Презентація. Словорозрізнювальний, форморозрізнювальний наголос

Словорозрізнювальний, форморозрізнювальний, діалектний наголос. Складні випадки наголошування слів.

Фразеологізм. Антонім1 Тримати в кулаціA Тримати на виду2 Тримати в тініБ попускати віжки3 Триматися гоголем. В Тримати в пазурах4 Тримати хвіст трубою. Г Піджимати хвоста. Д Опустити руки

2. Установити відповідність між фразеологізмами — синонімами. Фразеологізм. Синонім1 Чуба гріти. A Пекти раків2 У баранячий ріг скрутити. Б Під п’ятою сидіти3 Дістати носа. В Збити пиху4 Наливатися жаром. Г Знімати стружку. Д Пошитися в дурні

Прочитати слова, правильно наголошуючи їх. Пояснити лексичне значення виділених слів. За потреби скористатися словником (орфоепічним, тлумачним). Мережа, ознака, хрещений, монумент, завірюха, жевріти, глядач, бюлетень, засуха, сільськогосподарський, урочистий, черговий, цемент, колія, квартал, олень, партер, жалоба, відтінок, загадка, прошу, вимова, випадок, уподобання, закладка, типовий, металургія, самота, ненависть, ремінь, дрова, рази, поняття, далебі, навпіл, вигода.

ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУIV. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Смислорозрізнювальна роль наголосу полягає в тому, що наголос є засобом вираження різних лексичних значень: Атлас — атл. Ас, в. Арення (процес варіння) — вар. Ення (харчовий продукт із плодів, ягід), з. Амок — зам. Ок, ел. Ектрик (фахівець з електротехніки) — електр. Ик (голубий та синій колір із сірим виблиском), лікарський (похідне від лікар) — лік. Арський (похідне від ліки), пр. Иклад — прикл. Ад, пл. Акати — плак. Ати.

Існує низка слів, що змінюють значення залежно від наголосу. Незнання цієї функції наголосу призводить до кумедних ситуацій, свідком однієї з яких я була нещодавно в маршрутному таксі.— Пані, платіть за проїзд,— кинув водій навздогін добродійці, що хутко повз нього прошмигнула вглиб салону.— Зараз запл. Ачу,— відповіла пасажирка. Водій, усміхнувшись, докинув:— Плакати не треба. Треба платити.

Наголос виконує форморозрізнювальну роль, тобто є засобом диференціації граматичних значень однакових словоформ: кн. Ижки — книжк. И, р. Уки — рук. И, сл. Ова — слов. А, гІлки (родовий відмінок однини) — гілк. И (називний і знахідний відмінки множини), пізна. Ють (майбутній час) — пізн. Ають (теперішній час), прислух. Алася (недоконаний вид) — присл. Ухалася (доконаний вид).

Односкладові іменники другої відміни у родовому відмінку однини, змінюючи закінчення, змінюють і наголос: дв. Ору — двор. А, м. Осту — мост. А, ст. Олу — стол. А. Варіантні форми наголошення в орудному та місцевому відмінках мають такі іменники: г. Остями, гістьм. И, на гост. ЯХ; чобітьми, ч. Оботами, чоб. Отями;грІшми, грош. Има; дверм. И, двер. Има; слізьми, слізьм. И, сльоз. Ами; на дах. У, на д. Асі. Чи не найактивніше форморозрізнювальна функція наголосу проявляється у видових парах дієслів, що передають доконану чи недоконану дію: відкликати — відклик. Ати; нарізати — наріз. Ати; відміряти — відмір. Яти; всл. Ухатися — вслух. Атися; розн. Осити — рознос. Ити.

Діалектний наголос зумовлений двома основними територіяльними тенденціями у наголошенні: південно-західній і південно-східній. Із ХІХ століття нормативною стає південно — східна тенденція наголошення слів. Наприклад, наголошення дієслівних форм: роблю (треба роблю), пишу (треба пишу), закінчу (треба закінчу), плести (треба плести), вести (треба вести), перейдемо (треба перейдемо), смієтеся (треба смієтеся), живемо (треба живемо); наголошення присвійних, означальних і вказівних займенників: свого (треба свого), всього (треба всього), того (треба того), цього (треба цього), (але до свого, до всього, до того, до цього).

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Орфоепічний Олімп► Визначити лексичне значення поданих слів. З’ясувати, як наголос впливає на розрізнення лексичного значення слів. Скласти з ними речення. Відомість — відомість, вод. Яний — водян. Ий, забігати — забіг. Ати, з. Ав’язка — зав’Язка, з. Араз — зар. Аз, св. Ячений — свяч. Ений, пр. Авило — прав. Ило, Орган — орг. Ан, л. Упа — луп. А.

Я — перекладач► Перекласти слова з російської мови українською, порівняти в обох мовах наголоси в словах. Указати особливості наголошування слів в українській мові. Рукопись, одиннадцать, дрова, твёрдый, дочка, коромысло, говорят, братья, песни, семьдесят, ненавидеть, олень, крапива, гетманщина, широко, чистенький, росяной, звонкий, рукопис, доска, летопись, подружка, глибоко, тоненький.

Творча студія► Записати речення, розставивши розділові знаки. Пояснити пунктуацію. Виписати слова, які зазнають змін у вимові (із буквосполученнями ться, тц, жц, шся, чц, тч, шц). Написати до них фонетичну транскрипцію.1. Кайдашиха думала що все те якось перетреться. 2. У Кайдаша в повітці лежало чимало деревні. 3. Вона не думала що Мелашці буде так важко в свекрухи. 4. Крикнула в хаті Кайдашиха неначе десь у діжці. 5. Лінивого не добудишся як мертвого не докличешся. 6. Стояла баба Кайдашиха в білій сорочці в здоровій хустці. 7. З хати виходить пишно заквітчана невістка.

VІ. ПІДСУМОК УРОКУВідкритий мікрофон• На уроці я дізнався про...• Тепер я зможу...