто любив (син, Марфа, Софія) Михайла, — пам’ять про нього; для односельців — спогад про загублене життя; для самого Михайла — символ рідного дому);3. Піджак - (символ радянської бідності);4. Сибір неісходима - (символ-перегук із творами Тараса Шевченка).

Григір Тютюнник довго не міг опублікувати цю новелу, цю, без перебільшення, художню перлину – у застійні роки не допускали навіть натяку на жахіття сталінщини. Хоч у творі ніде прямим текстом про це й не сказано. Врешті «Три зозулі з поклоном» надрукував журнал «Ранок». Однак з однією невинною поправкою. Якщо чиясь «нерішуча рука» не наважилася закреслити місце ув’язнення, то в 1977-му – інша «десниця» виявилася рішучою і твердою (мабуть, от давнього страху); «Сибір неісходиму» було виправлено на «цей світ неісходимий». Ніби дрібниця, але як вона характеризує недавню добу з її безсоромною брехнею і фарисейством.

Рефлексія. Що для вас було найцікавішим на уроці?Що ви взяли з уроку для себе?Про яке кохання мрієте ви? Яку роль цьому почуттю відводите у своєму житті і чи готові заради нього чимось пожертвувати?

Галина Гаврилюк, вчителька української мови і літератури. Написати есе на тему: «Чи зробило кохання щасливими героїв новели Григора Тютюнника «Три зозулі з поклоном» Домашнє завдання