Презентація "Штучні супутники Землі. Розвиток космонавтики"

Перша космічна швидкість Перша космічна швидкість – швидкість необхідна для того, щоб тіло змогло покинути Землю і стати штучним супутником Землі. При цій швидкості орбіта супутника лежить в межах земного притягання. Перша космічна швидкість рівна 7, 91 км/с.

Друга космічна швидкість Друга космічна швидкість – швидкість необхідна для того, щоб тіло змогло покинути Землю і перетворитися в штучну планету-супутник Сонця. При цій швидкості тіло виходить за межі земного тяжіння. Друга космічна швидкість вперше була досягнута при запуску першої космічної ракети в сторону місяця 2 січня 1959 року Друга космічна швидкість рівна 11, 9 км/с.

Третя космічна швидкість Третя космічна швидкість – швидкість необхідна для того, щоб тіло могло покинути межі Сонячної системи і вийти в Галактику. При цій швидкості тіло виходить за межі притягання Сонця і залишає Сонячну систему Третя космічна швидкість рівна 16,67 км/с.

Класифікація ШСЗ За призначенням та завданням ШСЗ поділяються на 2 групи: науково-дослідні прикладні Науково-дослідні супутники призначені для одержання наукової інформації про Землю, навколоземний простір, для отримання знань з біології та медицини. Прикладні супутники призначені для розв'язання практичних потреб людини, одержання інформації в інтересах народного господарства.

Супутники зв'язку Супутники зв'язку призначені для передачі телевізійних програм, забезпечення радіотелефонного та телеграфного зв'язку між наземними пунктами, розміщеними на великих відстанях один від одного.

Метеорологічні супутники Метеорологічні супутники регулярно передають на наземні станції зображення хмарного, снігового та льодового покриву Землі, відомості про температуру земної поверхні та різних шарів атмосфери.

Спеціалізовані супутники Спеціалізовані супутники призначені для вивчення природних ресурсів Землі. Апаратура цих ШСЗ передає інформацію важливу для різних галузей народного господарства; для прогнозування врожаїв сільськогосподарських культур, визначення районів перспективних для пошуку корисних копалин, для контролю за збереженням природного середовища.

Навігаційні супутники Навігаційні ШСЗ дозволяють швидко і точно визначати місцезнаходження морських кораблів у будь-якій точці світового океану, незалежно від погодних умов.

Штучні супутники Місяця і планет Штучні супутники Місяця і планет з 60-х років минулого століття запускаються поки що з науково-дослідною метою для вивчення атмосфери, поверхні і будови цих небесних тіл, а також ближнього космічного простору.

Місяць став першим після Землі небесним тілом, на орбіту якого були виведені штучні супутники. 1975 року з'явилися свої перші штучні супутники у планети Венера. Марс – перша планета Сонячної системи, на орбіту якого були виведені штучні супутники 1971 року.

Першими людьми, які дісталися поверхні Місяця, були американські астронавти Ніл Армстронг та Едвін Олдрін. Вони були у складі екіпажу космічного корабля, який висадився на Місяці 20 липня 1969 року.

К.Е.Ціолковський був першим ученим у світі,який розробив теорію реактивного руху. Він довів, що міжпланетні польоти можна здійснити за допомогою ракети і в 1903 р. спроектував перший реактивний космічний корабель.

У Російській імперії дослідженням ракет займався полковник Олександр Засядько. Безсмертя О.Засядьку принесло саме будівництво та застосування ракет. Народився Засядько на Полтавщині (1779 р.) Він був першопрохідцем ракетної техніки. Заснований О.Засядьком у Санкт-Петербурзі ракетний завод у 1864 р. перенесли до Миколаєва, а в 1910р. – до Шостки.

Далі естафета переходить до Миколи Кибальчича, який народився 1856 р. у містечку Короп у сім’ї священика. Всесвітньо відомим М.Кибальчич став завдяки тому, що, перебуваючи у в'язниці, за кілька днів до страти розробив проект реактивного літального апарата, призначеного для польоту людини. Його конверт з проектом розпечатали лише через 37 років, і тільки 1918 р. науковці дізнаються про його винахід.

Серед першопрохідців космонавтики гідне місце посідає й інший наш земляк – Юрій Кондратюк. Вже в віці 19 років Ю.Кондратюк розробив проект освоєння Сонячної системи. То була не наївна юнацька фантазія, а ґрунтовна наукова праця, основні положення якої витримали випробування часом.

Відлік космічної ери починається 4 жовтня 1957р., коли стартував перший у світі штучний супутник Землі. Він являв собою кулю діаметром 58 см і масою 83,6 кг; був оснащений чотирма антенами для передавання сигналів радіопередавачів, що працювали від батарейок.

12 квітня 1961 року на радянському космічному кораблі “Восток” уперше у світі людина здійснила космічний політ. Першим космонавтом став Юрій Олексійович Гагарін. Цей перший політ, який тривав 108 хвилин, довів, що людина може покинути Землю й благополучно повернутися назад.

Генеральний конструктор, ініціатор і творець перших у світі космічних ракет і кораблів Сергій Корольов народився в Житомирі. Його мати Марія Москаленко походить із давнього роду ніжинських козаків. Безумовно, що родовід, дитинство та юність не могли не вплинути на формування майбутнього головного конструктора.

Валентин Глушко – друга після С.Корольова постать у космонавтиці – народився в Одесі. Він почав цікавитися космонавтикою зі шкільних років і присвятив їй усе життя. Конструктор першого в світі електротермічного двигуна. Під його керівництвом було створено реактивні двигуни, які працюють на різних ракетах-носіях – від першого супутника Землі до сучасних потужних ракет.

Перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк народився 28 січня 1951 року у Чернігівській області. Чернігівське училище льотчиків, аеродроми Чернігова і Сум – ось початок його шляху як пілота. А 1971 р. після складного конкурсного відбору він потрапив до загону радянських космонавтів. У червні 1995 р. узяв участь у конкурсі-відборі на спільний українсько-американській політ.

Реактивний рух — це рух, який виникає при відділені від тіла деякої його частини з певною швидкістю. Реактивний рух, наприклад, виконує ракета.. Реактивна техніка дозволила зазирнути людині в глибини космосу. Уперше ідею використання реактивного руху для космічних польотів запропонував учений-інженер Микола Кибальчич. Значний внесок в розробку теорії космічної техніки зробив російський учений Костянтин Едуардович Ціолковський та український — Юрій Кондратюк. Уперше космічний корабель з людиною на борту було запущено у Радянському Союзі в 1961 році.

Реактивний рух Куля Герона Герон Александрівський – грецький математик, механік. один із його винаходів носить назву куля Герона. В кулю наливалась вода, яка нагрівалася вогнем. Пара, що виходила з трубки обертала колесо

Сегнерово колесо Сегнер Янош Андрош – венгерський фізик і математик. Займався конструюванням та удосконаленням різних наукових приладів. Винайдене ним «сегнерово» колесо являється прообразом гідравлічної турбіни. Причиною руху посудини являється імпульс, що передається їй струменем води.

Реактивний рух в природі