Презентація:"Шляхами української державності"

Етапи формування української державностіУроки історіїХто не знає свого минулого – не вартий майбутнього». М. Рильський

Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо, і ніхто з нас не збудує нації, коли ми самі нацією не схочемо бути.                   В. Липинський

В 1991 році на політичній карті світу внаслідок розпаду СРСР з’явилось декілька нових держав. Серед них і Україна отримала статус незалежного суб’єкту міжнародного права, 176-та за часом появи серед суверенних держав. Події 1991 року і доля України Для цього треба звернутися до нашої історії, адже ніяка інша наука так повно не відображує шляху українського народу до своєї незалежної держави. Чому ж точка відліку нашої суверенності 1991 рік?

Основні етапи розвитку української державності

Ще в ХІ столітті автор «Повести временных лет» монах Нестор поставив за мету визначити: «Откуда пошла русская земля, кто в Киеве первым стал княжить и как возникла русская земля?». Про що свідчить історія. Нестор - літописець. Питання державотворення в Україні досліджено багатьма істориками, про це говориться на сторінках багатьох видань. Повѣсть временныхъ лѣт̑ъ

Про що свідчить історіяІХ століття – виникнення Київської Русі. Беручи до уваги свідчення літописця, можна стверджувати: на території східних слов’ян утворилось Київське князівство. Завоювання Олегом Києва поклало початок історії держави Русь, якій пізніше історики дали назву Київська Русь. Князь Олег. Археологічні пам'ятки свідчать про те, що предками українців були східні слов'яни. «Київська Русь є першою формою української державності». М. Грушевський

Держава східних слов’ян. За часів Володимира Великого завершився процес формування державної території Русі, почали карбувати монети. В часи Ярослава Мудрого з’явилося перше зібрання писаних законів «Руська правда”. Чи можна стверджувати, що східні слов’яни мали свою державу? Так. «А се есть правда рускаа»Златник Володимира Великого. Володимир Великий. Ярослав Мудрий

Про що свідчить історія. Київська Русь була монархія. Великий князь київський зосереджував в своїх руках всю повноту законодавчої, виконавчої, судової та військової влади. Київська Русь в часи правління Володимира Великого, в центрі уваги діяльності якого був добробут володінь, а не загарбання земель, та Ярослава Мудрого досягла розквіту. Але не змогла вистояти проти навали монголо-татар, бо втратила свою силу і могутність, розпавшись на окремі князівства. Штурм Києва монголо - татарами

Саме про це говорить автор «Слова о полку Ігоревім»: «Потеряли потому что вы дедовскую славу! Вы своими распрями начали приводить неверных на землю Русскую». Завершення першого етапуформування української державностіНазва «Україна» вперше вживається в Іпатіївському літописі від 1187 року. Русь зійшла з історичної арени, завершився перший етап формування української державності. Але при цьому всьому на її території сформувалася українська народність. Іпатіївський літопис

Галицько - Волинське князівство. Воно виникло у 1199 р. завдяки об'єднанню князем Романом Мстиславовичем Володимира-Волинського та Галицького князівств, які наприкінці XI - на початку XII ст. відокремилися від Київської держави. Подальшому розвитку українського державотворення значною мірою сприяло створення на заході сучасної України могутнього державно-політичного центру - Галицько-Волинського князівства. Роман Мстиславович. Роман Мстиславович приймає папських послів

Галицько - Волинське князівство Свого розквіту Галицьке-Волинське князівство досягло за князя Данила Галицького , коли воно охопило 90 відсотків населення, що проживало тоді в межах нинішніх кордонів України. Данило Галиицький. На думку М. Грушевського, саме Галицько - Волинське князівство було безпосереднім спадкоємцем політичних та культурних традицій Києва.

Але попри все українську державність не вдалося зберегти. Про це свідчить подальша історія: українські землі опинились в складі Великого князівства Литовського, потім Речі Посполитої. Про що свідчить історія"Люблінська унія". Я. Матейко. Друга половина XIV ст. - XV ст. – українські землі були в складі Великого князівства Литовського. В ХVІ столітті українські землі ввійшли до складу Речі Посполитої.

Важкі часи настали для українців: Люблінська унія значно погіршила становище українського народу, який був змушений боротись за свою віру, мову, освіту, можливість мирно вести господарство. В умовах, що загрожували існуванню українського народу, козацтво перетворилось в ту силу, що змогла захищати рідну землю від ворогів зберегти етнічну самобутність, створити власну державу.Ілля Рєпін. ЗапорожціПро що свідчить історія І, як закономірна відповідь на це - козаччина, Запорізька Січ, як козацька республіка.

