Утворення Єгипетської Держави

УРОК

УТВОРЕННЯ ЄГИПЕТСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Мета:навчальна:розглянути процес утворення держави у давньому Єгипті, сформувати в учнів уявлення про владу фараона,

Розвиваюча:розповісти про будівництво пірамід як символів необмеженої царської влади; удосконалювати навички роботи з історичною картою;

Виховна:формувати навички роботи з історичним документом, групової діяльності;

Тип уроку: урок формування нових знань.

Обладнання: підручник, атлас, мультимедійна дошка.

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація знань

Робота з картою

Покажіть на карті територію Давнього Єгипту, охарактеризувавши природні умови країни.

Дайте відповіді на питання:

1. Чому іригаційні роботи вимагали участі усього дорослого населення общини?

2. Хто повинен був контролювати виконання всіх робіт?

II. Вивчення нового матеріалу

Об’єднання Єгипту

Спочатку в Єгипті було близько 40 держав. Їх правителі часто воювали один з одним — переможці захоплювали переможених. Деякі правителі стали називати себе царями. Цар — правитель, що уособлював вищу законодавчу, військову, судову та релігійну влади. Шанували його, як бога Ра. Врешті-решт, долину Нілу було поділено між двома великими царствами: в пониззі річки, тобто дельті, утворився Нижній Єгипет, а вище за течією — Верхній Єгипет.

Щоб займатися землеробством, єгиптянам потрібно було постійно проводити іригаційні роботи, що було важко для окремої родини, тому вони об’єднувалися в общини на чолі з вождями. Такі общини називалися номи, а вожді — номархами. У кожній частині Єгипту було приблизно по 20 номів.

Цар Верхнього Єгипту носив білу корону, схожу на високий шолом, а символом цієї держави була квітка лотосу. Корона царя Нижнього Єгипту була червоного кольору і мала плоске піднесення іззаду, а державним символом — папірус. Між двома царствами відбувалися тривалі запеклі війни. Про цю епоху розповідає знаменитий єгипетський рельєф (опукле зображення на камені), що зображував царя Верхнього Єгипту, який замахнувся на свого супротивника. Нижче показані вороги, що рятуються втечею.

Приблизно за три тисячі років до нашої ери цар Верхнього Єгипту Нармер остаточно підкорив Нижній Єгипет та об’єднав всю країну. Він став носити подвійну корону. Повелителів всього Єгипту стали називати фараонами. Першою столицею єгипетської держави стало місто Мемфіс.

Робота у групах Управління державою

Клас ділиться на дві групи, кожна з яких отримує окреме завдання.

1-а група. Прочитайте уривок із роману Болеслава Пруса «Фараон» і дайте відповіді на питання.

Цей величезний обсяг робіт вимагав не лише знань з астрономії, землевпорядкування, механіки та будівництва, а й досконалої організації праці. Укріплювати греблі, чистити канали треба було у точно зазначений час на великій площі. Це вимагало цілої армії робітників, яка охоплювала б десятки тисяч людей і діяла б за чітко визначеними завданнями, під єдиним керівництвом. Ця армія повинна була мати безліч вищих і нижчих начальників, безліч загонів, які б виконували різні роботи, підпорядковані одній меті. Цій армії, зазвичай потрібні були величезні запаси продовольства, допоміжних сил і знарядь праці.

Єгипет зумів організувати таку армію трударів, і їй завдячує він своїми безсмертними ділами. Вочевидь, створили цю армію й визначали плани її роботи жерці — єгипетські мудреці; а виконували ці плани за наказамицарів чи фараонів. Саме тому єгипетський народ за часів своєї величі являв собою ніби єдиний організм, в якому жерці були мозком, фараон — волею, народ — тілом, а покірність — цементом.

Так саме природа Єгипту, що вимагала великої, постійної та старанної праці, допомогла створити кістяк суспільної організації цієї країни. Народ працював, фараон правив, жерці складали плани.

І, поки ці три чинники узгоджено вели до мети, підказані природою, доти суспільство могло розвиватися й творити свої невмирущі справи.

Спокійний та веселий, аж ніяк не войовничий єгипетський народ поділявся на два прошарки: селян і ремісників. Серед хліборобів, мабуть, дехто мав невеличкі власні клаптики землі, але більшість орендувала поля, що належали фараонові, жерцям та вельможам. Ремісники, які виробляли одяг, меблі, посуд, діяли самостійно, ті, хто працював на великих будовах, утворювали щось на зразок армії.

Кожна з цих спеціальностей, а головне — будівництво, вимагала тяглової сили і засобів виробництва: хтось мусив цілоденно черпати воду з каналів або переносити каміння з каменоломень туди, де воно було потрібне.

Фараон правив державою за допомогою регулярного війська та міліції, чи поліції, а також величезної кількості чиновників, з яких поступово утворилася родова знать. Фараон був законодавцем, верховним головнокомандувачем, найбагатшим землевласником, верховним суддею й жерцем, навіть сином богів і самим богом. Поряд з фараоном, часто навіть вище від нього, стояли жерці. Це був стан мудреців-законників, що вершили долю країни.

