Презентація "Сполучені Штати Америки у міжвоєнний період"

Сполучені Штати Америкиу міжвоєнний період. Розділ 3. ПРОВІДНІ ДЕРЖАВИ СВІТУ В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

У результаті навчально-пізнавальної діяльності учениці/учні зможуть: Знати:– хронологічні межі доби «проспериті», Великої депресії, «Нового курсу»;Розуміти:– поняття: «державне регулювання економіки», «проспериті», «світова фондова біржа»;– характер економічного зростання у світі 1920- х рр.; – «Новий курс» Франкліна Делано Рузвельта як вимушений перехід до державного регулювання ринкової економіки;Уміти:– встановити хронологічну послідовність і синхронність фактів, пов’язаних із економічною стабільністю та світовою кризою у провідних країнах міжвоєнного світу;– схарактеризувати добу «проспериті» в США, – порівняти стратегії подолання світової економічної кризи, обрані урядами США, Великої Британії, Франції, Німеччини та Італії; – висловлювати аргументовані судження про політичну діяльність Франкліна Рузвельта.

Зміна статусу США у світі після Першої світової війни. Перша світова війна дала сильний поштовх економічному розвитку Сполучених Штатів і посилила їхній політичний вплив у світі. США не зазнали на собі того масового руйнування, якому піддавалася протягом чотирьох років війни Європа. Людські втрати збройних сил США були порівняно невеликі: приблизно 50 тис. убитими й близько 250 тис. пораненими. Сполучені Штати виступили в ролі головного постачальника військових матеріалів, продовольства та сировини для воюючих держав. Загальний прибуток усіх американських корпорацій протягом 1914–1918 рр. становив 33,6 млрд доларів. Гігантські кошти, які опинились у розпорядженні корпорацій, забезпечили нові великі інвестиції в американську економіку. Війна відкрила для США небачені раніше можливості для розширення виробництва, у країні скоротилося безробіття й зросла заробітна платня. США перетворилися на основного кредитора європейських держав, а Нью-Йорк став міжнародним фінансовим центром. Величезну роль у зміцненні могутності країни відіграла імміграція до США. У 1900–1914 рр. у країну прибуло 14 млн осіб з Європи, передусім з Польщі, Росії, Австрії, Італії, Англії, Німеччини, Ірландії й інших країн. На американській землі іммігранти досить швидко знаходили застосування своїх сил і здібностей.

Політичний курс республіканських адміністрацій у 1921–1929 рр. Президентство В. Гардінга. Уряд Гардінга (1921–1923) рішуче висловився проти політики державного регулювання. Президент закликав до істотного скорочення державних витрат на соціальну допомогу. У країні почали переважати консервативні настрої. Найяскравіший тому приклад — упровадження «сухого закону». ХVIII поправка до Конституції США заборонила виготовлення й продаж алкогольних напоїв на території США. «Сухий закон» обернувся в 1920-і роки зростанням організованої злочинності. У країні з’явились банди організованих злочинців (ґанґстери), котрі взяли під контроль весь нелегальний бізнес алкоголю, наркотиків, проституцію.

Політичний курс республіканських адміністрацій у 1921–1929 рр. Президентство В. Гардінга. Поширилась корупція серед правоохоронних органів. Війни між бандами ґанґстерів, що боролись за контроль над нелегальним бізнесом, сколихнули великі міста США. Одним з найвідоміших тодішніх «королів» злочинного світу став Аль Капоне. Знову почав процвітати Ку-Клукс-Клан, який на Півдні США контролював цілі райони. Поширення набула расова сегрегація. Важливою реформою в політичній сфері було надання виборчих прав жінкам згідно з ХIХ поправкою до Конституції США, яка набрала чинності в 1920 р.

Політичний курс республіканських адміністрацій у 1921–1929 рр. Президентство К. Куліджа. У 1923 р. президент Гардінг раптово помер. Президентську посаду обійняв віце-президент К. Кулідж. «Справа Америки — бізнес» — так визначив новий президент основний курс своєї політики. К. Кулідж відхиляв концепцію державного регулювання, висловився на захист «принципу індивідуальної відповідальності» кожного американця за результати своєї діяльності. Курс сприяв зростанню прибутків монополій, знижуючи з року в рік податки на корпорації та надаючи великим компаніям державні субсидії. Економічне та політичне життя країни перебувало під контролем сімейств фінансової олігархії — Моргана, Рокфеллера, Дюпона, Меллона, а також чиказької, бостонської та клівлендської фінансових груп.