Українська козацька держава – Гетьманщина Другий етап формування української державності пов’язаний з подіями національно-визвольної війни під керівництвом Богдана Хмельницького, в ході якої було утверджено Українську козацьку державу – Гетьманщину. В лютому 1649 р., звертаючись до польських послів в Переяславі, Хмельницький заявив: «Правда то, что я маленький и незначительный человек, но Бог дал мне то, что я есть единовладетель и самодержец руський… Выбью из лядской неволи весь руський народ… Не останется ноги ни одного князя и шляхтянки здесь, на Украине…» Богдан Хмельницкий

Українська козацька держава – Гетьманщина Влада гетьмана поширювалася на землі Київського, Брацлавського, Чернігівського воєводств. Були створені органи влади: законодавчої – козацька рада, а з часом Старшинська рада, що вибирала главу держави – гетьмана; виконавчої – Генеральний уряд на чолі з гетьманом;судової: сотенні суди, полкові та Генеральний військовий суд на чолі з гетьманом. Гетьманщинав 1649 — 1654 роках. Гетьман в Києві. 1649 рік

Доля Гетьманщини Чи вдалось зберегти Гетьманщині свою самостійність на даному історичному етапі? На жаль, ні. Московські статті 1665 року фактично ліквідували економічну самостійність та автономію Гетьманщини. В подальшому - боротьба за гетьманську булаву, поділ Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну, ліквідація Гетьманщини за Катерини ІІ в 1764 році.  Спочатку Переяславська Рада, Березневі статті 1654 року – Гетьманщина потрапила під протекторат Московської держави. І. Рєпін. Переяславська рада Гетьман Кирило Розумовський. Портрет ХVІІІ століття

Про що свідчить історія З кінця ХVІІ до кінця ХVІІІ століття землі українські перебували в складіРосійської держави та Речі Посполитої. З кінця ХVІІІ до початку ХХ століття землі українські були в складіРосійської та Австро - Угорської імперій.20 –і роки ХХ століття – час відродження України як суверенної держави. Українською Народною Республікою періоду Української Центральної Ради;Українською Державою періоду Гетьманату Павла Скоропадського; Українською Народною Республікою часів Директорії; Західноукраїнською Народною Республікою. Державні одиниці періоду Національно-визвольних змагань 1917 – 1921років були представлені: Окрім національних державних утворень у цей період тричі встановлювалася радянська (більшовицька) влада в Україні.

Мовою фактів Українська національно-демократична революція призвела до створення Центральної Ради, як органу представництва українського народу. 7 листопада 1917 року – проголошення ІІІ Універсалом Української Народної Республіки як автономної в складі Росії. Голова Центральної Ради Михайло Грушевський Плакат 1917 року: «В своїй хаті своя правда і сила, і воля»«…Віднині Україна стає Українською Народною Республікою. Не відділяючись від Російської Республіки й зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб уся Російська Республіка стала Федерацією рівних і вільних народів.»

Мовою фактів 9 січня 1918 року - проголошення ІV Універсалом незалежності Української Народної Республіки«Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу...» 13 листопада 1918 року на землях західноукраїнських виникає Західноукраїнська Народна Республіка 22 січня 1919р. - Акт злуки УНР і ЗУНР. Проголошення Акту Злуки українських земель на Софійській площі в Києві

Україна 30 грудня 1922р. ввійшла як радянська соціалістична республіка до складу СРСР, формально федеративної держави, а фактично унітарної. Розпочалась епоха радянської України,Що закінчилася в 1991 році, яка істориками, учасниками та очевидцями цих подій оцінюється по різному. Але було б помилкою вважати, що після утворення СРСР українська державність припинила своє існування. Так, форма української державності на цьому відрізку нашої історії нас не задовольняє. Так, - вона не самостійна, не незалежна… Але суть її Держави є, вона живе, вона зберігає в собі сили, які не дозволяють ворогам знищити її, які незримо тримають в собі ідею самостійності, що в сприятливий момент вибухнуть, щоб звершити її. В. Винниченко Мовою фактів

Ідея самостійності держави стала реальністю 24 серпня 1991 р., коли в результаті серпневих подій в СРСР Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України. Проголошення незалежності України«…Здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України».

Це історичне рішення Верховної Ради було підтверджено волею українського народу через референдум від 1 грудня 1991 р., який сказав своє рішуче «ТАК», «соборній суверенній Україні - бути». Це була воля понад 90% громадян України. Проголошення незалежності України. Мітинг на Софійському майдані на підтримку Всеукраїнського референдуму про проголошення Незалежності України. Київ. 1991 рік.

Україна сьогодніУкраїна сьогодні – незалежна, суверенна держава. Збулись слова великого Кобзаря: “І оживе добра слава, Слава України, І світ ясний, невечірній Тихо засіяє...”Але, на жаль, не втратили своєї актуальності і такі слова геніального сина українського народу: “Обніміться ж, брати мої, Молю вас, благаю!”

Післямова. Україно! Ти для мене диво! І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе дивуватися повік. В. Симоненко«Пізнай свій  край… себе, свій рід, свій нарід, свою землю – і ти побачиш свій шлях у життя…» - ці мудрі слова відомого філософа Г. С. Сковороди, що пролунали більш як 250 років тому, не втратили актуальності і сьогодні, в ХХІ столітті. Отже, нам варто замислитись над словами: «Хто не знає минулого – той не вартий майбутнього».

Дякую за увагу.