Презентація "Смітити не можна переробляти"

Смітити не можна- переробляти

Щороку людство продукує понад 2 мільярди тонн сміття. Це в середньому 200 кілограмів на людину. В країнах активного споживання ця цифра сягає 2 тонни на рік на людину. Тобто кожен представник «середнього класу» продукує щороку маленьку вантажівку сміття. Відходи гниють на сміттєзвалищах, забруднюють океани та руйнують екосистеми.

У багатьох країнах світу давно замислилися над тим, як уникнути перетворення планети на великий смітник. Виявляється, сміття можна переробляти знову в ресурс – і робити з нього або речі, або енергію.

Швеція є одним зі світових лідерів, що використовують технологію «енергія-зі-сміття». Близько 2,5 мільйонів тонн сміття щороку спалюється для вироблення електрики або тепла. У країні – десятки сміттєпереробних заводів та «сміттєвих»  електростанцій. Вони забезпечують енергією близько мільйона сімей – чимало як для 10-мільйонної країни.   99% сміття в країні використовується або як паливо для електростанцій, або як сировина для виробництва.

У Відні, столиці Австрії, сміттєспалювальний завод став теплоелектростанцією – і водночас мистецьким об'єктом. Вийшов справді шедевр: будівля з кольоровими жовтими плямами, нерівними лініями, «живою» мистецькою енергією. На ньому сьогодні на теплову енергію перетворюється 265 тисяч тонн сміття на рік, що дозволяє опалювати цілі райони Відня. Австрійці навчилися й іншому мистецтву: перетворення відходів на ресурс. Вони непогано почуваються в концепції «циркулярної економіки» — коли сміття стає сировиною для виробництва нових речей.

Британія є одним із світових лідерів в іншій технології: перетворенні харчових відходів на енергію. Для цього застосовується так зване "анаеробне розщеплення". Просто кажучи – використання бактерій для переробки харчових відходів і отримання біогазу та біодобрива. За оцінками британського уряду, в середньому подібний завод може виробляти енергії розміром у 200 к. Вт-год. з однієї тонни сміття. У Британії цю технологію застосовують кілька сотень заводів. Вони здатні забезпечувати енергією понад півмільйону будинків.

Синґапур є одним із прикладів країн, які перетворили свої проблеми на свої переваги. Маленька країна з браком землі просто не могла собі дозволити великих сміттєзвалищ. Тому вона стала будувати енергоблоки на смітті. Сьогодні вони спалюють понад 8 тисяч тонн сміття на день, що дозволяє зменшити його обсяги на 90%. Те, що не спалюється – продається. Завдяки «сміттєенергії» Синґапур виробляє 2500 МВт-годин електрики на день.

Індія відома своєю складною ситуацією з відходами, особливо пластиком. Майже половина сміття просто не збирається. Ще менше сортується та перероблюється. Можливо, саме тому в країні народжуються несподівані ідеї. Індійський професор хімії винайшов новий спосіб використання пластику. Поліетиленові пакети, обгортки шоколадок, упаковки від печива – все це тепер використовується для… будівництва доріг. Пластик стає частковою заміною бітуму – вуглеводню, який використовується для виробництва асфальту. За індійською технологією, з пластикових відходів в конструкції дороги можна замінити близько 15% бітуму.

В 2013 році представниця Всеукраїнської екологічної ліги заявляла, що 7% України завалено сміттям. Лише офіційні звалища займають площу 43 тисячі квадратних кілометрів, що дорівнює території Данії без Гренландії. Сміття роками накопичується та забруднює українські чорноземи, річки та атмосферу. А це своєю чергою негативно впливає на рослини, тварини та здоров’я громадян.

Попри високий рівень законодавчого інтересу до відходів, поступу в їх переробці - небагато. В Україні поки немає жодного сміттєпереробного заводу. Перший такий повинен бути побудований у Льові за €25 млн.rrrrr

Висновок. Отже, сміття можна переробляти знову в ресурс – і робити з нього або речі, або енергію.