Питання

1. Чому в Єгипті виникла держава?

2. На які групи можна поділити єгипетське суспільство?

3. Яким чином фараон керував державою?

2-а група. Прочитайте текст «Повчання царя своєму сину» (XXII ст. до н. е.) і дайте відповіді на питання.

Шкідлива людина для міста — це підбурювач.

Пригнічуй натовп, знищуй полум’я, яке йде від нього.

Той, хто бідний, — він ворог. Будь ворожий до бідняка.

Хай скажуть люди: «Нема нічого, чого ти не знаєш».

Ти карай згідно з твоїми законами.

Питання

1. Розкажіть, чого навчає цар свого сина.

2. Поясніть, кого цар вважає головним ворогом і чому.

Фараон був всесильним владикою Єгипту. Йому підкорялися вельможі, знатні люди, царські радники, воєначальники. На службі у фараона та вельмож перебували численні писарі. Вони записували накази, наглядали за роботами землеробів і ремісників, підраховували податки, що йдуть до казни. Добре навчене військо забезпечувало могутність фараона.

Під час урочистих прийомів фараон сидів на троні, тримаючи у руках батіг та жезл. Це вказувало на те, що у нього було право володарювати та карати усіх своїх підлеглих. До правителя Єгипту вони наближалися, піднявши руки на знак захоплення. Підійшовши до трону, підлеглі ставали на коліна і падали ниць, залишаючись у такій позі, поки фараон не накаже піднятися та говорити. Усі падали перед ним на землю й цілували слід його ноги. За велику честь вважалося, якщо фараон дозволяв цілувати свою сандалю. Мало кому випадала честь знаходитися перед лицем самого фараона. Бувало, при його погляді у вельможі від хвилювання підкошувалися ноги, він втрачав дар мови й не розумів, живий він чи мертвий. Адже перед його очима сидів сам правитель Єгипту.

Правитель Єгипту вселяв такий страх, що навіть ім’я його не можна було вимовляти. Замість імені єгиптяни говорили «Пер-о» (звідти пішло слово фараон). «Пер-о» означає «великий будинок». Замість того, щоб, наприклад, сказати «Хеопс повелівав...», говорили: «Великий будинок повелівав...».

Культ фараона. Будівництво пірамід

(Учитель сам готує розповідь, що супроводжується показом ілюстрацій або комп’ютерною презентацією).

Учитель. Давні єгиптяни вірили, що фараон не просто людина, а земний бог, і називали його сином Сонця — Ра. За уявленнями стародавніх єгиптян, без фараона, як і без сонця, неможливе життя на землі. Все підкоряється волі фараона: і люди, і природа.

Як втілення божественної сили фараон брав участь в усіх найважливіших подіях країни: перед початком розливу Ніла кидав у воду папірус з «наказом» річці почати розлив, відкривав оранку, зрізав перший сніп урожаю, брав участь у релігійних святах як верховний жрець. Символічним втіленням божественної сили фараона був сфінкс — лев з головою фараона.

Єгиптяни вірили, що у людини є душа. По смерті вона залишає тіло та відправляється у підземне царство, де править бог Осиріс. Але час від часу душа повинна повертатися на землю. Для цього тіло треба зберігати.

Тому єгиптяни особливим способом обробляли тіло померлої людини, перетворюючи його на мумію. Тіло клали у гробницю, що мала назву «будинок вічності», побудовану з каменя або вириту в землі.

Найпрекрасніші гробниці — піраміди — будували для фараонів. Їх наповнювали предметами, які оточували царя за життя. Піраміди мали зробити їх імена безсмертними, а душам забезпечити гідне існування по смерті фараона.

Перша піраміда була збудована в 2700 р. до н. е. для фараона Джосера його першим міністром, відомим архітектором, астрономом та лікарем — Імхотепом. Населення країни становило тоді декілька мільйонів чоловік, більшість з яких були селяни, які вважали за почесний обов’язок працювати на спорудженні пірамід.

Найбільшу з пірамід побудували близько 2 600 р. до н. е. для фараона Хеопса. Заввишки вона становила майже 146 метрів, її площа сягала 5 га. Піраміда складалася з 2 млн 300 тис. кам’яних блоків середньою вагою в 2,5 т. Кам’яні блоки обтесували та відшліфовували так, що між ними не проходило лезо ножа.

У серце піраміди вів тісний прохід. Там знаходилося приміщення з мумією фараона. Його внутрішні стіни прикрашали рельєфи, написи, фрески. Фараон покоївся в золотому саркофагу.

III.  Закріплення знань

Скласти розповідь про життя давніх Єгиптян. 

IV. Підбиття підсумків.

V. Домашнє завдання

Дати відповідь на питання:

• Чому єгиптяни зводили піраміди лише на лівому березі Нілу і ніколи — на правому березі?