основи медичних знань

ШТУЧНЕ ДИХАННЯ, ЙОГО РІЗНОВИДИ.

МЕТОДИКА Й ТЕХНІКА

ПРОВЕДЕННЯ ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ

Б Р А З Д Е Ц Ь К А Т Е Т Я Н А

10 клас

ПРИГАДАЙ!

Серцево-легенева реанімація (СРЛ)

30 натискань на грудну клітку і 2 вдихи (в рот або в ніс) аж до по прибуття бригади екстреної

(швидкої) медичної допомоги, появи спонтанного дихання, повного вашого фізичного виснаження, появи небезпеки

ВАЖЛИВО!

У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ

ВИЖИВАННЯ

ПОСТРАЖДАЛОГО ПІД

ЧАС СЕРЦЕВО-

ЛЕГЕНЕВОЇ

РЕАНІМАЦІЇ Є ТЕ, ЩО

2 ВДИХИ ПОТРІБНО ВИКОНАТИ ШВИДКО

— ДО 5 С.

Є ДВІ ОСНОВНИХ МЕТОДИКИ ВИКОНАННЯ ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ (ШВЛ):

рот до рота Після вдиху ротом закриваємо ніс постраждалого й робимо форсоване вдування повітря в легені постраждалого. Одночасно  спостерігаємо за екскурсією грудної клітки

рот до носа Рятівник вдуває повітря не через рот, а через ніс постраждалого. Застосовується тоді, коли з певних причин (неможливо відкрити нижню щелепу, при пораненні губ, язика) неможливо застосувати метод “з рота до рота”

ГОЛОВНИМИ УМОВАМИ ДЛЯ

ПРОВЕДЕННЯ ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНІВ Є:

•      ГОРИЗОНТАЛЬНЕ ПОЛОЖЕННЯ

ПОСТРАЖДАЛОГО НА СПИНІ НА ТВЕРДІЙ

ПОВЕРХНІ;

•      ФІКСОВАНЕ ПОЛОЖЕННЯ ГОЛОВИ

ПОСТРАЖДАЛОГО (ЗАКИНУТА НАЗАД), ЩО

ЗАБЕЗПЕЧУЄ ПРОХІДНІСТЬ ДИХАЛЬНИХ

ШЛЯХІВ;

•      РИТМІЧНЕ ДИХАННЯ РЯТІВНИКА/

РЯТІВНИЦІ (16-19 ВДУВАНЬ НА 1 ХВ)

МЕТОД «РОТ ДО РОТА»

•   РОЗМІСТІТЬ БАР’ЄРНИЙ ПРИСТРІЙ НАД РОТОМ ПОСТРАЖДАЛОГО Й

ЗАТИСНІТЬ НІС ПОСТРАЖДАЛОГО ВКАЗІВНИМ І ВЕЛИКИМ ПАЛЬЦЯМИ РУКИ, ЯКА ЛЕЖИТЬ НА ЧОЛІ ПОСТРАЖДАЛОГО.

•   УТРИМУЙТЕ ДИХАЛЬНІ ШЛЯХИ ПРОХІДНИМИ (ЗАКИНЬТЕ ГОЛОВУ АБО

ВИВЕДІТЬ НИЖНЮ ЩЕЛЕПУ, ЯКЩО Є ПІДОЗРА НА ТРАВМУ ГОЛОВИ ЧИ ШИЇ).

•   ЗАЛИШТЕ РОТ ТРОХИ ВІДКРИТИМ, ОДНОЧАСНО ПІДТРИМУЮЧИ В ПІДНЯТОМУ

ПОЛОЖЕННІ НИЖНЮ ЩЕЛЕПУ. НАБЕРІТЬ У СВОЇ ЛЕГЕНІ ПОВІТРЯ —

ВИКОНАЙТЕ СПОКІЙНИЙ ВДИХ. ОХОПІТЬ РОТ ПОСТРАЖДАЛОГО СВОЇМ, ПРОСТЕЖТЕ, АБИ БУЛА ДОТРИМАНА ГЕРМЕТИЧНІСТЬ.

