Презентація "Стабільність екосистем".

Стабільність екосистем

Залежно від здатності  екосистем підтримувати

свою динамічну рівновагу  їх поділяють на:

Динамічно нестійкі. (екосистема функціонує в обмеженому діапазоні змін навколишніх впливів і має небагато взаємозмінних видів.)

Розрізняють первинну та вторинну сукцесії. Сукцесія може розпочинатися на територіях, де раніше не мешкали живі організми (скелі, потоки вулканічної лави, схили гір після сходження лавин, сипучі піски); таку сукцесію називають первинною.

Вторинна сукцесія виникає, наприклад, після пожежі чи іншої катастрофи, що зруйнувала екосистему, яка існувала на цій території раніше. Вторинна

сукцесія відбувається швидше, оскільки не потребує ґрунтоутворення. До

того ж організми чи їхні захищені форми (спори, насіння), що вижили в катастрофі, одразу стають основою для початку сукцесії. Однак повне відновлення дозрілої клімаксної екосистеми може тривати 100-300 років.

Згідно із визначенням, запропонованим на конференції ООН у 1992 році, біологічне різноманіття — це варіабельність живих організмів зі всіх джерел. Зазвичай, коли говорять про біорізноманіття, передусім мають на увазі видове різноманіття, що не зовсім правильно. Термін «біорізноманіття» стосується як різноманіття організмів у межах виду, так і різноманіття самих видів і навіть різноманіття екосистем.

Емблема Конвенції ООН про біорізноманіття

Основні етапи формування сукцесій:

Процес сукцесії починається із заселення лишайниками, нижчими грибами і рослинами.(піонери)

Процес сукцесії починається із заселення лишайниками, нижчими грибами і рослинами.(піонери)

Завершується сукцесія формуванням зрілих (клімаксних) екосистем з максимально можливим у даних природних умовах ступенем стійкості.

  Дякую за увагу!