«Ревізо́р» — комедійна п'єса Миколи Гоголя написана упродовж 1835—1836 років. Перша редакція п'єси була надрукована у 1836 році. Друга редакція п'єси були надрукована 1842 року. Вважається, що сюжет комедії підказав авторові Олександр Пушкін. Зокрема описується, що: «Пушкін познайомився з Гоголем і розповів йому про випадок, що трапився у місті Устюжні Новгородської губернії — про якогось проїзного пана, що видав себе за чиновника міністерства й обібрав усіх міських жителів». Відомо також, що Гоголь неодноразово писав Пушкіну про наміри закинути роботу над п'єсою, проте Пушкін наполегливо радив Гоголю не припиняти роботу.
Номер слайду 3
художній конфлікт, жанр, система образів, художній образ, художні засоби, засоби комічного (гумор, сатира, іронія).
Номер слайду 4
Номер слайду 5
«... Хлестаков, юнак років двадцяти трьох, тоненький, худенький; дещо придуркуватий і, як то кажуть, без царя в голові, - один з тих людей, яких у канцеляріях називають пустими. Говорить і діє без жодного міркування. Він не в стані зупинити постійної уваги на якій-небудь думці. Мова його уривчаста, і слова вилітають з вуст його зовсім несподівано.»
Номер слайду 6
Посідає чин колезького реєстратора, чиновника найнижчого класу;За походженням він є дворянином та поміщиком;Мешкає у скромній квартирі у Петербурзі на 4 поверсі;Мало буває на службі, замість роботи він гуляє Петербургом або грає в карти, тому поки не просувається по службі;Батьки Хлєстакова живуть у селі Підкатилівка у Саратовській губернії, куди хлопець і їде проїздом через місто N;Живе не лише на свою зарплату, а й на гроші, які йому надсилають батьки із села;Не вміє економити і витрачає гроші на різні задоволення;Він говорить французькою, як і всі освічені дворяни того часу;
Номер слайду 7
Найголовніший персонаж п’єси і найнезвичайніший — не тільки за характером, а й за своєю роллю у п’єсіНа продуману заздалегідь хитрість, авантюру він, здається, просто не здатний, дещо наївний і щиросердний. Зовсім не обманює, він не брехун за ремеслом, він сам ледь не непритомнів, коли брехав, і вже сам майже вірив тому, що говорив. Зовні порожній, а внутрішньо — талановитий фантазер, у сприятливій ситуації перевтілюються в господаря становища. Він стає «значною особою»Зі службовця IV класу Хлестаков виростає до «головнокомандуючого». Герой переживає свій зоряний час
Номер слайду 8
Номер слайду 9
Номер слайду 10
прізвищасоціальні та моральні вадивикриття пороку і гріха. Перебільшення негативних якостейгротеск. Добчинський та Бобчинськийбрехня з почуттям. Фантастична брехнягіперболафарс
Номер слайду 11
Контраст бажаного та реального в описі життя Хлестакова, поєднання в його поведінці нібито різних людей; текст уголос і вбік; промовисті прізвища героїв; іронія, гіпербола, саморозвінчання; накладки текстів, плутання персонажів у прислів’ях; натяки; гротеск брехні героя — фантастичне поєднання страшного та смішного; «вибух відвертості» Хлестакова у його листі Тряпічкіну.
Номер слайду 12
Номер слайду 13
У цій комедії виділяють два конфлікти:
Номер слайду 14
«Ревізор» належить до жанру РЕАЛІСТИЧНОЇ СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКОЇ КОМЕДІЇ. У ній висміюються соціальні типи й порядки в царській Росії. Крім критики тогочасного суспільства, М. Гоголь за допомогою засобів комедії порушив питання, важливі за всіх часів: мораль (аморальність) правителів та їхня відповідальність (безвідповідальність), вплив влади й грошей на людину, справедливість (несправедливість) суспільного ладу, віддане служіння кожного як основа держави, корупція та ін.
Номер слайду 15
У творі М. Гоголя використано елементи й інших комічних жанрів: КОМЕДІЯ — драматичний твір, у якому засобами комічного (гумор, сатира та ін.) розвінчуються негативні соціальні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності та в людині. ФАРС — вид народного театру та літератури західноєвропейських країн, відзначався комічною (нерідко сатиричною) спрямованістю, реалістичною конкретністю, вільнодумством. Герої фарсу — містяни, образи-маски, позбавлені індивідуальності, вони були першою спробою створення соціальних типів. БУФОНАДА — комедійна манера гри актора, у якій використовуються засоби надмірного комізму, окарикатурення персонажів. ВОДЕВІЛЬ — невелика комедійна п’єса, якій притаманна проста композиція, динамічний сюжет (переважно любовний), дотепність, розважальність, у ній нерідко розмови героїв чергуються з піснями й танцями.