Урок "Особливості розвитку китайської лірики епохи Тан. Лірика Лі Бо. Печаль на яшмовому ганку», «Призахідне сонце навіює думки про гори», «Сосна біля південної галереї». Основ""
. Особливості розвитку китайської лірики епохи Тан. Лірика Лі Бо «Печаль на яшмовому ганку», «Призахідне сонце навіює думки про гори», «Сосна біля південної галереї». Основні теми й мотиви лірики митця, вплив даосизму на його світогляд. Своєрідність пейзажів Лі Бо, утілення в них краси природи й духовного життя.
Тема. Особливості розвитку китайської лірики епохи Тан. Лірика Лі Бо «Печаль на яшмовому ганку», «Призахідне сонце навіює думки про гори», «Сосна біля південної галереї». Основні теми й мотиви лірики митця, вплив даосизму на його світогляд. Своєрідність пейзажів Лі Бо, утілення в них краси природи й духовного життя.
Мета: формування предметних компетентностей: ознайомити здобувачів освіти із особливостями розвитку китайської літератури епохи Тан, життям і творчістю поета Лі Бо;розвивати образне і асоціативне мислення, уміння виразно читати, коментувати вірші, висловлювати свої враження від творів, думки з приводу порушених у поезіях проблем; формування ключових компетентностей: вільне володіння державною мовою; уміння вчитися впродовж життя : активізувати пізнавальну діяльність учнів; інформаційно – комунікаційна: формувати навички спілкування в колективі, формувати вміння знаходити потрібну інформацію та подавати її; культурної: виховувати прагнення до літературної освіти, формувати естетичний смак, розширювати кругозір здобувачів освіти.
Обладнання: словники, тексти поезій Лі Бо, М. Лермонтова, Г. Гейне, презентація
ХІД УРОКУ
Змах пензля —
і буревій та зливи тремтять.
А напише вірша —
і викличе сльози у привидів, добрих
і злих.
Ду Фу
І. Організаційний момент
ІІ. Оголошення теми й мети уроку
Учитель. Китай – велика країна і за розмірами, і за кількістю населення, і за своїм внеском у світову економіку, науково технічний прогрес, культуру. Китайська література має тисячолітнє коріння. А поет, із творчістю якого ми сьогодні познайомимося, - один із найвидатніших її представників.
IІІ. Актуалізація опорних знань.
- Перевірка домашнього завдання.
I V. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу
1. Завдання: слухаючи розповідь вчителя, знайти відповіді на запитання, записати їх.
Запитання до класу:
1. Які хронологічні межі має китайське Середньовіччя?
2. За часів якої династії відбувається посилений розвиток науки та мистецтва?
3. Розкрийте поняття «психологічний паралелізм».
4. Якими є основні жанри китайської середньовічної лірики?
5. Які теми є характерними для танської поезії?
2. Розповідь вчителя проособливості розвитку китайської лірики епохи Тан.
Китайська поезія — одна з найдавніших на землі. З’явившись у другому тисячолітті до нашої ери, вона проіснувала, зовні мало змінюючись, аж до початку XX століття. Зрозуміло, що така поезія не може бути простою, легкою для розуміння. Вона вимагає підготовленого читача. І такий читач упродовж більш ніж трьох тисячоліть у китайської поезії був. Класична китайська освіта передбачала знання традиційної культури, причому найголовніші тексти вимагалося заучувати напам’ять. Уміння складати вірші входило до програми державних випробувань на отримання чиновницької посади. Таким чином, поет в середньовічному Китаї звертався до читача, який легко орієнтувався не лише в тонкощах віршування, а й у натяках, цитатах, алегоріях, якими насичена традиційна поезія. З відміною на початку XX століття класичної освіти такий читач зник і в самому Китаї.
Чи варто говорити, наскільки складним є розуміння китайської поезії для тих, хто належить зовсім до іншої культури? Тому перед тим, як читати китайську лірику, необхідно дізнатися про особливості поетичної традиції в цій країні.
Китайське Середньовіччя, що охоплює VII–XIII століття,— золотий період розвитку поезії, яка стала суттєвою складовою духовного життя китайців. У цей час вірші писали всі — від імператора й чиновників до найбідніших селян. Поетичне бачення світу було характерним для світосприйняття китайців тієї доби. Вони уважно споглядали природу,
навколишній світ, вчилися у того, що бачили, й співвідносили з побаченим свої думки й почуття.
Китайська поезія доби Середньовіччя відзначається гуманістичним змістом і глибиною узагальнень. Вона й нині сповнена неповторного аромату трав та дерев, у ній вчувається подих вітру і політ птахів, вона нікого не може залишити байдужим, бо в ній
знайшла відображення вся гамма людських переживань і почуттів, спостереження особистості за зовнішнім і внутрішнім світом, намагання знайти своє місце у космосі.
