Презентація "Сенсорні системи нюху, смаку, рівноваги, руху"

Тема: Сенсорні системи нюху, смаку, рівноваги, руху.

Органом нюху є ніс. Рецептори нюху розташовані у верхній частині носової порожнини. Вона вкрита слизовим епітелієм, у якому розміщені від одного до десяти мільйонів особливих клітин — нюхових рецепторів,які здійснюють нюхову хеморецепцію. Вони мають глечикоподібну форму, а їхні війки проникають у шар слизу. Саме війки розрізняють молекули пахучих речовин. НЮХОВА СЕНСОРНА СИСТЕМА - це система, що забезпечує сприйняття хімічних летких подразнень і формування нюхових відчуттів. 

Відділи нюхової сенсорної системи. Периферичний відділ– перетворення хімічної інформації на нервові імпульси здійснюють хеморецептори носової порожнини (нюхова хеморецепція). Провідниковий відділ–проведення імпульсів здійснюють нюхові нерви (нервове проведення збудження). Центральний відділ– кіркове формування нюхових відчуттів відбувається у нюховій цибулині та нюховій зоні скроневої частки кори півкуль у тісній взаємодії з іншими зонами.

Нюх – це сукупність процесів у нюховій сенсорній системі, що здійснюють сприйняття хімічної інформації повітря. Кіркове формування нюхових відчуттів відбувається в нюхових цибулинах (первинна обробка інформації) та нюховій зоні кори півкуль. Запахи можуть стимулювати виділення слини, звужувати кровоносні судини й підвищувати тиск тощо. На формування відчуття запаху можуть впливати концентрація запашної речовини, температура, вологість, відчуття голоду, забрудненість повітря, емоції тощо. Нюх у людини розвинутий краще, ніж смак, він дає змогу розрізняти більше, ніж 10 000 нюхових відчуттів. Нюх бере участь у регуляції обміну речовин через сприймання запахів речовин, регуляції поведінки через вплив на емоції, оскільки існує прямий зв’язок нюхового аналізатора з лімбічною системою.

Смакова сенсорна система– це функціональна система, що сприймає хімічні подразнення та формує смакові відчуття. Смакова сенсорна система разом із нюховою беруть участь у регуляції обміну речовин впливаючи на процес травлення та поведінку через формування відчуття апетиту. Смак — це сприйняття смакових властивостей речовин, що надходять у ротову порожнину. Сприйняття смаку є результатом діяльності смакової сенсорної системи. Рецептори смаку — це спеціалізовані смакові клітини, розташовані в смакових цибулинах сосочків — виростах слизової оболонки язика.

Відділи смакової сенсорної системи. Периферичний відділ– перетворення інформації їжі на нервові імпульси здійснюють хеморецептори смакових бруньок (смакова хеморецепція). Провідниковий відділ–проведення імпульсів здійснюють язиковий, лицевий, язикоглотковий та блукаючий черепно-мозкові нерви, довгастий мозок, таламус, гіпоталамус (нервове проведення збудження). Центральний відділ– кіркове формування смакових відчуттів відбувається в смаковій зоні скроневої частки кори півкуль у тісній взаємодії з іншими зонами.

Сенсорна система рівноваги. Сенсорна система рівноваги (або гравітаційна сенсорна система) – це функціональна система, що спеціалізується на сприйманні гравітаційного поля й зумовлює орієнтацію тіла в ньому. Проведення нервового збудження, що виникає в смакових рецепторах, здійснюють аж 4 пари нервів, і тому язик є високочутливим органом людини. Нервові волокна цих нервів на своєму шляху проходять довгастий мозок, таламус, гіпоталамус, що пояснює емоційну забарвленість смакових та нюхових відчуттів.

Відділи сенсорної системи рівноваги. Периферичний відділ– рецепторні клітини, що сприймають впливи гравітації, – це волоскові клітини внутрішнього вуха (гравітаційна механорецепція)Провідниковий відділ–проведення імпульсів здійснює вестибулярний нерв (нервове проведення збудження). Центральний відділ– кіркове формування відчуттів відбувається за участю мозочка, стовбура головного мозку й кори півкул.

Постійно контролює спеціальний орган рівноваги — вестибулярний апарат. Завдяки йому людина може нормально ходити, бігати, виконувати складні фізичні вправи, працювати й орієнтуватися в просторі загалом. Вестибулярний апарат міститься у внутрішньому вусі й складається з двох частин — присінка й трьох півколових каналів, розташованих у трьох взаємно перпендикулярних площинах.

СЕНСОРНА СИСТЕМА РУХУ – це функціональна система, яка забезпечує сприймання, проведення та обробку інформації від рецепторів, розміщених у м’язах, сухожилках, фасціях і суглобах. Рухову механорецепцію забезпечують внутрішні механорецептори м’язів, сухожилків, суглобів і фасцій. Нервове проведення збудження від рецепторів здійснюється по висхідних шляхах спинного мозку до рухової зони кори півкуль та мозочка. Кіркове формування відчуттів положення тіла й рухів (кінестетичні відчуття) відбувається в результаті аналізу в руховій зоні інформації від усіх рухових рецепторів. Руховими відчуттями є відчуття положення кінцівок, частин тіла чи всього тіла в просторі, відчуття переміщення, відчуття сили та ін. Пропріоцептивні (від лат. proprius – власний і receptor – той, що сприймає) відчуття разом із вестибулярними та дотиковими є відчуттями, що відіграють основну роль у розвитку дитини.

Відділи сенсорної системи руху. Периферичний відділ– рецепторні клітини сприймають механічні впливи (рухова механорецепція). Провідниковий відділ–проведення імпульсів здійснюють чутливі волокна в складі черепно-мозкових і спинномозкових нервів (нервове проведення збудження). Центральний відділ– кіркове формування відчуттів відбувається за участю рухової зони в тім’яній частці кори півкуль великого мозку.

Вісцеральна (інтероцептивна) сенсорна система – це функціональна система, що забезпечує сприймання, проведення та обробку інформації від внутрішніх органів і внутрішнього середовища.

Вісцеральну рецепцію здійснюють механорецептори, терморецептори, хеморецептори, больові рецептори внутрішніх органів, тканин, судин. Нервове проведення збудження від рецепторів до ЦНС відбувається через язикоглотковий, блукаючий, черевний і спинномозкові нерви. Відчуття, що відображають процеси всередині організму, називаються органічними. Це відчуття голоду, спраги, ситості, втоми, бадьорості, змін у діяльності шлунка, печінки, серця та ін. Кіркове формування відчуттів здійснюється за допомогою лімбічної системи, тому органічні відчуття мають негативне чи позитивне емоційне забарвлення. І. М. Сєченов називав ці відчуття «темними чуттями», оскільки більшість із них є неусвідомленими.