Чандрагупта I розширив володіння династії за рахунок Магадхи, частини Бенгалії, середньої частини долини Гангу. В період найбільшої могутності, при Чандрагупті II Вікрамадитьї (380–415), територія держави охоплювала майже всю Північну Індію та Гуджарат, від Аравійського моря до Бенгальської затоки.
Під час правління Будхагупти (467–500) почався розпад держави Гуптів. Від неї відпали Катхіавара, Гуджарат і Малва. На початку VI століття ефталіти оволоділи західною частиною держави майже до Магадхи і змусили Баладітью платити їм данину. Близько 528 року останній в союзі з правителем Мандасора (Центральна Індія) Яшодхарманом розбив ефталітів.
У 709 році Мухаммад ас-Сакафі переміг правителя Сінда Дахара і захопив його землі. 711 року після тривалої облоги він завоював Дебал - місто на території сучасного Пакистану поблизу Карачі. Після цього Мухаммад рушив вгору Індом через Сінд і Південний Пенджаб, де він завоював велике місто Мултан.
Індуси відчайдушно захищалися і виявили незвичайне геройство. У 750 році раджпути в Сінді вигнали мусульманського губернатора, проте повністю повернути провінцію змогли лише 828 року. Завоювання мусульман проходили повільно; хоробрість та військова організація індусів були серйозними перешкодами.
У 1186 р. династія Газневидів згасає, та їхні землі завойовують Гуріди. В 1193 р. Мухаммад Гурі заволодів Делі, а в рік його смерті (1206 р.) вся Північна Індія від гирла Інда до гирла Ганга належала мусульманам. Йому успадкував його намісник, колишній раб Кутаб Еддін (1206-1210), який заснував династію Гулямів (що значить – «рабів»), яка правила до 1290 р.
Найвидатнішим із цієї династії був третій султан, Алтамш (Шамс ад-дин Ілтутміш) (1211-1236). При ньому монголи під проводом Чингісхана спустошили Афганістан, але не дійшли до Індії, зупинені нар. Індом. Алтамш вже володів усією Індією на північ від Віндії. Йому успадкувала його донька, енергійна, талановита та літературно-освічена султанша Раззія.
Спадкоємець Бальбана був отруєний в 1290 р., і на престол Делі вступив Джелаледдін, намісник Хільджі і засновник нової династії Хільджі (1290-1320). За нього влада мусульман поширилася і південь Індії. У 1316 р. влада перейшла до Хосроу-хана (1316-1320), індусу з нижчої касти, що перейшов до ісламу. Проте він був мусульманином лише на словах – він поставив індуїстських богів в мечетях. Хосроу-хан був убитий розлюченими солдатами-мусульманами під проводом Газі Еддіна Туглака, колишнього раба, а потім пенджабського намісника. З нього (1320-25) починається династія Туглаків (1320-1414).
При останньому Туглаку, Махмуді, в 1398 році, Індія стала здобиччю Тамерлана, який увійшов до Індії з Афганістану, розбив Махмуда і взяв Делі. Різанина тривала 5 днів; деякі вулиці стали непрохідними від мертвих тіл. У 1399 р. Тамерлан повернувся в Середню Азію. Династія Туглаков згасла у 1414 році.
Делійський султан Ібрахім Лоді виступив проти своїх васалів та правителя Кабула Захіраддіна Мухаммада Бабура (Прийшов до Індії з Моголостану (суч. Казахстан і Киргизстан)).1526 р. відбувся розгром війська Делійського султана під Паніпатою та заснування держави Великих моголів. Держава Великих Моголів
Визначні здобутки середньовічних індійських учених,митців збагачували світову культуру. Індійські математики вміли обчислювати площі фігур та об'єми тіл, виконувати дії з дробами…Вагомими були і здобутки в медицині. Індійські лікарі досконало знали внутрішню будову тіла, робили складні операції, використовуючи близько 200 хірургічних інструментів, готували ліки від різних хвороб. Література середньовічної Індії створювалася санскритом (найдавнішою літературною мовою аріїв). Цямова виконувала ту саму роль, що й латинська в Європі. Після мусульманських завоювань індійські поети почалишироко використовувати арабську та перську мови.