Презентація. "Середньовічне місто"

Середньовічне місто

З XI ст. в економічному житті Західної Європи почався період урбанізації — відродження античних міст (Рим, Неаполь, Париж, Генуя, Ліон, Лондон, Бонн) і утворення нових міст (Гамбург, Любек, Лейпціг, Магдебург), зростання їхнього господарського значення. 

= Процеси в економіці, розвиток сільського господарства.= Розвиток торгівлі= Формування центрів християнства= Потреба в існуванні адміністативно-політичних= Необхідність воєнних центрів. Що зумовило і спричинило відродження міського життя у Європі?На основі розвитку ремесла і його відокремлення від сільського господарства виникло європейське середньовічне місто.

Городянин – людина нового типу. Основні риси городянина як людини нового типу: Підприємницька діяльність як основа життя городянина; Необхідність здобуття освіти ( вміння читати. Писати й рахувати набуло масового характеру); Новий тип мислення; Ритм міського життя був більш інтенсивніший;

Елементи, завдяки яким населений пункт міг вважатися містом: стіни, цитаделі, кафедральний собор, ринкова площа, у містах могли розташовуватись укріплені палаци-фортеці феодалів, монастирі. Найбільша кількість міст була в Італії (половину населення складали мешканці міст) і Фландрії (2/3 жителів — городяни). Середньовічні міста зазвичай були невеликими — 1–3 тис. мешканців. Лише декілька міст у Європі мали населення понад 100 тисяч мешканців.

Міста розбудовувалися концентричними колами від центру — фортеці або ринкової площі. Вулиці були вузькими (достатніми лише для проїзду вершника), не освітлювалися, тривалий час не мали бруківки й каналізації. Дренажі були відкритими, і нечистоти текли вздовж вулиць. Це призводило до спалахів різноманітних інфекційних захворювань.

Будинки стояли досить тісно і мали два – три поверхи. Нерідко верхній поверх нависав над нижнім, бо через дорожнечу землі фундаменти будували вузькими. Тривалий час міста зберігали сільський вигляд: біля будинків розташовувалися сади і городи, у дворі тримали худобу і птицю. За мурами міста мешканці мали земельні ділянки і виноградники.

Основну масу городян складали бюргери. Вони були повноправними мешканцями міста, жили з торгівлі і ремесла. Сеньйорам та їхньому оточенню, представникам світської та духовної влади, тобто знатним людям, належали найкращі будинки в місті, вони мали доступ до міської влади і разом із заможними бюр­герами утворювали патриціат — правлячу верхівку міста. Найбідніші прошарки міського населення називалися плебеями. У різних містах плебеї складали від 20 до 70% населення.

Люди почали об’єдну­вати свої зусилля, організовуючи цехи — замкнуті організації (корпорації) реміс­ників однієї спеціальності у межах одного міста, створені з метою усунення конкуренції (захисту виробництва і прибутків) і взаємодопомоги. Цехова ієрархія

Дякую за увагу!