Презентація "Соціалізація особистості"

ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ м. ЖИТОМИРАПІДГОТУВАЛА:викладачка Історії та Громадянської освіти ЦПТО м. Житомира. Ольга Віталіївна Галич. Тема: Соціалізація особистості

План1. Поняття соціалізації. Етапи соціалізації. Суб’єкти соціалізації. Соціалізація як ресурс формування громадянської ідентичності. 2. Соціалізація серед однолітків. Молодіжні субкультури. 3. Соціалізація в сім’ї. Партнерські стосунки в сім’ї. Трансформація моделей сім’ї.

Соціалізація – це процес засвоєння людиною певної системи знань, норм і цінностей, що дозволяють їй бути повноправним членом суспільства. Цей процес відзначається становленням особистості, поступовим засвоєнням нею вимог суспільства. Соціалізацією називають становлення власного «Я» шляхом набуття нею навичок адекватно реагувати на вимоги соціального середовища, навчання виконувати соціальні ролі й соціально взаємодіяти. Тобто саме соціалізація перетворює біологічного індивіда на соціальну істоту.

Періоди соціалізації людини:

Незаперечним фактором впливу на соціалізацію дитини є її взаємодія з однолітками. Велике значення у формуванні особистості відіграють ровесники, саме серед них особи спілкуються на рівних і намагаються знайти взаєморозуміння. Серед ровесників особистість учиться самостійно налагоджувати стосунки з іншими, долучається до колективної діяльності, утворює групи за інтересами. Групи можуть бути:

Формальні групи можуть бути спортивними, творчими, екологічними тощо. Такими групами, наприклад, є спортивні секції, художньо-мистецькі гуртки, шкільне самоврядування, клуби (туристичні, шахові, книголюби…) тощо. Такі групи створюються в рамках чинного законодавства, мають чітко визначені права й обов’язки, структури та функції. Вони керуються внутрішніми документами (статут, положення, тощо), мають високий рівень дисципліни, організованості, здійснення контролю за поведінкою учасників згідно з визначеними нормами і правилами. Формальні групи створюються для реалізації потенціалу, талантів, набуття досвіду відстоювання своїх прав та інтересів, входження в активне суспільне життя. Будучи членом певної групи, особистість відчуває свою корисність, вагомість, учиться бути відповідальною. Для реалізації потреб вільного самовираження й неформального спілкування з однолітками формуються неформальні групи. Діяльність таких груп залежить від рівня згуртованості учасників і дотримання ними встановлених традицій. Такі організації зазвичай відрізняються від загальної культури, що панує в суспільстві, і називаються субкультурою.

Субкультура – культура окремої соціальної групи, що відрізняється від загальної культури. Це результат постійної взаємодії людей, яка відбувається в особливих умовах. Свій внесок у культуру роблять різні спільноти та окремі особистості, які є носіями різних субкультур. Субкультури виникають саме всередині традиційних культур, деякі з них зникають, інші набувають стійкості та входять до загальнолюдської культури. Тому традиції, новаторство й наступність є необхідними для збереження, оновлення, передання культурного досвіду наступним поколінням. Причиною виникнення молодіжних субкультур є спроба самореалізації молоді, бажання привернути до себе увагу оточення. Молодь бажає належати до якоїсь соціальної групи, водночас протиставляючи себе суспільству. Субкультура дає їй можливість висловити свій протест дорослому світові й водночас готує до життя в ньому. Представники цієї частини молоді мають свою ідеологію, стиль і спосіб життя. Вони виділяються своїм зовнішнім виглядом: зачіскою, одягом; слухають специфічну музику. Іноді способи відстоювання власних світоглядних і життєвих позицій носять агресивний характер. Інколи на основі різних типів молодіжної субкультури створюються неформальні організації.

Сім’я – це найдорожче, що у нас є в цьому житті. Це набагато більше , ніж просто частина суспільства або коло близьких родичів, що проживають разом. Сім’я бере свій початок з того щасливого моменту, коли двоє людей погоджуються жити разом. Народження сім’ї справжнє диво. Процес формування сучасної сім’ї проходить у складних, суперечливих умовах. Під впливом економічних, соціальних, демографічних факторів втрачається традиційна роль сім’ї. Але незважаючи на це, сім’я в українській традиції базується на пріоритетах взаємності, повазі до особистості кожного члена родини, спільних інтересах та спільній діяльності. З родинних стосунків починаються відносини із сусідами, суспільством, державою. Саме в сім’ї дітям прищеплюються найкращі якості: доброта, гідність, толерантність, ввічливість, повага, освіченість, виховується почуття любові до Батьківщини. Турботливе ставлення до дітей у сім’ї, любов – це і є результат історичного утвердження сім’ї як соціального інституту.

Функції сім’ї:

Гармонійні стосунки в родині дозволяють її членам долати перешкоди, переживати складні моменти життя. Саме на родину покладається формування в дитини усвідомлення важливості існування сім’ї як соціального інституту. Сім’я є мікроколективом, який відіграє найважливішу роль у становленні та вихованні особистості. Сім’я робить життя повнокровним. Сім’я дає щастя. Сім’я передає молодій особистості, яка перебуває в процесі становлення, досвід попередніх поколінь. Саме в тісному родинному спілкуванні відбувається первинна соціалізація індивіда. У процесі родинної соціалізації діти переймають як позитивні, так і негативні якості поведінки батьків. Тому суперечки між батьками погано у сім’ї впливає на манеру поведінки дітей. Найкращою для соціалізації дитини є сім’я, що функціонує на основі партнерських відносин. У ній немає вертикалі влади, тут відносини будуються принципово на рівних умовах.

Види сучасної сім’ї:

У процесі глобалізації, з огляду на різні обставини, дедалі частіше з’являються нові типи сімей, зокрема:

Ознаки партнерської сім’ї Фундаментом партнерських відносин є взаємопідтримка та дружба між дружиною та чоловіком. Вони один для одного перші люди, з якими хочеться поділити горе і радість, поділитися всім потаємним. Жоден із партнерів не захоче висміяти, образити чи розкритикувати іншого, знизивши його самооцінку, для самоствердження власної. Будь-який конфлікт вирішується переговорами, знаходяться точки дотику, які в результаті влаштовуватимуть обох партнерів. Кожен із членів сім’ї намагається на благо свого партнера. Хоче бачити його радість та виявляти до нього максимальну турботу. У партнерських відносинах ніхто не замовчуватиме проблеми, вставатиме в позу чи влаштовуватиме бойкот, не кажучи про застосування маніпулювання чи фізичної сили, щодо один одного. Партнери поважають особистий простір та інтереси один одного. Серед них ніхто не тиснутиме морально, виправдовуючи своє нехлюйське ставлення наявністю особистого кордону. Якщо один із членів сім’ї досягає успіху – це означає, що сім’я загалом досягає успіху. У сім’ї немає заздрості до здобутків коханих, і відсутня гонка, хто успішніший чи розумніший. Партнери марно не переживають, вони впевнені у своєму супутнику життя, як і в його підтримці за потреби. В основі таких відносин знаходиться чесність, щирі почуття та взаємоповага. Жодної маніпуляції та примусу до чогось.

Мирного неба над головою!