Започаткувало високорозвинену цивілізацію правління династії Тан, що тривало майже триста років (618–907). У процесі об єднання окремих ворогуючих поміж собою князівств була утворена могутня Танська держава, столицею якої став Чанань, місто з мільйонним населенням, де знаходилась й резиденція імператора. Перші правителі Танської
держави дбали про розвиток країни, роздали чимало земель селянам, обмежили владу поміщиків, сприяли активізації торгівлі. Країна мала мирне і відносно спокійне життя.
Правителі опікувалися й розвитком науки і мистецтва. У великі міста приїздили талановиті письменники, художники, архітектори, їх усіляко підтримували можновладці, і тому Танська держава розквітла у нових архітектурних ансамблях і здобула світове визнання своїми декоративними виробами, живописними шедеврами, книжками. У VII столітті в Китаї був винайдений ксилографічний засіб книгодрукування, який уже в XI столітті був замінений на друк розбірним шрифтом. Завдяки цьому винаходу друкувалися не тільки державні укази та буддистські тексти, а й збірки віршів та новел.
У цей час існувала система іспитів на посади державних чиновників. Це давало можливість залучати до керівництва країною не тільки людей із вищих верств суспільства, а й здібних землевласників, які походили із середніх і нижчих класів,— найбільш численного прошарку населення, за рахунок праці якого збагачувалася держава. Щоб обійняти певну посаду, потрібно було виявити не тільки спеціальні знання, а й обізнаність у галузі філософії, поезії, мистецтва й каліграфії. Усе це було пов’язане з уявленнями древніх китайців про духовне призначення людини.
Характерною особливістю китайської поезії того часу є психологічний паралелізм — паралельне зображення природи і почуттів людини. Китайські поети знаходили в природі асоціації зі своїми душевними станами. Водночас природа давала поштовх їхньому натхненню, розвитку думки й ліричним переживанням.
У добу Середньовіччя в Китаї виникає пейзажна лірика. І це не випадково, адже все життя людини тісно пов’язане з природою. Природа не тільки годувала людину, а й була її духовним учителем, другом, співрозмовником. Природа і людина в китайській ліриці епохи Тан зливаються в одне ціле, вони складають одне єство у широкому та неосяжному світі. Поети спостерігають за найменшими змінами у природі, що відлунюються в їхніх рядках несподіваними образами, порівняннями, метафорами, які йдуть із глибини душі. Сучасний український літературознавець Ю. Султанов зазначає: «Це поезії весни й осені, і навдивовиж рідко — холодної весни і спекотного літа. І завжди у нерозривній єдності з людиною, яка знає ціну миттєвості людського життя. Поезія Китаю — це поезія думки, вона плекалася й шліфувалася митцем, який старанно вчився у своїх попередників. Китайська лірика — це лірика спілкування з друзями, але спілкування відкритого, тому що приховані думки поета — для всіх, він поряд із людьми і пише для людей».
За часів правління династії Тан і в політиці, і в літературі з’явилися вихідці із збіднілих сімей землевласників, які виросли на лоні природи й зберігали міцні зв’язки з селянством. Вони були носіями іншого духу, ніж стара аристократична верхівка. І це не могло не вплинути на літературу, зокрема на поезію.
Попередня епоха в ліриці відзначалася вишуканістю, аристократизмом форм, барвистістю стилю, які вже не відповідали демократичним настроям танського часу. Уже перші поети нової доби прагнули простоти форми і глибини поетичної думки. Вони висловлювали не тільки свої приховані почуття, а й світогляд людини, що усвідомила свою цінність і єдність із природою. Уважно придивляючись до природного життя, китайські поети прагнули до простоти висловлення думок і почуттів.
Утім, новаторський характер танської поезії не заперечував традиційних тем та мотивів. Ті ж самі гори й ріки, пори року та піднесені почуття хвилюють митців, але вони набули тепер нового осмислення й наблизилися до життя звичайної людини. Китайська поезія рухалася від елітарності й манірності до простоти й повсякденної конкретності. Простота й відкритість почуттів стали провідною ознакою лірики епохи Тан.
У китайській поезії доби Середньовіччя розвивалися два основні жанри — ші і ци. Ші — вірші з дворядковою строфою, кожен рядок складається з чотирьох, п’яти або семи слів із цезурою (паузою) після другого знаку в рядку з чотирьох або п’яти слів і після четвертого — в рядку із семи слів. Лірична форма ші проіснувала досить довго, вона не відкинута й донині сучасними китайськими поетами.