Політичний курс республіканських адміністрацій у 1921–1929 рр. У сфері зовнішньої політики адміністрації Гардінга і Куліджа здійснювали курс на політичну і економічну експансію в країни Латинської Америки й Далекого Сходу. Особливо енергійно США боролися за посилення свого впливу в Китаї, що різко загострило американо-японські відносини. Підсумки Вашингтонської конференції фактично закріпили панування Сполучених Штатів у Далекосхідно-Тихоокеанському регіоні. У відносинах з європейськими країнами США продовжили курс політики ізоляціонізму. За розпорядженням президента Гардінга в березні 1922 р. всі американські війська, що перебували в Рейнській зоні, поверталися на батьківщину. З іншого боку, США багато зусиль доклали для відродження сильної Німеччини, з метою послабити позиції Великої Британії і Франції в європейських справах. Після мирного договору 1921 р. з Німеччиною було укладено угоду про дружбу й торгівлю між США та Німеччиною. Сполучені Штати були головним ініціатором прийняття в 1924 р. плану Дауеса, спрямованого на відновлення економічного потенціалу Німеччини. У відносинах із СРСР американська адміністрація дотримувалася жосткого курсу. 21 березня 1923 р. державний секретар Ч. Х’юз заявив, що США не визнають СРСР доти, доки він не поверне зовнішні борги й не відшкодує збитки іноземним громадянам, які втратили в цій країні власність.

Період «проспериті» («процвітання»)Сполучені Штати раніше від інших високорозвинених країн вступили в період стабілізації. У 1922–1929 рр. відбувався бурхливий розвиток промислового виробництва, який отримав назву «процвітання» («проспериті»). Наприкінці цього періоду США виробляли 44% промислової продукції капіталістичного світу, тобто більше, ніж Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія та Японія разом узяті. Важливим поштовхом до зростання виробництва стало поширення конвеєрного методу масового продукування. Уперше з найбільшою ефективністю ці методи використали на автомобільних заводах Генрі Форда в Детройті. Упровадження нових технологій зумовило збільшення виробництва. Дедалі вагомішу роль почали відігравати акціонерні товариства й корпорації — своєрідні форми колективного бізнесу. Масова поява акцій сприяла розвитку фондового ринку.

Період «проспериті» («процвітання»)Найбільш інтенсивно розвивалися автомобільна, машинобудівна, електротехнічна, хімічна, авіаційна та деякі інші галузі. У кожній з них домінували 3–4 найбільші компанії. До 1929 р. корпорації об’єднували майже половину фабрик і заводів країни. Кількість банків у США зменшилася за 1920–1929 рр. з 30 до 24 тис., а їхні капітали збільшилися на 21 млрд доларів. У суспільстві витав дух підприємництва, активної діяльності. Діловий успіх ставав вищим критерієм особистості американця, насаджувалися принципи індивідуалізму. Працьовиті американці намагалися реалізувати свою «американську мрію». Будучи упевненими в конституційному захисті принципів приватної власності з боку держави, вони прагнули досягти матеріального добробуту, примножуючи при цьому могутність своєї країни.

Період «проспериті» («процвітання»)Фондова біржа – організаційно оформлений ринок, на якому торгують акціями та іншими цінними паперами. Фондова біржа виконує такі основні функції:відкриває доступ підприємствам до банківських позик;є важливим координатором розміщення державних цінних паперів;забезпечує можливість переміщення капіталу з однієї сфери діяльності в іншу або переміщення капіталу з однієї країни до іншої;виступає економічним барометром ділової активності. Акція — цінний папір, який свідчить про володіння паєм (часткою) у капіталі акціонерного товариства. Дає своєму власнику право на отримання частини прибутку у формі дивідендів (тобто частини прибутку акціонерного товариства). У роки економічного зростання мільйони економічно активних громадян придбали акції, щоб стати співвласниками підприємств і одержувати прибутки від їхньої діяльності.

Період ««проспериті» («процвітання»)Але економічне піднесення 1920-х рр. мало ряд особливостей. Суднобудування, виробництво залізничного обладнання, текстильна і вугільна галузі занепадали. Виробничі потужності в машинобудуванні та металургії не були повністю завантажені. Сільське господарство переживало затяжну кризу. У країні було 2–3 млн безробітних. Заробітна плата ледь-ледь збільшилася, тоді як прибутки великих підприємців зросли утричі. Багаті стали багатшими. Вони купували дорогі машини, будинки, яхти, але їх було мало і вони не могли замінити масового споживача в умовах бурхливого розвитку масового виробництва. Несталою була й фінансова система. У 20-ті рр. на Нью-Йоркській фондовій біржі — найбільшій у світі — відбувався справжній бум, спричинений небувалим підвищенням курсу акцій. Це залучило на ринок цінних паперів значні фінансові ресурси. Всі прагнули купити акції лише для того, щоб потім їх продати. Коли ж цей спекулятивний бум досяг найвищої точки, почалось обвальне падіння акцій, а згодом і криза.

Період «ПРОСПЕРИТІ» («процвітання»)Чергова перемога республіканців на виборах 1928 р. привела Г. Гувера в Білий дім. Значну роль при цьому відіграли обіцянки знищити злидні та забезпечити заможне життя кожному. Була популярна книга Гувера про «твердий індивідуалізм». На міжнародній арені США проводили політику експансії, прикриваючи її «ізоляціоністським» прапором. Сполучені Штати виступали головним арбітром у вирішенні проблеми репарацій. Запропонований ними у 1924 р. план Дауеса створив умови для відтворення німецького військово-промислового потенціалу. У 1929 р. замість нього було розроблено план Юнга, який сприяв проникненню американського капіталу в Європу. США були єдиною з великих держав, яка відмовлялася визнати СРСР. Проте республіканська адміністрація не перешкоджала діловим колам США в розвитку економічних і торговельних відносин з Радянським Союзом. У 1933 р. США і СРСР установили дипломатичні відносини.

«Велика депресія»Крах на Нью-Йоркській біржі 29 жовтня 1929 р. («чорний вівторок») сповістив про початок небувалої за глибиною і руйнівною силою економічної кризи. За один день загальна сума падіння ціни акцій становила 10 млрд дол. До літа 1932 р. промислове виробництво у США скоротилося майже вдвічі проти 1929 р. Тисячі банків, промислових і торгових компаній збанкрутували. Але великі корпорації, які поглинули багато дрібних і середніх фірм, утрималися завдяки допомозі уряду. Криза призвела до небаченого зростання безробіття. Розгорнувся масовий рух безробітних, які організували два «голодні походи» на Вашингтон. Вони вимагали забезпечення роботою, введення системи соціального страхування і видачі допомоги безробітним, припинення звільнень, збереження заробітків працюючим, визнання права на організацію профспілок.

«Велика депресія»Не менш катастрофічною була аграрна криза. Збір пшениці упав до 1934 р. на 36 %, кукурудзи — на 45 %. Ціни на сільськогосподарські продукти знизилися на 58 %, а понад 40% фермерських доходів йшло на погашення заборгованості й податки. Для стримування падіння цін і скорочення пропозиції продуктів на ринку їх знищували — пшеницю спалювали в топках паровозів і пароплавів, молоко виливали у водойми, картопляні й бавовняні поля заливали гасом і заорювали. Селян позбавляли власності на землю. Тисячі розорених фермерських родин змушені були покидати рідні місця й поповнювати ряди безробітних у містах.

«Велика депресія»Безробіття вперше в історії сягнуло астрономічної цифри — 17 млн осіб. Недарма криза залишилася в історичній пам’яті американців символом національної трагедії. Неминучими супутниками кризи були соціальні потрясіння. Заробітна плата знизилася більш як удвічі. Складне становище безробітних посилювалось відсутністю соціальної допомоги. Багато з них втратили житло, виникли збудовані з шухляд і будівельних відходів «гувервіллі» («гуверівські містечка») — поселення безробітних на околицях міст. Тільки в Нью-Йорку в 1931 р. від голоду загинули 2 тис. осіб.

Наслідки Великої депресіїПісля краху на Нью-Йоркській біржі криза охопила всі провідні країни світу (окрім СРСР, який не був інтегрований до світової економічної системи). Американські банки перестали надавати кредити європейцям. Банки США, а потім й інших країн, стали неплатоспроможними. Криза мала величезний психологічний вплив. Було підірвано віру у всемогутність індивідуального бізнесу, його здатність забезпечувати соціальні гарантії. За умов нечуваної кризи американці жадали змін. Новим президентом США став Ф. Рузвельт, обійнявши посаду 4 березня 1933 р., який пообіцяв «новий курс», який мав вивести країну із кризи.

«Новий курс» Рузвельта. Основі принципи програми «Нового курсу»:відхід від ідеології саморегульованого ринку та початок планування капіталістичної економікизабезпечення мінімальних соціальних гарантій та створення робочих місцьполітика добросусідства в міжнародній сфері1) Фінансова й банківська системи. Щоб мати час на підготовку своїх пропозицій і вгамувати пристрасті, Рузвельт закрив усі банки держави. Після цього здійснив екстрену програму порятунку банківської системи, допомагаючи одним банкам і ліквідуючи інші. Згодом, у 1934 р., було проведено девальвацію долара і створено комісію з торгівлі акціями, яка здійснювала нагляд за діяльністю фондової біржі для припинення спекуляцій із завищеною вартістю.

«Новий курс» Рузвельта2) Аграрні реформи. 12 травня 1933 р. набув чинності закон про регулювання сільського господарства (ААА), спрямований на підвищення прибутків фермерів за рахунок збільшення цін на продукцію, що вони виробляли. Фермерам надавали субсидії з державної скарбниці й відстрочки для виплати боргів банкам.3) Промисловість. 16 червня 1933 р. було ухвалено закон «Про відновлення промисловості» (NRА), що передбачав державне регулювання промислових і трудових відносин, допомогу безробітним. Відповідно до закону підприємцям у кожній галузі промисловості пропонували добровільно об’єднатися й виробити «кодекси чесної конкуренції», які, по-перше, установлювали б розмір виробництва; по-друге, визначили б рівень заробітної платні й тривалість робочого дня; по-третє, розподіляли б ринки збуту між окремими конкурентами.4) Трудові відносини. У липні 1935 р. був прийнятий документ про трудові відносини — закон Вагнера. Уперше в історії США робітники отримали право на організацію профспілок і укладення колективних договорів. Для розслідування скарг робітників та профспілок і припинення зловживань підприємців було створено Національне управління з трудових відносин, рішення якого могли бути опротестовані лише в судовому порядку.

«Новий курс» Рузвельта5) Соціальне забезпечення. Закон про соціальне забезпечення (також уперше в історії США) впроваджував державну систему надання допомоги вдовам, сиротам та інвалідам, страхування безробітних і пенсійного забезпечення. Для забезпечення справедливішого розподілу національного прибутку реформувалася система оподаткування — було підвищено ставки податків на надприбуток, спадщину і дарчі. Значно розширено систему громадських робіт. Нею опікувалася Адміністрація розвитку громадських робіт (WPA).

«Новий курс» Рузвельта. Передвиборча кампанія 1936 р. виявила майже діаметрально протилежні позиції республіканців і демократів у питанні про реформи. Але Рузвельт здобув на цих виборах переконливу більшість, зібравши 27,8 млн голосів проти 16,7 млн, поданих за його головного суперника А. Лендона. З 1939 р. Ф. Рузвельт відмовився від подальших перетворень. Аж до вступу США у Другу світову війну його адміністрація прагнула закріпити вже здійснені реформи «нового курсу». З початком Другої світової війни США заявили про свій нейтралітет (5 вересня 1939 р.). Після нападу Японії на американську військово-морську базу Перл-Гарбор 7 грудня 1941 р. США вступили у війну на боці антигітлерівської коаліції.

Домашнє завдання. Опрацювати §9 Переглянути відео ВЕЛИКА ДЕПРЕСІЯ: як «ревучі двадцяті» обернулися найбільшим у світі економічним крахом https://www.youtube.com/watch?v=B1mbjj1 Ul-k Скласти ментальну карту «Доба «проспериті» в США» та/або «Велика депресія»*Підготувати есе «Заходи «Нового курсу» Ф. Д. Рузвельта для модернізації України»