Лексикографія як розділ мовознавства . Організація роботи зі словниками на уроках української мови

Лексикографія як розділ мовознавства .

Організація роботи зі словниками на уроках української мови
 

          Важливим у мовознавстві  є спеціальний розділ, що займається теорією і практикою укладання словників, - лексикографія (від грец. lexis -слово і grafo - пишу).

         Словники - це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, тематичному, гніздовому тощо). Вони є одним із засобів збирання  та збереження результатів пізнавальної діяльності людства, показником культури народу. Словники - це скарбниця народу, саме в них зберігаються знання і досвід багатьох поколінь. Праця над укладанням словників вимагає глибоких знань і надзвичайних зусиль. Про це образно сказав український просвітитель початку XVI ст Феофан Прокопович: "Якщо кого-небудь очікує вирок судді, то не слід тримати його на каторзі, доводити до знемоги його руки добуванням руди: хай він укладає словники. Ця праця містить у собі всі види покарань".

           Словники з давніх - давен виконують інформативну та нормативну функції: вони універсальні інформаційні джерела для розуміння того чи того явища та найпевніша консультація щодо мовних норм. Далекими попередниками словників вважають так звані глоси, тобто пояснення значення окремих слів без відриву від тексту, на полях і в текстах давніх рукописних книг. Традицію пояснювати незрозумілі і малозрозумілі слова за допомогою глос давньоруські книжники успадкували від візантійських та старослов'янських.

            Збірники глос - глосарії - були першими і найдавнішими словниковими працями. Найстаріший глосарій кількістю в 174 слова знайдено в Кормчій книзі (1282). До другої половини XVI ст. глосарії-основний вид лексикографічної праці. У Пересопницькому Євангелії (1556-1561) налічується близько 200 глос. Глоси були матеріалом для перших давньоукраїнських словників. До прикладу, перша пам'ятка, яка містила лексикографічне опрацювання слів, і словники, що стали значним явищем української культури, - «Изборник Святослава» (1073).  Це   визначна пам'ятка  давньоруського книжкового мистецтва. Понад чотириста статей цієї рукописної книги присвячені тлумаченню малозрозумілих слів Святого Письма, літератури, фактів історії, відомостей про коштовне каміння тощо.

Або - Лаврентій Зизаній Тустановський  «Лексис. СирЬчъ реченія въкратъцъ събранны  из Словенскаго языка на просты(и) Рускій Діялекть Истолкованы" (Вільно, 1596).

           Перша друкована словникова праця в Україні  видана як додаток до граматики слов'янської мови цього ж автора. Подано 1061 церковнослов'янське слово, яке пояснено «мовою простою». У наш час словник перевидано : «Лексис» Лаврентія Зизанія. Синоніма словеноросская / Підгот. текстів нам 'яток і вступні статті В.В. Німчука. -К, 1964.

Памва Беринда "Лексикон славеноросскій и Ймень тлькованіє..." (Київ,1627).

           Заслуговує на велику увагу праця лаврського друкаря, поета і філолога Памви Беринди. У словнику 6982 слова. Складається із двох частин. У першій подано 4980 загальних "словенських" слів, у другій - "Ймень тлькованіє" (2002 слова) - власні імена, назви місцевостей, слова з грецької міфології, назви наук, предметів церковного вжитку, мір, звірів, птахів тощо., взяті з єврейської, латинської, грецької та інших мов. "Словник цей мав велике значення, і його друковано майже по всіх слов'янських землях". Сьогодні його перевидано і він доступний усім..

            Перекладний і водночас тлумачний українсько-російський словник, у якому реєстрові слова та ілюстрації подано українською мовою, а значення слова – російською, налічує близько 68000 слів. Вершинна праця відомого письменника, ученого, публіциста, громадського діяча Бориса Грінченка. Найбільша подія в українській лексикографії кінця XIX - початку XX ст. Матеріали до словника тривалий час збирали відомі українські науковці, письменники, культурні діячі, але систематизував їх, відредагував та доповнив власноручно зібраним матеріалом Б. Грінченко, уклавши в це титанічні зусилля ("Більше працював, ніж жив", - так висловився про нього письменник М. Чернявський). Цей словник для української науки і культури має таке саме значення, як словник В. Даля для російської, словник Лінде для польської, словник Гебауера для чеської. Він став словником української живої мови й досі не втратив свого значення як цінний документ з історії та діалектології української мови.