Ци, на відміну від ші, складаються з нерівних рядків. Вірші у формі ци створювалися на певну мелодію, тому музикальність є характерною ознакою цих творів. Ци з’явились у VIII столітті, спочатку їхня тематика була пов’язана із суто особистісними переживаннями поетів, але згодом митці опанували й інші теми, значно розширивши коло сюжетів і мотивів.
За три століття правління династії Тан поезія досягла небувалого розквіту: сотні, навіть тисячі талановитих поетів (і це тільки ті, хто згадується в авторитетних виданнях і чиї вірші дійшли до нашого часу, а ще було багато безіменних митців, твори яких назавжди втрачені) шукали нові шляхи в літературі, уславлюючи свою культуру. Чітко окреслені образи, вишуканість і ясність стилю, гармонія пропорцій — усе це з’являється у поезії епохи Тан.
Говорячи про танську лірику, кожний вірш можна цілком назвати значущою поетичною одиницею, бо у творах цього часу живе дихання природи, злети думки, буяння фантазії. Простота і легкість танських віршів стали зразком для наступних поколінь поетів.
Дослідники виділяють кілька характерних для танської поезії тем: природа і поет, втеча від світу, стосунки з друзями, чужина, юність та старість, тлінність буття, минуще і вічне тощо. Однак дуже рідко можна знайти вірш, в якому одна з тем зустрічалася б у чистому вигляді. Твори танського періоду являють собою єдиний тематичний комплекс. Наприклад, природа викликає у поетів роздуми про плинність буття, наближення старості, думки про вічне тощо. Поширена у той час тема туги поета на чужині (у Китаї переводили чиновників з однієї області в іншу, що становило певні труднощі для їхніх родин і для них самих; людина відчувала себе відчуженою, відірваною від свого коріння) пов’язується з переживаннями, обумовленими розривом із друзями, рідною домівкою.
Своєрідність китайської культури танського періоду полягає ще й у тому, що поезія, живопис і каліграфія не мали звичних для нас меж: незалежно від їх специфічності ці три види мистецтва мали ієрогліфічне вираження.
3. Перевірка відповідей на запитання.
4. Робота з епіграфом
Про кого міг сказати такі слова митець? (Про справжнього поета, мистецтво якого має неабияку силу, вплив на навколишній світ.) Ду Фу присвятив ці слова своєму другові, поетові Лі Бо.
Повідомлення учня про життя та творчість Лі Бо
Китайський поет Лі Бо (що означає «біла слива») був не тільки найзнаменитішим поетом епохи Тан, а ще й «найдивнішим із дивних» свого часу. Народився поет 701 року в провінції Сичуань у сім’ї купця, здобув добру освіту. За легендами, вже в 5 років міг вивести будь-якого ієрогліфа, а у 10 — написав свого першого вірша. Майбутня доля була прогнозована: юнак повинен був стати чиновником. Але Лі Бо не з тих, хто підкоряється правилам: він залишає суєтне життя та разом з учителем-даосом живе на горі Міншань, присвячуючи свій час вивченню даосизму. Багато мандрує країною, пише вірші. У 724 році створює літературний гурток під назвою «Шестеро “ледарів” із бамбукового гаю».
Вірші Лі Бо дивували учених сучасників поета: вони є надто простими, невигадливими. Але поета їхня думка хвилювала мало, він писав
так, як вважав за потрібне.
У 724 році Лі Бо опинився у столиці та був представлений імператорові Сюань-цзуну. На імператора справили враження знання мов та філософії Лі Бо, і він запропонував поетові звання академіка та місце при дворі. Поет оспівував красу дружини імператора — Ян, яка власноруч розтирала фарбу для того, щоб Лі Бо міг своїм чарівним пензлем накреслити ще один геніально простий вірш. у нього в спині є «кістка гордості», яка не дозволяє йому схилятися ні перед ким.
Помер Лі Бо у будинку свого родича Лі Ян-біна, якому залишилося у спадок близько 900 віршів поета. Смерть його оповита легендами. Одні кажуть, що поет потонув, намагаючись пройти по місячній доріжці на озеро, інші вважали, що він загинув, прагнучи спіймати відображення місяця в воді, а треті стверджували, що бачили, як, прийшовши до нього, місячною доріжкою на озеро спустився одноріг.
Особливості лірики Лі Бо
- Поезію Лі Бо називають «поезією гір та річок». Неприховане захоплення природою поєднується з філософськими роздумами митця.
- Споглядальність і самозаглибленість: зміни у природі та зміни у власному внутрішньому світі цікавлять його однаково. «Він сам собі цікавий». (Гао Ші)
- Ліричний герой Лі Бо — відлюдник, мандрівник, але він переймається переживаннями і тривогами людей.
