Характерні риси літератури «срібної доби»: Відведення центрального місця у творах особистості, її здатності створювати особливий світ, не менш важливий за навколишній; Намагання осмислити засобами лірики духовної трагедії російського суспільства; Особлива філософічність творчості; Проголошення нових ідеалів – Особистості, Краси, Гармонії; Виступ проти соціального призначення лірики, надання переваги загальнолюдським ідеалам; Активне новаторство в царині не тільки змісту, а й форми: оновлення системи віршування, ліричних жанрів, створення нової мови поезії.
Поети – представники “срібної доби”: Символізм Акмеїзм Футуризм Імажинізм (знак): (розквіт): (майбутнє): (образ): К.Бальмонт, М.Гумільов, В.Маяковсь- О.Марієнгоф, О.Блок, А.Ахматова, кий, В.Шершеневич, А.Бєлий, Й.Мандельш- В.Хлєбніков, С.Єсенін В.Брюсов, там, брати Бурлюки та ін. З.Гіппіус С.Городець- та ін. та ін . кий та ін. Поети поза літ.угрупуваннями: М.Волошин, М.Цвєтаєва, Саша Чорний, І.Бунін та ін.