•   ЗРОБІТЬ СПОКІЙНИЙ ВИДИХ У РОТ АБО НІС ПОСТРАЖДАЛОГО ПРОТЯГОМ 1 С,ПЕРЕКОНУЮЧИСЬ, ЩО ПОВІТРЯ НЕ ВИХОДИТЬ ПОЗА РОТ ПОСТРАЖДАЛОГО.

•   ЗАУВАЖТЕ КРАЄМ ОКА, ЧИ ГРУДНА КЛІТКА ПОСТРАЖДАЛОГО ПІДНЯЛАСЯ, ЯКПРИ НОРМАЛЬНОМУ ДИХАННІ — ТАКІ РЯТУВАЛЬНІ ВИДИХИ Є ЕФЕКТИВНИМИ.

•   УТРИМУЮЧИ ГОЛОВУ ВІДВЕДЕНОЮ, А НИЖНЮ ЩЕЛЕПУ — ПІДНЯТОЮ,ВІДІРВІТЬ СВІЙ РОТ ВІД РОТА ПОСТРАЖДАЛОГО Й СПОСТЕРІГАЙТЕ, ЧИ ОПУСКАЄТЬСЯ ЙОГО ГРУДНА КЛІТКА ПІД ЧАС ВИДИХУ.

•   ЩЕ РАЗ НАБЕРІТЬ ПОВІТРЯ Й АНАЛОГІЧНО ВИКОНАЙТЕ ДРУГИЙ ВИДИХ У РОТПОСТРАЖДАЛОГО.

МЕТОД «РОТ ДО НОСА»

ЦЕЙ МЕТОД ЗАСТОСОВУЮТЬ У ВИПАДКУ НЕМОЖЛИВОСТІ РОЗКРИТИ РОТ АБО В РАЗІ ЙОГО УШКОДЖЕННЯ.

УТРИМУЙТЕ ДИХАЛЬНІ ШЛЯХИ ПРОХІДНИМИ, ЗАКРИЙТЕ РОТ, РОЗТАШУЙТЕ БАР’ЄРНИЙ ПРИСТРІЙ НАД НОСОМ ПОСТРАЖДАЛОГО, ВИКОНАЙТЕ ДВА ВИДИХИ В ТІЛО ПОСТРАЖДАЛОГО.

ЯКЩО ШТУЧНЕ ДИХАННЯ НЕ СПРИЧИНЯЄ ПІДНІМАННЯ ГРУДНОЇ КЛІТИНИ, ЯК ЦЕ БУВАЄ ПРИ НОРМАЛЬНОМУ ДИХАННІ, ПЕРЕД ЧЕРГОВОЮ СПРОБОЮ:

•   ПЕРЕВІРТЕ РОТОВУ ПОРОЖНИНУ ПОСТРАЖДАЛОГО Й ВИЛУЧІТЬ ВИДИМІЧУЖОРІДНІ ТІЛА;

•   ПЕРЕВІРТЕ, ЧИ ГОЛОВА ПРАВИЛЬНО ВІДВЕДЕНА НАЗАД, А ЩЕЛЕПАПРАВИЛЬНО ПІДНЯТА;

•   ВИКОНАЙТЕ ОДНУ–ДВІ (НЕ БІЛЬШЕ) СПРОБИ ШТУЧНОЇ ВЕНТИЛЯЦІЇ ЛЕГЕНЬ

(ЕФЕКТИВНІ ЧИ НЕЕФЕКТИВНІ) ЩОРАЗУ ПЕРЕД ТИМ, ЯК РОЗПОЧНЕТЕ ЗНОВУ НАТИСКАТИ НА ГРУДНУ КЛІТКУ

1.         РОЗСТЕБНІТЬ ОДЯГ ТАПОСЛАБТЕ РЕМІНЬ НА ТАЛІЇ ПОСТРАЖДАЛОГО.

2.         ВІЗЬМІТЬ РУКИПОСТРАЖДАЛОГО НА РІВНІ ЗАП’ЯСТЬ.

3.         РІЗКО РОЗВЕДІТЬ РУКИ

ПОСТРАЖДАЛОГО В СТОРОНИ. 4. ЩІЛЬНО ПРИКЛАДІТЬ РУКИ

ПОСТРАЖДАЛОГО ДО ГРУДНОЇ

КЛІТКИ НА 2-3  СТИСНІТЬ ЇЇ.

1. ЗІГНІТЬ РУКИ

ПОСТРАЖДАЛОГО В ЛІКТЯХ, ОДНУ КИСТЬ ПОКЛАДІТЬ НА ДРУГУ ДОЛОНЯМИ ВНИЗ. 2. ПОКЛАДІТЬ ДОЛОНІ НА СПИНУ ПОСТРАЖДАЛОГО В ОБЛАСТІ ЛОПАТОК.

3. ПОДАЮЧИСЬ УПЕРЕД, РІЗКО НАТИСНІТЬ НА ЛОПАТКИ, ЗРОБІТЬ ВИДИХ. 4. ВИТЯГНІТЬ СКЛАДЕНІ

РУКИ ПОСТРАЖДАЛОГО, НЕ ВІДРИВАЮЧИ ЇХ ВІД ПОВЕРХНІ ЗЕМЛІ.

1.ВИТЯГУЮТЬ ЯЗИК

ПОТЕРПІЛОГО І

ПРИТРИМУЮТЬ ПАЛЬЦЯМИ, ОБМОТАНИМИ НОСОВОЮ ХУСТИНКОЮ АБО МАРЛЕЮ.

2.     ВЗЯВШИСЬ ЗА ЯЗИК, ВИТЯГУЮТЬ ЙОГО (ПРИ ЦЬОМУ ВІДБУВАЄТЬСЯ ВДИХ).

3.     ПОТІМ, НЕ ВИПУСКАЮЧИ, ПОДАЮТЬ ЙОГО В РОТ (ПРИ

ЦЬОМУ ВІДБУВАЄТЬСЯ ВИДИХ).

4.РОБИТИ ЦЕ ПОТРІБНО РИТМІЧНО 12—16 РАЗІВ ЗА ХВИЛИНУ.

1.ТОЙ, ХТО НАДАЄ

ДОПОМОГУ, ОХОПЛЮЄ

ДВОМА РУКАМИ З ОБОХ

БОКІВ ЙОГО РЕБРОВІ ДУГИ І РОЗТЯГУЄ ЇХ УГОРУ І НА БОКИ (ВДИХ).

2. ПОТІМ СТИСКУЄ ДОНИЗУ І ДО СЕРЕДИНИ (ВИДИХ).

3.НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬ ПРИ

ПЕРЕЛОМАХ РЕБЕР

1.ПОТЕРПІЛОГО КЛАДУТЬ ЖИВОТОМ ВНИЗ, ПОВЕРТАЮТЬ ГОЛОВУ НАБІК.

2.ТОЙ, ЩО НАДАЄ ДОПОМОГУ СТАЄ НА КОЛІНА ЛИЦЕМ ДО

ГОЛОВИ ПОТЕРПІЛОГО І,

ПОКЛАВШИ ДОЛОНІ

ВИПРЯМЛЕНИХ РУК НА НИЖНІ

РЕБРА, СВОЇМ КОРПУСОМ

НАТИСКАЄ НА НИХ, ОДНОЧАСНО НАХИЛЯЮЧИСЬ ВПЕРЕД.

3.ВІДКИДАЮЧИСЬ НАЗАД, НЕ ВІДНІМАЮЧИ РУК, ПРИПИНЯЄ НАТИСК.

4. НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬ ПРИ

ПЕРЕЛОМАХ РЕБЕР

1.ПОСТРАЖДАЛОГО КЛАДУТЬ НА ЖИВІТ.

2.РЯТУВАЛЬНИК СТАЄ НАД ПОСТРАЖДАЛИМ.

3.НА СПИНУ, ЧЕРЕЗ ЛОПАТКИ, ПРОТЯГУЮТЬ РУШНИК.

4.ЙОГО КІНЦІ ПРОВОДЯТЬ  ПІД ПАХВАМИ ДО ПЕРЕДУ.

5.РЯТІВНИК БЕРЕ КІНЦІ РУШНИКА І РИТМІЧНО

ПІДНІМАЄ І ОПУСКАЄ ТІЛО ПОСТРАЖДАЛОГО.

Сучасна молодь не розуміє сенсу життя і його справжню цінність.

Своїми проявами девіантної поведінки вони не лише руйнують своє здоров’я, а й здоров'я

майбутнього покоління, своїх дітей

та внуків – майбутнього нашої нації

 М. Горький