5. Виразне читання вірша Лі Бо «Печель на яшмовому ганку»
Читання поезії підготовленим учнем.
ПЕЧАЛЬ НА ЯШМОВОМУ ҐАНКУ
На яшмових сходах
біліє холодна роса.
Промокли панчохи.
Пливуть мовчазні небеса.
Дивлюсь крізь фіранку
на місяць осінній печальний,—
На тихій воді він тремтить
і повільно згаса.
Вчитель. Класична китайська лірика дуже своєрідна. Це помітно вже під час першого читання віршів. Ми відчуваємо їх особливий ритм, тому що кожна строфа містить цезуру (паузу, що розділяє слова у вірші). Наприклад, у вірші Лі Бо «Печаль на яшмовому ґанку» цезура стоїть у кінці першого рядка кожної строфи:
На яшмових сходах // біліє холодна роса.
Прочитайте виразно цей вірш, дотримуючись правильного ритму.
Дворядкова строфа у класичному китайському вірші містить однакову кількість слів — 4, 5 або 7. Від кількості слів залежить і місце цезури: у 4-слівних і 5-слівних строфах вона стоїть після другого слова, у 7-слів-ній — після четвертого. Проте слід пам'ятати, що китайське письмо — ієрогліфічне; при перекладах кількість слів не завжди співпадає з кількістю ієрогліфів.
Прочитайте виразно вірш Лі Бо «Сосна біля південної галереї», передаючи правильний ритм цього вірша.
6. Виразне читання вірша Лі. Бо «Сосна біля південної галереї», обмін враженнями, коментування.
СОСНА БІЛЯ ПІВДЕННОЇ ГАЛЕРЕЇ
Поблизу галереї
росте сосна-одиначка –
в такої, природно,
розкидисте гілля й густе.
Вітрець навколишній
навіть на хвильку не вщухне:
йому тут воля –
тож дме він і вдень, і вночі.
Затінений стовбур
Покрився плямами моху.
А в пишній хвої
Повітря неначе мигтить.
Чи вдасться їй досягти
Надхмарної висі?
Це ж треба рости
Аж декілька тисяч чі!
Словникова робота. Чі – приблизно 30 см.
Учитель.Сосна тут – сам поет, що прагне пізнати вищий сенс буття. Вітер уособлює бентежний і неспокійний всесвіт, у якому живе людина. В образі надхмарної висі- прихований сенс усього сущого, природний і моральний закон, якого прагне митець. У творі звучить думка про необхідність духовного вдосконалення людини, про пізнання дао (шляху).
- Виразне читання вірша Лі. Бо «Призахідне сонце навіює думки про гори», обмін враженнями, коментування.
ПРИЗАХІДНЕ СОНЦЕ
НАВІЮЄ ДУМКИ ПРО ГОРИ
Опісля дощу
заяріла паруюча зелень.
Західним рум»янцем
взялося розчахнуте небо.
Весни будівничі –
тепло і вітрець зі сходу –
пишаються квіттям,
найкращим своїм творінням.
Так квіт опаде
І настане глибокий вечір.
Це так зрозуміло! –
І я не тамую зітхання.
Одна тільки мрія –
відвідать прославлені гори,
щоб там, окримівшись,
пізнати Велике Дао!
- Словникова робота.
Знайдіть у словнику значення незрозумілих вам слів.
V. Закріплення знань, умінь і навичок
1. Бесіда
- Який з віршів Лі Бо знайшов відклик у вашій душі?
- Які з положень учень Конфуція та даосизму вам близькі та мають, на вашу думку, загальнолюдське значення?
2. Аналітична робота.
Порівняйте зі схожими творами вірш Лі Бо «Сосна білі південної галереї».
На севере диком…
На севере диком стоит одиноко
На голой вершине сосна
И дремлет качаясь,
и снегом сыпучим
Одета как ризой она.
И снится ей все,
что в пустыне далекой.
В том крае, где солнца восход,
Одна и грустна на утесе горючем
Прекрасная пальма растет.
(М. Лермонтов)
Самотній кедр на стромині...
Самотній кедр на стромині
В північній стоїть стороні.
І кригою, й снігом укритий,
Дрімає і мріє ві сні.
І бачить він сон про пальму.
Що десь у південній землі
Сумує в німій самотині
На спаленій сонцем скалі.
(Г. Гейне, переклад Л. Первомайського)
VІ. Підсумки уроку
Сьогодні на уроці:
- я дізнався...
- я здивувався...
- я відчув...
- я уявив...
Для всіх. Знати про особливості розвитку китайської лірики епохи Тан; розповідати про Лі Бо; виразно читати й аналізувати його поезії.
Індивідуальне. Підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях Ду Фу.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку