Презентація "Середньовіччя як доба, її хронологічні межі й специфічні ознаки в історії європейських і східних літератур. Вплив релігії та філософії на літературу й ку

Середньовіччя як історична та культурна доба

“Велике переселення народів”Докорінна зміна ставлення багатьох народів до релігійних вірувань. Поширення релігій на великі територіїВеличезні території та маси людей об”єднувалися спільними мовами. Відбувалися державотворчі й культуротворчі інтеграційні процеси. Ознаки епохи Середньовіччя

Народність мистецтва ( мистецтво звернено до всього світу, до народу)Вплив релігії (середньовічне мистецтво було символічним, релігійним, абстрактним;служило переважно для потреб церкви)Теоцентрична система всесвіту (у центрі-Бог)Уявлення про світ (земне життя-лише слабке відображення небесного і воно має менше значення, ніж загробне)Протиріччя людської натури-конфлікт духовного і тілесного, драматизм її буття.Ідея залежності людини від вищих сил, провидіння (людина перестала бути центром світобудови)Монументалізм, складність форм і стилів. Теми творчості митців: страждання, самопожертва, материнська любов, прагнення до самовдосконалення, рицарська любов. Загальна характеристика культури доби Середньовіччя

Періоди Середньовіччя. Раннє Середньовіччя( від V до ХІ ст.)Зріле або високе Середньовіччя (ХІІ-початок ХVІст.)Пізнє Середньовіччя, початок Відродження (ХVІ –ХVст.)

Архітвори вселюдської культури. Країна Назва твору Час створення. Дата першої публікаціїФранція«Пісня про Роланда»Бл. 11001837Іспанія«Пісня про мого Сіда»Бл. 11401779 Німеччина «Пісня про Нібелунгів»Бл. 12001757 Давня Русь«Слово о полку Ігоревім»1185-11871880

Виконавці епічних сказань. Жонглери у ФранціїШпільмани у НімеччиніХулгари в Іспанії

Жонглер (давньофранцузька – «потішник») – мандрівний лицедій, професійний співак, часто музикант або фокусник. Як правило, такі музиканти були і композиторами, і виконавцями пісень, складених трубадурами, відмінно володіли мистецтвом гри на багатьох музичних інструментах.

Невід’ємною частиною Середньовічного суспільства є хрестові походи

Сам образ середньовіччя часто асоціюється з колоритною фігурою лицаря в латах. Лицарі — професійні воїни — являли собою корпорацію, членів якої об'єднували спосіб життя, етичні цінності, особові ідеали. Лицарська культура виробляється в феодальному середовищі. Сам стан феодалів був неоднорідним. Нечисленну еліту феодального класу утворювали найбільші землевласники — носії гучних титулів. Ці найбільш родовиті і благородні лицарі були на чолі своїх дружин, часом справжніх армій. Лицарі рангом нижче служили в цих дружинах зі своїми загонами, які з'являлись на перший поклик пана. На нижніх рівнях лицарської ієрархії стояли безземельні лицарі, все надбання яких перебувало у військовій виручці і зброї. Багато з них мандрували, примикаючи до загонів тих або інших ватажків, стаючи найманцями, а нерідко і просто займалися грабунком. Лицарська культура

ppt_xxshearppt_x

Згідно з поширеними в лицарському середовищі уявленнями, справжній лицар повинен був походити з хорошого роду. Поважаючий себе лицар посилався для підтвердження свого благородного походження на гіллясте генеалогічне дерево, мав родовий герб і родовий девіз. Приналежність до стану передавалася у спадок, в окремих випадках у лицарі посвячували за виняткові військові подвиги. Суворість правил стала порушуватися в процесі розвитку міст — цей привілей стали все частіше купувати. У різних країнах існували схожі системи виховання лицарів. Хлопчика вчили верховій їзді, володінню зброєю — насамперед мечем і списом, а також боротьбі і плаванню. Він ставав пажем, потім зброєносцем при лицарі. Лише після цього юнак удостоювався честі пройти через обряд посвячення в лицарі. Існувала і спеціальна література, присвячена лицарським «мистецтвам». Майбутнього лицаря навчали, крім іншого, і прийомам полювання. Воно вважалося другим після війни заняттям, гідним лицаря.

Роман “Трістан та Ізольда”

Східна поезія – джерело мудростіОсобливістю лірики є проповідь права кожної людини на щастя, свободу, гідність, насолоду, пізнання істини. Філософський зміст. Увага до внутрішнього світу людини

Перлиною арабської лірики є поєма Нізамі Гянджеві “Лейла і Меджнун”

Перський поет-філософ Омар Хайям уславився чотиривіршами пройнятими духом життєлюбства та свободи Якби мені до рук- скрижалі Долі,Я розписав би їх по власній волі!Із світу вигнав би всі смутки, болі,Чолом небес досяг, не жив би долі!

У Середні віки література накопичила значний творчий досвід і створила невмиручі цінності, тому Середньовіччя один з найбільш суттєвих етапів розвитку світової літератури