        Усі словники залежно від змісту матеріалу та способу його опрацювання поділяють два типи: енциклопедичні і філологічні. Суттєва відмінність між ними саме в характері матеріалу, який описують у словниковій статті: об'єктом опису в енциклопедичному словнику є поняття, у філологічному - слово.

           Коли Анатоль Франс зазначав, що словник - це цілий світ в алфавітному порядку, він мав на увазі,  безперечно, саме енциклопедичні словники. Вони в концентрованому вигляді описують предмети, явища, події з найрізноманітніших галузей (економічної, історичної, фізичної, біологічної, хімічної та ін.), розповідають про видатних діячів історії, науки, культури, а отже, пояснюють і загальні, і власні назви, окрім цього, для повноти опису подають схеми, таблиці, карти, діаграми, малюнки, репродукції, фото тощо.

           Слово енциклопедія (з грец. - коло загальноосвітніх знань) первинно означало сім вільних мистецтв: граматику, риторику, логіку, геометрію, арифметику, музику та астрономію. Праці енциклопедичного характеру створювали ще до нашої ери у Давній Греції і Давньому Римі, Китаю, а також у країнах арабської писемності. У X ст. н.е. перша енциклопедія, складена за алфавітним принципом, з'явилась у Візантії. У 1751-1780 роках передові мислителі Франції  : Дені Дідро, Жан Д'Аламбер, Вольтер, Шарль Монтеск'є, Жан-Жак Руссо та інші - підготували  тридцятипятитомне  видання «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел».

Першою українською енциклопедією стала «Українська Загальна Енциклопедія» у трьох томах, видана у 1930-1935 роках у Львові за редакцією Івана Раковського. Вона мала підзаголовок- «Книга знання». У 1930-х роках в УРСР планувалося видання 20-томної енциклопедії, але через репресії проти української культури і її діячів цього не відбулося. Наступні науково вагомі українські енциклопедичні праці з'являються за межами України. Завдяки об'єднанню найкращих наукових сил української діаспори підготовлено і здійснено видання десятитомної «Енциклопедії українознавства» (1952-1985) за редакцією професора Володимира Кубійовича. У наш час її перевидано зусиллями НІШ у Львові (1993-2000). У далекій Аргентині упродовж 1957-1967 років була створена й видана так звана Українська Мала Енциклопедія. Восьмитомну працю підготував один автор - професор Євген Онацький. Ці енциклопедії стали значним інформаційним явищем, адже поширювали у світі правдиві знання про Україну.

          Енциклопедичні словники за характером матеріалу поділяються на загальні та спеціальні (або галузеві, тематичні).

           Під час організації освітнього процесу найчастіше використовуються філологічні (або лінгвістичні) словники. Мета їх використання-   удосконалювати навички школярів грамотно й правильно використовувати усне й писемне мовлення, уміння користуватися словниками;  акцентувати увагу на активному використанні  словників для досконалого вивчення української мови; спонукати до розвитку усного й писемного мовлення, усвідомлення того, що грамотне письмо й правильне мовлення — вагомі чинники освіченості  особистості.

            Використовуючи  метод критичного мислення, на початку заняття , повязаного із застосуванням словників, пропоную учням заповнити таку таблицю:

         Практикую проведення наступних видів робіт:   

 завдання «Мовна компетентність»,  яке має на меті повторити рід іменників та вдосконалювати вміння учнів виконувати тестові завдання:

\Середній рід мають усі іменники варіанта

А турне, ягня, весілля, Дніпро

Б пальто, канапе, віче, салямі

В немовля, плем'я, рілля, філе

Г теля, куля, кашне, авокадо

Д дівча, збіжжя, бароко, меню

завдання «Ідеальна пара» під девізом «Мій помічник – фразеологічний словник», мета його- відпрацювання вмінь розвязувати тестові завдання, повторення значень фразеологізмів, виконання тестових завдань на відповідність:

Установіть значення наведених фразеологізмів

Фразеологізм
1 стріляний птах

2 книга за сімома печатями
3 кров з молоком
4 гаряча голова

Значення

А здоровий
Б приховане
В запальний
Г досвідчений
Д переконаний

       Завдання «Лексична хвилинка» : використовуємо словник іншомовних слів, щоб вияснити значення даних слів і в процесі діалогу пояснити, чи будуть вони спільнокореневими , чому саме так чи ні:

Реферат (нім.) – 1) Короткий виклад наукової праці, учення, змісту книги тощо.
2) Доповідь на будь-яку тему, що складається з огляду літературних та інших джерел.
Рефері (англ.) – суддя спортивних змагань з футболу, тенісу, хокею, боксу.
Референдум (лат.) – всенародне опитування з найважливіших питань державного життя, в якому беруть участь усі громадяни які мають виборчі права.
Референт (лат.) – 1)Особа, яка складає або читає реферат.
2)Службова особа, яка є консультантом з певних питань.
3)Конкретний предмет, якого стосується мовний знак.
Референція (нім.) – 1) Довідка, відгук про виконання службових обов'язків посадовою особою.
2) Рекомендація, характеристика, що дається особі або підприємству, котрі користуються довірою в ділових колах.

Реферування – складання реферату.

        Творча студія «Розумне перо» передбачає виконання учнями завдань  творчого характеру,  наприклад, написання творів-мініатюр на теми: «Не бійтесь заглядати у словник…» ; «Словник – це увесь Всесвіт в алфавітному порядку…» ; «Подвиг лексикографа йде слідом за подвигом Геракла…»; « Чи будуть замінені в майбутньому друковані словники електронними?»

        Сторітелінг (story – історія; telling – розповідати) – це ефективний метод донесення інформації до аудиторії шляхом розповідання смішних, зворушливих або повчальних історій з реальними або вигаданими персонажами. Він поєднує в собі психологічні, управлінські та інші аспекти й дозволяє не лише ефективно донести інформацію до аудиторії, а й мотивувати її на певні вчинки та отримати максимально високі результати. Тому цей метод сьогодні активно використовується у різних сферах людського буття.

         Сторітелінг включає в себе різні напрямки : у ньому тісно переплетені психологія і педагогіка, дидактика та акторська майстерність. Що більший словниковий запас має оратор, то більше впевненості у власних силах; що допитливіший розум, то кращими виходять історії. Вид історії, що використовується в сторітелінгу залежить, як правило, від того, для якої саме аудиторії вона призначена. Так, наприклад, одній аудиторії більше до вподоби емоційні історії-казки, іншій — детективні історії, третій — повчальні байки тощо. Проте в історії будь-якого виду є кілька ключових принципів, які відрізняють її від простого викладу фактів: наявність персонажа, інтриги, сюжету.

           Персонаж в історії має бути якомога ближчим до аудиторії, адже інакше учні (слухачі та оповідачі) не будуть співпереживати йому, не зможуть «приміряти» образ цього персонажа на себе. А це якраз одне з основних завдань сторітелінгу — зробити слухача безпосереднім учасником історії. Інтрига в історії дозволяє утримати увагу аудиторії, вона змушує послухати всю історію, з нетерпінням чекаючи, чим усе скінчиться. Утім, занадто затягнутою інтрига бути не повинна, інакше уваги аудиторії не вистачить, щоб дослухати історію до кінця. Сюжет в історії потрібен обов'язково. Він зазвичай буває класичним, тобто побудованим у вигляді «ланцюжка» з зав'язки, розвитку, кульмінації і розв'язки. Як правило, історія допомагає інформувати, порівняти, візуалізувати, та деталізувати той матеріал, який Ви хочете подати. Основними складовими успіху сторітелінгу можна назвати чесність історії, яка  розповідається, її детальність, конкретність. Також історія для сторітелінгу повинна бути показовою й добре запам'ятовуватися.  В іншому випадку історія просто не викличе довіри аудиторії, а отже , і враження ніякого не справить.

             Отож раджу активізувати використання словників на  уроках української мови як досвідченим фахівцям, так і вчителям – початківцям.